Немає на Закарпатті людини, яка б не знала правди про контрабанду й зиски, що їх має місцевий криміналітет і влада
(Рубрика «Точка зору»)
Немає на Закарпатті людини, яка б не знала правди про контрабанду й зиски, що їх вона обіцяє місцевому криміналітету та владі. Ця інформація є настільки очевидною, факти так явно лежать на поверхні, така величезна кількість людей у всіх цих процесах задіяна (від замовників до перевізників), що сам факт організованої контрабанди є таємницею полішинеля, як пише Радіо Свобода.
Хто стоїть за потоками контрабанди?
Передусім треба розуміти, що щомісячний прибуток від контрабанди, яка йде через європейські кордони, перевищує річний бюджет Закарпатської області. По-друге, слід відрізняти човникарство чи аматорські спроби від організованих нелегальних потоків. Сільські жіночки, які возять через кордон по кілька пачок цигарок, два-три літри горілки, певні категорії ліків, жіночі колготи та інше, ‒ це не контрабандисти. Як і не є ними спритні ділки, що час від часу виринають у новинах, коли їх зловлять на дельтаплані над кордоном, коли хтось із них перевозить цигарки у бочках під водою річок чи в корпусі свого автомобіля.
Справжня – велика – контрабанда є державним видом бізнесу, організованим майже всіма державними структурами, тож всі чиновники й інспекції – в долі. Почнімо з того, що існують підпільні цехи, де виготовляються підробки всіх марок цигарок, таким чином – без акцизу – товар стає ще дешевшим і вигіднішим для експорту в Європу. Перевозяться вони як звичайний товар: фурами через офіційні пункти пропуску на кордоні. Щоб забезпечити безпроблемний проїзд, «на лапу» отримують усі: міліція, податкова, кожен митник окремо й митниця взагалі, місцеві політичні бонзи, які все кришують, і київська «верхівка». Наприклад, якщо у Верховній Раді створюється якесь чергове об’єднання «Контрабанді – стоп», то можете бути певними: це і є головні зв’язкові між шефами контрабандистів і київською владою.
Замкнене коло
Протягом усіх років Незалежності контрабанда мала потужне державне лобі, а місцеві політики саме на ній і сколотили свої маєтки, тому й не знайшлося жодної людини чи інституції, яка б по-справжньому боролася з цим явищем. Тільки-но з’являлися якісь новини про викриття чергової контрабандної оборудки чи відставку начальника митниці, всім одразу ставало втямки, що відбується переділ сфер впливу. Немає сумнівів у тому, що події в Мукачеві 11 липня – одна з ланок цього процесу. Але цього разу з прикрими наслідками для всієї країни та її європейських перспектив.
«Правий сектор» приїхав розмовляти з Михайлом Ланьом, народним депутатом і, як кажуть, кримінальним авторитетом. Якщо хтось сумнівається у кримінальних можливостях цієї людини, пошукайте інформацію за 2012 рік. Тоді кілька машин Ланя на гірській дорозі зупинили кортеж цілого на той час міністра (!) Балоги, після чого Державна охорона була змушена відстрілюватися. Коментатори теперішніх подій припускають, що закарпатський «Правий сектор» фінансується Віктором Балогою, а суботній наїзд – всього лише розбірки і переділ сфер впливу між двома народними депутатами.
Діяв «Правий сектор» на замовлення Балоги чи у власних інтересах – не так важливо, бо проблема, однак, в іншому. Йдеться про те, що на контрабандному ринку в долі всі – і опозиціонери, і влада, і митниця, і бандити. Хтось просто отримує свій відсоток, за кимось закріплений експорт цигарок, ще інші опанували переведення пакистанців через кордон, зовсім інша група займається навпаки – чорним імпортом в Україну популярних європейських товарів. Але всі – при хлібному ділі.
Найкращі стартові позиції для контрабанди має Віктор Балога, який з волі президента Петра Порошенка абсолютно керує областю. Давні бізнесові партнери, Віктор Іванович і Петро Олексійович домовилися про взаємну підтримку ще перед минулорічними президентськими виборами. У підсумку Порошенко отримав від Балоги закарпатські голоси, а Балога від президента – цілу область у своє розпорядження. Як кажуть, керівник Закарпатської ОДА Губаль є абсолютно ручною маріонеткою Балоги, голова обласної ради Чубірко – давній соратник мукачівського політика, начальники місцевих прокуратури, СБУ, міліції й митниці призначені за погодженням Балоги. Мова йде про створення васальної області, в якій усе підпорядковується удільному феодалу. Боротися з корупцією чи наводити порядок в таких умовах – неможливо.
Імовірно, «Правий сектор» і справді приїхав до Ланя з вимогами фінансової допомоги. Можна називати це рекетом, шантажем, проханням чи спробою влізти в долю, суті це не змінює: є колосальний валютний бюджет контрабанди, яку в різний спосіб кришує держава. Якби не постріли й збіг обставин, бійці могли б і домовитися з народним депутатом, і все тривало б далі, просто до роздачі додалися б нові кишені. Йдеться про два злочини: 1) неймовірних масштабів контрабанда, відсоток з якої мають усі; 2) дикунська й бандитська поведінка бійців «Правого сектору» у мирному місті. Це історія без позитивних героїв.
Що далі?
Уже зрозуміло, що події розгортатимуться за двома різними напрямками: окремо розслідуватимуть факти контрабанди, окремо – поведінку «Правого сектора» (з політичними наслідками в межах усієї країни).
Якщо ж ідеться про Закарпаття, то виграти воно може лише в одному випадку – повному перезапуску системи. Начальники силових підрозділів і митниці мають бути звільнені; з народних депутатів Ланя і Балоги має бути знято депутатську недоторканність для проведення розслідуваннями незалежними слідчими органами; головою Закарпатської ОДА має бути призначено сторонню й самостійну людину, на кшталт Саакашвілі в Одесі; розмови про призначення іноземного менеджменту в українську митницю нарешті мають увінчатися успіхом. В іншому випадку не зміниться нічого, крім прізвищ людей, що контролюють мільярдні фінансові потоки від контрабанди. А якраз для цього суботній вестерн і було організовано.
Андрій Любка – письменник
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Андрій Любка – український поет, прозаїк, есеїст. Автор книжки оповідань та трьох збірок віршів, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Києві.
