«Київ – це серце України, а Львів – душа. Серце можна пересадити, а душу – ні. Думаю, найбільший розквіт України був саме в часи правління галицьких князів«, — каже мер Львова Андрій Садовий, замріяно дивлячись зі свого балкона на площу Ринок.
Мера Львова все частіше називають кандидатом на майбутніх президентських виборах. Але він не поспішає говорити про свої плани. Так само, як і «палитись» на якійсь іншій посаді, наприклад, мера Києва.
У Садового красивий імідж мера європейського міста Львова, з яким він не поспішає розлучатися. Хоча опоненти і не припиняють його критикувати за те, що Львів – європейський тільки в центрі, а спальні райони, як і раніше, в занедбаному стані.
Однак рейтинг «Самопомочі» зростає. Багато хто хоче потрапити до складу цієї політичної сили перед місцевими виборами. А від фракції мера багато хто очікує виходу з коаліції.
Про те, чи вийде «Самопоміч» із коаліції, які стосунки в мера з президентом, і чи пропонував йому Петро Порошенко піти на вибори в Києві, INSIDER поговорив зі Андрієм Садовим минулої середи у Львові.
— Нещодавно президент таки підписав закон про вибори. Було багато дискусій, чи потрібні ці вибори. Як ви вважаєте?
— На моє глибоке переконання, вибори варто було проводити відразу після Революції гідності, і робити це на підставі вимог людей: відкриті списки, пропорційна система. Питання затягнули, і я не можу зрозуміти чому. Можливо, хтось очікував, що рейтинг виросте до небес, а в когось навпаки – впаде. Ви ж розумієте, що влада, яку обирали у 2010 році, обирали під тиском, у багатьох містах ця влада представлена кримінальними авторитетами. Тому вибори треба було провести давно, але, слава Богу, дискусія щодо них уже завершилась і восени ми переоберемо місцеве керівництво.
Інше питання — законопроект. Він не є ідеальним, не є досконалим, але він хоч якось унеможливлює фальсифікації. На останніх місцевих довиборах у Чернігові ми спостерігали патову ситуацію, коли провладний кандидат банально скуповував голоси за гроші, його не було покарано, навпаки отримав нагороду у вигляді депутатського мандата. Новий закон значно нівелює подібні фальсифікації.
— Але він дещо відрізняється від того, який було внесено в зал. Чи порушуватиме ваша фракція питання щодо цих неточностей на початку сесії?
— Звісно, якщо ми голосували за одне, а на виході маємо інше… Є стенограми та докази.
Дивіться, було створено робочу групу, до складу якої входили всі представники парламентських фракцій…
Вони розробили законопроект, який обговорили, потім — як Пилип із конопель — з’являється законопроект Банкової. Він набирає більшість, і дискусії ведуть уже щодо нього. Це такі правила «демократії» намагаються ввести наші нові керманичі. Це, звісно, викликає обурення в громадянського суспільства, в простих людей і в мене також.
Я погоджуюся з тим, що сьогодні є багато запитань до законопроекту. Перша фальсифікація — стосовно голосування, коли всі голосували за зменшення кількості депутатів, а потім на сайті вилізло, що, виявляється, проголосували за збільшення. Виник скандал, «помилку» виправили, назвавши технічним недопрацюванням.
Друга фальсифікація — домовлялися, що обласні міста, як-от Львів, де немає районних рад, в обласному складі матимуть 30% депутатів від міста, проте в підсумку маємо 20%.
Гадаю, якщо добре вичитати закон, то таких похибок знайдемо дуже багато. За такі речі в цивілізованих правових державах слідує багато відставок. У нас це вважають нормою, вважаючи, що хтось когось «перехитрував». Насправді політики перехитрували лише самі себе.
 |
— Але чи є час виправляти ці помилки?
— Знаєте, після виборів у Чернігові мені взагалі стає сумно. Коли вони завершились, я мав розмову з президентом під час його візиту до Львова. Ми проговорили ситуацію на виборах. Петро Порошенко підтвердив інформацію про те, що було дуже багато порушень, хоча там були суцільні порушення, особливо з боку президентського кандидата.
Я запропонував президентові: «Якщо вибори були нечесними, ми всі це бачили і маємо докази, то нехай Березенко складе депутатський мандат, і ситуація обнулиться». Звичайно, цю пропозицію не підтримають. Яка мораль історії? За правопорушення не карають, ніхто не несе відповідальності.
Я не чув і не бачив реакції на вибори голови місцевої адміністрації, міського голови, зрештою і президента. Ми («Самопоміч», – ред.) свою позицію щодо Чернігова виклали максимально відверто.
— Поки тривали дискусії щодо закону про вибори, ЗМІ декілька разів писали, що ви домовляєтеся з мером Києва Віталієм Кличком. Тема переговорів – два тури на виборах, які нібито ні йому, ні вам не вигідні. Це справді так?
— Моя позиція з цього питання не змінилась. Я заявляв і тепер підтверджу — я за два тури. Для чого хтось вносить в інформаційний простір плітки, мені незрозуміло.
— Однак ви якось погоджували з лідером УДАРу позиції щодо виборів?
— У жодному разі. Навіть натяків не було. Я був приємно здивований, коли Віталій приїхав на футбольний матч до Львова, і ми з ним спілкувалися на різні теми. Ще більше я здивувався, коли після цього на багатьох сайтах з’явилася проплачена інформація про якісь наші домовленості. Жодних переговорів ми не вели, ми просто дивилися футбол і спілкувалися, дебатували щодо засідання ради регіонального розвитку, учасниками якої ми були.
 |
— І не було розмови, щоб ви не виставляли в Києві кандидата від «Самопомочі», а УДАР – у Львові?
— Ніяких пропозицій ані від Кличка, ні з мого боку не надходило. Ми з Віталієм знайомі доволі давно, і я цілком нормально ставлюся до кандидатів на виборах у Львові від УДАРу. Це їхнє право.
— Кажуть, під час останньої зустрічі з вами у Львові Петро Порошенко, який на той момент ще не домовився остаточно з Кличком, пропонував вам спробувати себе в кріслі очільника столиці.
— Таких пропозицій від президента я не отримував.
— Після виборів до Ради президент вам робив певні пропозиції щодо посад, наприклад віце-прем’єра. Важко повірити, що вам не пропонували очолити ще якесь відомство, зайняти якусь високу посаду?
— І президент, і прем’єр чітко знають мою позицію, тому жодних пропозицій не було. Кожен має робити свою роботу. Якщо ми хочемо змінити країну, то для цього потрібна політична воля, якщо її зараз немає, то будь-яка зміна прізвища на будь-якій посаді нічого не дасть.
— Навіть якщо це посада прем’єра?
— Ну, прем’єр у нас є найкращим за всю історію незалежності.
— Якщо точно, то він має найбільшу підтримку при голосуванні у ВР…
— Насправді, Арсеній Яценюк доволі освічений і фаховий. Однак є ще обставини, в яких він працює. Більшість часу він повинен приділяти не організації роботи уряду, а бути хорошим координатором міністрів. Якщо є фаховий міністр, то і міністерство його працює добре.
— Вас усе частіше називають головним конкурентом Петра Порошенка на майбутніх виборах президента. Які у вас зараз стосунки з президентом, чи проглядається в них конкурування?
— Про конкуренцію можуть говорити лише недруги, варто говорити про співпрацю. Як міський голова я маю субординацію та повагу до голови держави. Якщо говорити про партійні справи, то в нас часто дуже відверті розмови.
Востаннє, коли я був у Києві, ми зустрічалися і обговорювали чимало запитань. Зокрема, щодо роботи коаліції.
 |
— Але все ж, з ким вам легше знайти мову — з президентом чи з прем’єром?
— Минулого тижня спілкувався з Арсенієм Петровичем, говорили про різні аспекти господарювання, про декілька львівських проблем. Потім була розмова з президентом. Не можу сказати, що з кимось мені важко, вони взяли велику відповідальність на свої плечі, вже увійшли в історію. А от в якому статусі вони будуть відстоювати цю історію, залежить винятково від них. Чи я смію їм давати пораду, а вони прислуховуватися? Дуже неоднозначне питання.
— Думаю, вони мають певну «заздрість» до вас — вони уже увійшли в історію, а ви ще стоїте на межі. Наразі вони очікують від вас відповіді на запитання, чи йдете ви на наступні вибори президента?
— Я над цим питанням навіть не думав ніколи. Коли мене запитують про мої амбіції, відповідаю: коли я став міським головою, то хотів збудувати місто, в якому хочеться жити. Попрацювавши певний час, я зрозумів, що це можливо, якщо збудувати країну, в якій хочеться жити. Для цього треба мати прихильників по всій країні. Ми увійшли в партійний процес, наше завдання сьогодні – розбудувати сильну ідеологічну партію. Це робота на наступні 5, 10 років. Про це я думаю.
Для того, аби збудувати хороший будинок, треба мати і хорошу цеглу, і хорошу глину.
— Скільки у вас тієї цегли, скільки округів ви готові взяти на місцевих виборах? Раніше ви говорили, що будете лише в тих областях, де зможете представити сильну команду…
— Думаю, ми будемо в усіх областях, але не будемо у всіх містах. У багатьох з них ми не зможемо піти, бо не маємо гідних людей. Гадаю, там вони є, але ми не мали часу їх знайти.
— У вас високі рейтинги і зараз багато хто хоче йти саме від «Самопомочі».
— Ми намагаємося бути максимально обережними в цьому. Минулого тижня на сайті з’явилися списки кандидатів, яких ми пропонуємо в ті чи інші міста. Вони оновлюються і поповнюються. Ми фактично даємо міським громадам змогу висловити свій вердикт.
— На Львівщині ситуація у вас суттєво поліпшилася. Якщо на минулих виборах це був НФ, то зараз це ваша партія і БПП. Ви говорили з президентом про вибори, про майбутню коаліцію?
— Ні, стосовно виборів ми з президентом не мали окремої розмови. Була зустріч із Гринівим, який займається виборами, і єдине, що він сказав, що під час виборчої кампанії він буде у Львові.
— Це означає, що він буде керівником штабу БПП на Львівщині?
— Цього він не сказав. Думаю, ці вибори будуть особливими, тому що люди вже наїлись обіцянок, вони уже багато чого відсіюють.
 |
— У Чернігові була протилежна ситуація.
— Там було організовано структуру за участю всіх гілок влади, яка унеможливила покарання за порушення.
— Насправді, ви ніяк не убезпечені від таких порушень…
— Звісно, що ні. Я буду з цим боротися винятково публічно, буду апелювати до громадян. Загалом, думаю, такі вибори, як у Чернігові, ще дуже відгукнуться владі. Якщо керівники держави думають, що це пройшло повз увагу людей, то вони помиляються.
— Казали, що БПП може висунути вам на противагу голову Львівської ОДА Олега Синютку. Він тривалий час працював у вашій команді, які стосунки у вас були і є нині?
— Думаю, йому неодноразово пропонували йти в мери Львова. Щодо наших стосунків, то вони завжди були робочими. Ще до пропозиції піти працювати в адміністрацію я йому говорив, що будуть пропозиції йти на вибори. Знаючи психологію Петра Олексійовича, Гриніва…
— Олег Синютка — це людина Гриніва?
— Ні. Олег Михайлович активно працював на посаді першого заступника й отримав нереально великий досвід. Зі мною працювати складно, але цікаво. Я дуже хочу, аби він використав цей досвід в області. Успішним Львів може бути лише, коли буде успішною область.
— Ви вже знаєте своїх основних конкурентів на виборах мера Львова?
— Буде близько 20 охочих, багато депутатів ВР… Думаю, ці прізвища відомі, не буду їх зайвий раз рекламувати.
— Гаразд, наскільки зміниться склад міської ради після виборів? Є шанси для молодих сил?
— Нещодавно приймав велику польську делегацію, ми аналізували ситуацію в наших країнах. Коли до влади в Польщі прийшла «Солідарність», вони почали децентралізацію. Це була основна лінія, яку проводила польська влада. Що зробили в нас – приватизацію. В Польщі з’явилася сильна громада, демократичне суспільство, а в Україні ми отримали декілька родин – власників великого бізнесу, які розпочали свої політичні проекти. Ця олігархія дотепер успішно керує державою. Вона має безліч брендів. Альтернативою є середовище самодостатніх людей, які бачать нашу країну успішною. Тому, коли ви кажете про молоді партії, я бачу роги і хвіст за їхнім образом.
— Це ви зараз про когось конкретно?
— Я кажу образами. Коли починаєш досліджувати, хто звідки — стає сумно. Ми з вами бачили багато проектів, які з’являлися, багато обіцяли і потім зникали.
— Чому за стільки років у нас немає сильних політичних проектів?
— Не було політичної волі.
— І зараз її немає?
— І зараз. Коли Порошенко став президентом, я пропонував йому – вибори до ВР, відкриті списки, пропорційна система, азарт і негайно. Він на це не пішов. Чому? Ми могли отримати зовсім інший парламент і зовсім інший уряд. Ситуація була б краща, а так ми законсервували всі процеси. Округи покупляли, адмінресурс іще більший, аніж за Януковича, а керованість у країні зникає.
— Про парламентські вибори і зараз говорять, що вони можуть відбутися відразу після місцевих. Що ви скажете з цього приводу?
— Я і раніше давав цій раді максимум два роки. Я дуже хочу, аби мої прогнози не справдились, і парламент був успішний, але я не знаю, що має статися для цього.
— Тут треба або прем’єра у відставку відправити, або розвалити коаліцію? Для НФ і БПП зараз це невигідно, бо в них невисокі рейтинги.
— Ви можете зараз місяців на три закрити будь-яке міністерство, ніхто в державі цього не зауважить. А от якщо місцева влада не працюватиме, це здійме хвилю відразу. Тому давайте спочатку місцеві вибори проведемо, а наступний крок — парламент. Якщо влада в парламенті буде недієздатною, то, безперечно, нас буде очікувати парламентська криза, яка своєю чергою призведе до виборів.
— Та чи не станеться так, що «Опозиційний блок» візьме там реванш?
— Він має сьогодні дуже хороші рейтинги і цим має завдячувати діючій владі – президентові та прем’єру.
— Щодо місцевих виборів, то часто кажуть, що треба було провести адміністративні зміни, а потім вибори? Або що треба провести вибори після реформування певних рад.
— Якщо на сьогоднішній день вибори будуть на два роки, ми можемо поставити крапку. Буде знищено те, що ще жевріє. Коли ти приходиш до влади на 5 років, перші рік-два ти робиш непопулярні кроки, які призводять до падіння рейтингу. Однак, якщо ці рішення правильні, то в останні два роки вони дають результат, і рейтинги ростуть. Якщо вибори будуть на два роки, навряд чи мери захочуть робити кардинальні зміни. В органи місцевого самоврядування не можна обирати владу щороку.
Наприклад, місто Київ. Минулого року ми обирали мера і депутатів, цьогоріч знову обирали. Через два роки ще раз будемо обирати чи як?
— Ви будете виставляти свого кандидата на виборах мера Києва ?
— Думаю, що так.
— Ви досліджували свій рейтинг у Києві?
— У нас не завжди є на це час і фінанси. Коли ми йшли в Київську міську раду, то нам прогнозували нещадно малий відсоток, ми показали непоганий результат. Коли йшли в Раду, нам давали 2%, а ми взяли 11… Тому на рейтинги ми мало зважаємо.
Скажу так, у Києві надзвичайно критична ситуація. Це місто, де проживає величезна кількість талановитих людей, і є тисячі невирішених проблем. Вийдіть на вулиці Києва і ви відразу побачите, скільки там невирішених проблем…
Мої колеги в Київській раді волають про проблеми, на які просто закривають очі і не реагують. Коли на ДУСЮ передають ділянки земель у центрі, а потім продають. Хіба це можна назвати змінами?
 |
— Вашу фракцію в парламенті часто називають «баба-яга проти», так само часто саме «Самопоміч» називають першим кандидатом на вихід із коаліції…
— Гадаю, чимало депутатів у Верховній Раді дуже цього хотіли би. «Самопоміч» висловлює свою принципову позицію щодо всіх питань. Усі законопроекти, які йдуть у зал, опрацьовуються, фракція приймає рішення та правки.
У багатьох фракціях депутати просто отримують папірці, як голосувати. Тому, думаю, комусь дуже хочеться говорити, що ми вийдемо з коаліції.
— Поставлю запитання по-іншому. Чи не намагалися ви провести переговори з депутатами інших фракцій, які входять у коаліцію, і зібрати блокуючий пакет, коли в БПП і НФ не буде більшості без ваших голосів?
— Ви повинні розуміти, що сьогодні є інша робоча більшість, куди входить і «Опозиційний блок», і група «Воля народу», й інші народні депутати. «Самопоміч» потрібна для легалізації певних процесів. Ви ж бачили, коли наша фракція не дає голоси, вони автоматично знаходяться серед тих нардепів, які в ідеологічному плані мали б бути опонентами до коаліції.
— Тобто поки що ви залишаєте за собою роль внутрішнього подразника?
— Ми залишаємо за собою роль, яку нам довірили українці, коли нас обрали. Колеги «Самопомочі» прекрасно розуміють, що отих 30 голосів не змінюють ситуації. Однак це не означатиме, що ми маємо припинити відстоювати свої принципи.
— Ваша фракція не голосувала за зміни до Конституції. Чи тоді зустрічався з вами президент та чи не намагався переконати вас голосувати?
— До голосування в нас була спільна зустріч, на яку Петро Порошенко запросив Володимира Гройсмана та Олексія Філатова, а я Олега Березюка та Оксану Сироїд. Ми довго говорили, виклали свої позиції, чому ми не підтримаємо зміни, вислухали аргументи протилежної сторони і розійшлися на своєму.
Якщо ці зміни будуть проголосовані, вони «доб’ють» місцеве самоврядування. З’явиться перфект, який буде всім керувати, питання Донбасу закручено так, що важко сказати, що з ним буде.
— Ваша фракція не голосувала за зміни до Конституції через статус Донбасу. Відомо, що перед голосуванням Вікторія Нуланд зустрічалася з Оксаною Сироїд. З вами теж говорили з цього приводу?
— Річ у тім, що я сиджу у Львові, а сюди далеко їхати (сміється).
Були розмови політиків Заходу з багатьма депутатами «Самопомочі», на різні теми, особисто і по телефону. Це дуже дивно, бо Конституція — питання винятково внутрішнє. Цей тиск сприймається дуже боляче, бо він дає ще більший спротив. Ми готові разом думати, а не піддаватися.
У Заходу, безумовно, болить голова. Багато західних політиків думають, що якщо в такий спосіб закрити питання, український конфлікт вирішиться. Вони не розуміють: те, що є сьогодні, лише маленькі квіточки порівняно з тим, що буде згодом. Що буде, коли бойовики стануть народною міліцією, вбиваючи сотні наших патріотів, завтра вони стануть легітимною владою. Як можна на це погодитися?
Я запропонував би нашим західним колегам із такими меседжами їхати на передову, збирати наших бійців і їм це пропонувати. Якщо вони це підтримають, тоді буде простіше. Але я і ви теж у це не вірите.
— 25 жовтня ми будемо мати вибори на Сході?
— Думаю, так. Ми будемо там мати багато несподіванок. До цього буде багато форс-мажорів, передумов. У кожному разі буде багато зроблено для цього.
— Ви кажете, що політика влади часто є провальною, а як ви ставитеся до іноземців у команді влади?
— Я підтримаю призначення тих іноземців, які мають українські коріння. Так роблять в Ізраїлі, в Литві, Латвії. Тобто вони залучали своїх, але таких, які мали досвід роботи в чужій країні. Я сам підтримував призначення Наталії Яресько, тільки я пропонував її на віце-прем’єра.
Однак я не до кінця розумію призначення людей з інших країн, які не зовсім розуміють нашу систему. Нехай вони і хороші фахівці, однак чи розуміють вони всі інтриги та візантійщину української політики? Тут треба народитися, жити або мати зв’язок із цією країною.
— А як же феномен Саакашвілі?
— Цей політик узагалі щось дуже особливе. Будучи президентом однієї країни він погодився працювати в Україні на значно нижчій посаді зі значно меншими повноваженнями. Думаю, це його крик душі, коли він розуміє, що будучи успішним в Україні, він зможе повернутись у Грузію, а для нього це дуже важливо.
 |
| Садовий показує 50-томник Франка, який виміняв на телевізор «Електрон» |
— Тобто ви думаєте, що Одеса – це стартовий майданчик для повернення Саакашвілі в Грузію, а не трамплін у крісло прем’єра, а далі — президента України?
— Безперечно. Я з ним спілкувався під час зборів асоціації міст, ставлюся до цієї людини дуже добре. Щодо його діяльності в Одесі, то я сподіваюся, що буде конкретний результат у дуже багатьох сферах.
— Нещодавно у фракції «Самопоміч» був внутрішній конфлікт із Ганною Гопко. Ви мали з нею розмову після цього?
— Особисто я – ні. У фракції була. Наскільки я знаю, всі депутати фракції ставляться з повагою до Ганни, але є певні ідеологічні засади. Якщо фракція приймає рішення голосувати або не голосувати, то є певна партійна дисципліна. Якщо комусь із політиків це не підходить, він повинен вибрати самостійний шлях.
— У разі повторення ситуації її можуть виключити з фракції?
— Не можу цього прогнозувати, засідання фракції завжди дискусійні, там завжди гаряче, рішення може бути несподіваним, консолідованим, але не прогнозованим.
— Через рік роботи фракції «Самопомочі» ви задоволені чи, можливо, по-іншому підійшли би до формування її складу?
— Я думав, що буде важче. Ми мали критично мало пропозицій, коли формували список. Намагалися залучати молодих людей, не брати колишніх депутатів. Це вилилось у певні труднощі під час формування, через що партія приймала ті чи інші рішення.
Але ми дуже вражені фаховістю Оксани Сироїд. Заново себе відкрив на посаді керівника фракції Олег Березюк, узагалі кожен проявляє себе добре. Так, вони не мали досвіду, не все знають, але за цей час вони багато чому навчились. Зараз у нас дуже багато спокус. Не секрет, що є факти підкупу, коли пропонують суми, коли намагаються внести розлад. Якщо вони витримають ці труднощі, то матимуть велике майбутнє.
— На початку формування «Самопомочі» подейкували про фінансову підтримку українським олігархом Ігорем Коломойським. Ви заперечили фінансування.
— Так.
— Але ви мали просто шалену рекламу його медіа-холдингу. Це виглядало дивно.
— Щодо медіа-підтримки, то ми платили, як і всі інші за рекламу, це офіційно, все можна відстежити.
— А вам узагалі часто доводилося спілкуватися з Коломойським?
— Років два тому він був у Львові, ми говорили про баскетбольну арену, оскільки йшлося про чемпіонат із баскетболу. Про політику ми не спілкувалися, пропозицій він мені не робив. Я це кажу, тому що знаю, що в українській політиці нічого не приховаєш, рано чи пізно все вийде назовні, а для мене важлива самостійність у прийнятті рішень.
Хоча я не приховую, що чимало заможних політиків хотіли би нас фінансувати.
— Тобто зараз у вас немає конкретної людини, яка фінансує «Самопоміч»?
— Не було, немає і, гадаю, не буде.
Джерело: Insider
