Чому зростає тіньова економіка

За даними відомства, «тінь» зросла в першому кварталі цього року на 5% − до 47%. У міністерстві не приховують, що тіньова економіка в період криз грає роль амортизаційної подушки, дозволяючи бізнесу підтримувати свою конкурентоздатність, пише Forbes.

Кожного дня суб’єкти економіки щось продають або купують, заробляють і витрачають, дають у борг або позичають. Більшість таких досконалих операцій відображаються в СНР (системі національних рахунків), і будучи агрегованими до рівня країни, дозволяють дізнатися обсяг національної економіки, що є основним показником її потужності.

Методологія підрахунку ВВП і похідних показників активно розроблялася в першій половині ХХ століття провідними економістами світу і пройшла довгий шлях − від свого попередника (тонн пшениці та кількості велосипедів) до правнука 2008 року, який враховує всі сфери виробництва, крім побутових послуг.

Проте уникнути одного недоліку все ж неможливо − не всі операції з товарами і послугами потрапляють в офіційну статистику і відображаються у ВВП, частина з них впливає на наш рівень життя, залишаючись невидимими, і являє собою тіньову економіку.

З виникненням держави виробничі відносини своїх резидентів починають регламентуватися. Там, де утворюються нерегламентовані відносини, і виникає тіньова економіка. Основними причинами її розвитку вважаються: надмірне фіскальне та адміністративне навантаження на бізнес, падіння національної економіки та політичні потрясіння.

Якщо провести економетричний аналіз графіка динаміки зростання фіскального навантаження, тіньового сектору і вартості відкриття бізнесу, можна виявити такі кореляції: падіння доларового еквівалента ВВП на 7,35% в останні роки призводило до зростання тіньового сектору на 1%. А ось сигнал для «виходу з тіні» мав бути набагато «гучнішим» − для 1%-вої детінізації потрібне зростання ВВП на 15,63%.

Легко можна побачити, якою важливою є грамотна антициклічна політика держави в роки рецесій, і які наслідки несе її відсутність. Із фіскальним навантаженням жарти ще гірші − зростання фіскального відсотка ВВП на 1,19% призводить до зростання тіньового сектору на 1%, а от для того ж 1%-ого його зменшення вимагається падіння фіскального навантаження на 8,33%. Стає очевидною реакція бізнесу на прихід лівоналаштованих політичних партій до влади.

Традиційно тіньова економіка ділиться на три сектори: білокомірцевий, неформальний (сірий) і чорний.

Перший сектор − білокомірцева економіка − є невід’ємним скелетом у шафі легальної економіки і пов’язаний з корупцією чи незаконним ухиленням від податків. Корупція в цьому секторі представлена так званими «швидкими або гальмуючими» комерційними хабарами, що означає плату за більш швидке чи повільне виконання тим, хто отримав хабара, своїх прямих обов’язків − видача дозволу/ліцензії, пропуск товару на митниці чи затягування з перевіркою, ігнорування порушень.

Даний вид корупції не становить собою загрози, і його легко зменшити за допомогою автоматизації державних послуг та впровадження електронного уряду.

Друга частина білокомірцевої економіки − ухилення від податків: те, у чому часто звинувачують великий бізнес, в Україні є суто парадоксальним.

Великі підприємства складають всього 0,39% від усіх підприємств і фізосіб, але при цьому створюють 28,8% робочих місць і 39,6% випуску товарів і послуг (якщо до великих підприємств додати середні, то ці цифри складуть: 1,13%, 65,14% і 77,9% відповідно).

Легко побачити, що українські бізнесмени навіть якщо й незаконно ухиляються від сплати податків (що, однак, не доведено), то всі підконтрольні їм грошові потоки реінвестують назад в Україну і становлять майже 78% економіки країни. Для українського народу критикувати олігархів на даному етапі − все одно що кусати руку, яка їх годує.

Вибір народу між вимогою збільшити чи зменшити податкові надходження від великого бізнесу насправді є вибором між вимогою збільшити трансферти і, як наслідок, інфляцію, або кількість робочих місць із додатковою вартістю.

Другий сектор − неформальна, або сіра економіка − представляє собою «амортизаційну» подушку при падінні національної економіки, і саме по собі явище позитивне, оскільки дозволяє громадянам знайти необхідні для життя кошти самостійно, що зменшує ризик «соціальних вибухів».

У США доходи населення становлять близько 44,5% ВВП. Якщо проаналізувати питому вагу доходів населення в Україні, можна провести межу між офіційними і тіньовими доходами і відповідно порахувати їх.

Двома основними проблемами сірої економіки є переливання капіталу зі сфери виробництва в сферу торгівлі та послуг, оскільки останні менше піддаються регулюванню, а також у своїй діяльності використовують переважно людський капітал замість технологій і виробничих потужностей.

Друга проблема − поступова втрата кваліфікації і подальша нездатність працівника влаштуватися в легальному секторі. Однак якщо врахувати, що це єдина можливість вижити для багатьох людей, можна впевнено сказати, що вартість побічних ефектів − мізерна.

Третій сектор − найбільш обговорюваний у ЗМІ − включає в себе виробничі відносини у сфері заборонених товарів і послуг, таких як торгівля наркотиками, зброєю, гральний бізнес і проституція. На даний момент в Україні, можливо, актуально легалізувати гральний бізнес, проституцію і легкі наркотики, встановивши на них підвищені ставки податків, − це дозволить збільшити ВВП і доходи бюджету на непристойно високі суми, а також спростить життя багатьом громадянам.

В цілому з чорною економікою уряду потрібно бути більш ніж обачним − неправильне її регулювання призведе до того, що наступним урядом будуть озброєні до зубів банди на броньованих позашляховиках.

Тіньова економіка викликає багато дискусій у кожному уряді. З негативних загальних сторін: тіньова економіка призводить до зменшення доходів бюджету, відповідно, держава, не бажаючи зменшувати свої витрати, збільшує навантаження на легальний сектор, що породжує замкнуте коло: відхід у тінь − збільшення фіскального навантаження − ще більший відхід у тінь.

Також тіньова економіка не піддається абсолютно точному підрахунку, тому зменшує ефективність економічної політики держави, погіршується інвестиційний клімат і сповільнюється технологічний прогрес.

З позитивних загальних сторін варто відзначити, що тіньова економіка часто є відповіддю на кризу суспільних відносин у сфері регуляції. Відхід у тінь є прекрасною альтернативою дорогій і довгій дерегуляції, дозволяє економічним суб’єктам бути більш гнучкими та інноваційними (яскравий приклад − Uber), і працювати без посередника в особі держави, тому сіра економіка беззаперечно підтримується домогосподарствами і фірмами.

Перспективи подальшого зростання тіньової економіки в Україні, якщо врахувати тенденцію до зростання фіскального та адміністративного навантаження (чого варті лише одні ПДВ-рахунки з планованим 30%-вим податком на незадекларовані доходи), подальше зростання безробіття і падіння ВВП, на жаль, величезні.

Уряд, намагаючись зміцнити економічну безпеку країни, її тільки сильніше підриває, а методи боротьби з «тінню» призводять лише до того, що все більше й більше підприємств повністю згортають свою діяльність (38 000 припинили свою діяльність офіційно тільки за 2014 рік).

Тіньовий сектор не потрібно «душити», слід зробити легальні умови ведення бізнесу конкурентними з тіньовими − це єдиний спосіб легалізації економіки України.

Григорій Кукуруза