Змінити якість українських суддів через «переатестації» не вдасться. Експерти кажуть, що змінити систему можна лише за зразком нової поліції — створенням нової системи «з нуля».
«Знай» розпитав начальника люстраційного департаменту Міністерства юстиції та члена групи з судової реформи Реанімаційного пакету реформ Тетяну Козаченко, чому існуюча система нездатна себе реформувати, а запропоновані Конституційною комісією при Адміністрації президента заходи – лише імітують реформу.
Ви займаєтеся люстрацією вже понад рік. Весь цей час в ЗМІ лунають новини про поновлення на посадах чиновників через суд. Скільки суддів за цей час вдалося люструвати?
Суди чи не найбільше потребують люстрації. Нас особливо «тішить», наприклад, суддя Окружного суду міста Київ Віктор Данілішін, який під час Евромайдану забороняв мирні зібрання і сам безпосередньо має підпадати під люстрацію, видає зараз судові рішення — «індульгенції» від люстрації виключно високопосадовцям.
Наразі, суди зайняли дві умовні позиції. Одні взагалі зупиняють розгляд справ до рішення Конституційного суду щодо розгляду відповідності Конституції окремих положень закону «Про очищення влади». Фактично, це відмова чинити правосуддя. Інші судді виносять конкретні рішення про неможливість застосування норм цього закону до конкретних посадових осіб. Ці рішення часто ховають «під сукном», не вносять в єдиний державний реєстр, або вносять за півроку потому. Державні органи не оскаржують ці рішення. Скажімо, у справі щодо теперішнього в.о. прокурора Києва, Генпрокуратура не тільки не подає апеляцію, а взагалі не приходить на судові засідання і справа «тане».
Заклик Реанімаційного пакету реформ щодо створення судової систему фактично наново підтримав цього тижня президент. Вірите, що так і буде?
Звісно, тішить, що думка експертів починає доходити до тих, хто відповідає за судову реформу в Адміністрації Президента. Раніше від Конституційної комісії ми чули лише формалізовані пропозиції, такі, як зміна юридичного стажу для подання на посаду судді, зміна пенсійного віку та інші косметичні зміни.
Як можна «ремонтувати» систему, яка десятки років існувала на корупції, де професіоналізм давно не є аргументом для призначення? Якщо ми говоримо про якість судового складу – потрібний загальнонаціональний відкритий відбір, якого, до речі, не лякаються професійні і не корумповані судді. А такі теж є, небагато, але є.
Коли президент почув і підтримав цю ідею – це посилило надію суспільства на справжню зміну судової системи. Треба хапатися за цю можливість і вимагати від гаранта Конституції виконання обіцянки. Адміністрація президента очолила рух щодо судової реформи, тому від президента наразі і залежить, чи відбудеться ця реформа взагалі.
В переатестацію суддів я не вірю геть. Як переатестовувати Татькова (голова Вищого господарського суду, який «подарував» Межигір’я Януковичу – ред.) та Ємельянова (донецькій суддя, який офіційно зареєстрував 12 квартир та мільйони гривень на рахунках – ред.)? А якщо вони не здадуть цю переатестацію, то їх направлять на підвищення кваліфікації?
Косметична імітація реформи не дасть ніякого оновлення.
Мова не йде про те, щоб всіх суддів одразу відправити у відставку. Яскравий зразок – це нова поліція, все треба робити поступово, виключно в межах закону, з прозорою комісією з відбору, із залученням міжнародних експертів та переглядом системи матеріального забезпечення, нових правил роботи та функціоналу органу.
Чи не буде це порушенням незалежності судової влади?
Перше – суди не можуть бути незалежні від закону, так само, як і від відповідальності. Вони мають відповідати за скоєні злочини так само, як і пересічні громадяни. По-друге – вони вже давно залежні від інших гілок влади. Подивиться десятки журналістських розслідувань, коли автівки суддів в робочий час припарковані біля Адміністрації президента. Яка там може бути «нарада» в робочий час, якщо вони «незалежні»?
Цим має займатися Вища рада юстиції. Думаєте, вони не впораються із реформуванням?
Існуюча раніше Вища Рада юстиції була не здатна ні на які політичні чи реформаторські кроки, крім кругової поруки. Хто входив до складу Вищої ради юстиції, яка займалася призначенням, переведенням, підвищенням та звільненням суддів? Пшонка, Ківалов, Ізавітова, Татьков, Колесніченко, Лукаш, Портнов… Про яку якість відбору суддів можна говорити, якщо їх обирали ці одіозні персонажі? Хто з них здатний запустити реформу
Тож який сенс ходити скаржитися на заплямованих суддів до їх колег?
Якщо щось можна зробити в законній спосіб – це слід робити. Якщо наразі звільненням суддів займається Вища рада юстиції й іншого механізму не існує – треба працювати з цим органам, спостерігати за тим, кого обирають на посади, публічно обговорювати кандидатури, оприлюднювати інформацію у випадку ганебних рішень. Публічність – це найкраща зброя для суспільства.
Таким чином ми виховуватиме владу та змушуватиме її змінюватися. Все, що змінилося в Україні протягом останнього року – змінилося виключно завдяки громадському тиску. Потрібно не збавляти силу, оскільки наразі система намагається просто виграти час і надалі використовувати людей як ресурс для існування і електорат на виборах для того, щоб далі на них же паразитувати.
Наявність ефективної судової системи покладе цьому край.
Ілля Лукаш
