Півтора роки після завершення подій Революції Гідності триває слідство у справах силовиків, причетних до побиття та вбивств активістів Майдану. Фігурант у справі полювання на «Автомайданівців», командир першої роти «Беркуту» Михайло Добровольський, в четвер, 7 жовтня, просив Апеляційний суд відмінити заборону залишати місце проживання. Тобто, максимально пом’якшити і так доволі м’який запобіжний захід, якого станом на зараз повинен дотримуватись екс-беркутівець – частковий (так званий «нічний») домашній арешт. За процесом розгляду справи, поведінкою «групи підтримки» Добровольського і щоденним життям Апеляційного суду м. Києва спостерігав INSIDER.
Засідання було призначене на 15:45, але розпочалось лише близько 22.00 вечора. Вдень відставання від розкладу засідань становило дві години, з кожною наступною справою воно збільшувалось. Пробігаючи повз, судовий розпорядник потрібної нам колегії суддів лише розводить руками – сьогодні, каже, у них на розгляді 39 справ. Теоретично, все наче «поміщається», якщо кожному засіданню приділяти 15-30 хвилин. Але це нереально, як показує практика. Рецепт від розпорядника передбачуваний: «Потрібно збільшити штат суддів щонайменше у чотири рази».
Адвокат Сергій Войченко, який чекає розгляду апеляції одного з своїх підзахисних, має інше пояснення: концентрація гучних справ, на яких присутня преса та активісти, не дають змоги суддям працювати у звичному темпі «конвеєра».
«Якщо б ви були присутні на найзвичайніших справах, то побачили б – процес триває кілька хвилин. «Ознайомлений – слухали – вирішили — «не заперечую». В присутності телекамер чи журналістів так не виходить, тому всі справи затягуються, — пояснює він.
У цей день суд, справді, розглядає апеляції по гучних справах: на поверсі зібрались групи підтримки торнадівців, Віти Заверухи, учасників добровольчих батальйонів. Всього кількадесят людей. Піти звідси не можна, тому що точного часу, коли реально буде розглядатись та чи інша апеляція, розпорядник назвати не може.
Потроху присутні перезнайомлюються і діляться деталями своїх справ. Окуповують сходи для посиденьок. Надвечір на шостому поверсі Апеляційного суду вже «своя атмосфера». Навіть починаєш чекати, що ось-ось з-за рогу викотиться і розгорнеться ятка з хотдогами і кавою.
Прокурори, що розслідують події 18-20 лютого, гортають фотографії з Інститутської на моєму телефоні. Марія Томак з Центру Громадянських Свобод розказує про роботу над визволенням українців, ув’язнених Росією. До спілкування приєднується ще один захисник – пояснює історію своєї підзахисної, медсестри з «Айдару» Оксани.
Засідання в справі медсестри Оксани |
Войченко розповідає моторошну історію про те, як будівлю Апеляційного суду збудували на колишньому кладовищі. «Правосуддя на кістках. Це ж не метафорично кажуть про цей суд, а в прямому сенсі». Закидую історію у Facebook, читачі у коментарях діляться байками з розряду «А коли його перебудовували, то на одному з поверхів знайшли покійника». За вікном якраз вечоріє.
Адвокат Олександр Дульський інформує, чим закінчилась сьогоднішня спроба розгляду апеляції на запобіжний захід для його підзахисного Дениса Поліщука – в Київському апеляційному суді закінчились судді, які можуть його судити. Хтось з колегії захворів, а суддя, який мав його замінити, вже брав раніше самовідвід у справі Поліщука. Решта також хворіють або у відпустках.
«Треба почекати«. Приблизно з такими словами всі пішли у своїх справах, а Поліщук повернувся до буцегарні», — напише пізніше Дульський на своїй сторінці у Facebook.
Сам Добровольський з’явився лише на якусь хвилину біля судової зали удень і більше його видно не було. Нарешті хтось помітив його разом з групою підтримки на сходах. Прямую туди, аби зробити кілька фото, але захисник екс-беркутівця Ситницький перегороджує мені прохід і силоміць випихає назад на поверх. Впізнаю стиль роботи. Встигаю зробити лише світлину його колеги Скомського. З напівзмазаного фото на мене дивиться радісно-здивовано-розгублений колишній слідчий прокуратури. Поспішно перегортаю знімок.
До дев’ятої дотягуємо на історіях про справи Чорновола і отруєння Ющенка, потім оголошують засідання у справі медсестри з «Айдару». Її звинувачують у бандитизмі.
Напад невідомих у масках відбувся у серпні 2014 року. Більш ніж через рік у цій справі затримали Оксану, медсестру «Айдару». Нападників не вдалось упізнати через закриті обличчя, а от медпрацівника, яка була біля невідомих, впізнати вдалось – вона була без маски. Якщо спростити, Оксана знаходиться перед вибором – дати свідчення чи сидіти самій.
Медсестра зараз під вартою і на розгляд апеляції чекала з самого ранку у спеціальному боксі. О 9 вечора щойно почалось засідання, судді повідомили, що матеріали її справи не надійшли з суду першої інстанції. Оксана лише втомлено попросила суддів не тягнути з наступним засіданням – вона захворіла і у суд її привезли з температурою 38. «Ну, тут найближчі вільні дати 14-го… чи от 11-го жовтня», — зашурхотів папірцями головуючий.
Нарешті оголошують засідання по Добровольському. Група підтримки, яка, за даними сторони потерпілих, складається з переатестованих «беркутівців» — чинних співробітників МВС — всідається на «гальорці» і починає одразу фільмувати присутніх активістів. Утім, це не заважає екс-беркутівцям гаряче протестувати проти відеофіксації їх навзаєм. Один з них раптом спробував вихопити у мене телефон. Не вдалось через незручну дистанція і судовий конвой, який в останню мить таки завадив йому. Поки я намагаюсь переварити і зрозуміти, звідки цей сплеск нахабства, мисливець за телефоном імітує телефонну розмову з уявним адвокатом: «Нє, ну я ж тут як цивільна особа? Не при виконанні? Значить, мене знімать не можна? Ну так я пшикну з балончика, да?».
Група підтримки Добровольського |
Присутність цієї групи підтримки пояснюють по-різному. Прокурор каже, що на одному з минулих засідань були учасники АТО, які почали висловлювати Добровольському обурення з приводу його статусу учасника бойових дій, якій він собі заробив після Майдану – перед тим, як вийти на пенсію (Так, держава Україна платить йому пенсію). Відповідно, таку групу підтримки представник звинувачення розглядає як спробу захиститись від подібних нападок.
Один з потерпілих ділиться іншою версію – мовляв, уже не раз спостерігав, як Добровольський «плавиться» й «розкисає» без групи підтримки, тож він припускає, що її призначення може бути й справді у моральній підтримці екс-командира роти. А виклична і конфліктна поведінка щодо присутніх на судах активістів – просто «побічний ефект», звичайні прояви силовиків доби діючого «Беркуту».
Захист Добровольського чомусь вирішив не оскаржувати постанову суду про частковий домашній арешт (як вказує представник одного з потерпілих, для цього зараз строки не підходять). Натомість звертається до суду з дивним з точку зору КПК проханням лише скасувати одне з зобов’язань екс-беркутівця: а саме, щоразу просити дозволу прокурора у разі відлучення з місця проживання.
Прокурор хитає головою – на його думку це збільшує ризики втечі. Представник потерпілого згадує приклад Садовника.
Джерела зі сторони звинувачення кажуть, що пом’якшення потрібно екс-беркутівцю, бо фактично він не проживає за місцем часткового домашнього арешту, а прописаний і мешкає в гуртожитку «Беркуту» на Червонозоряному проспекті. Припускають, що його постійна присутність там може бути одним з факторів, який скоординовує і контролює дії та свідчення або мовчазність силовиків, що проходять у «майданівських» справах звинуваченими чи свідками.
— Спробуй піти посвідчити у суді проти свого колишнього командира, який досі живе на одному поверсі у гуртожитку з тобою і своєю присутністю ніби як натякає – я завжди поруч, я біля тебе. Окрім того, він працює зі своїми людьми, це його основне завдання – щоб вони не давали показів, щоб вони відчували себе захищеними, приходили підготованими на допити, щоб їх версії не розходились. В першу чергу це вигідно йому, як вигідно й тій вертикалі, яка лишилась, — пояснює джерело
Утім, колегія суддів постановляє навіть не відкривати провадження для розгляду апеляційної скарги Добровольського.
– Чому виникло саме питання про відкриття апеляційного провадження: у скарзі йдеться не про скасування ухвали слідчого судді, а про виключення одного обов’язку. Розгляд таких питань не віднесений до можливості апеляційного суду, — пояснив головуючий на засіданні.
Суд завершується після 22:00. Наше засідання не останнє.
Вже після суду процесуальний керівник Олександр Янушевич каже – для чогось Добровольському все ж стало потрібно позбавитись від необхідності просити дозвіл, щоб покидати місце проживання.
— Вони подали документи, що він нібито намагається влаштуватись на роботу експедитором. Мова йде про довготривалі виїзди. Це збільшує ризики. І вони очевидні. Браслет він носить, і це не оскаржувалось, — пояснює прокурор.
Представник потерпілих Євгенія Закревська взагалі скептично сприймає такий запобіжний захід щодо підозрюваного.
— Як на мене це ненормально, ми просили свого часу взяти його від варту, суддя вважав, що ризиків не існує. А тепер Добровольському не подобається частковий домашній арешт, він хоче мати змогу вільно пересуватись без дозволу прокурора. А тепер згадуємо історію Садовника, він також тут був щодо ризиків. Щодо того, що може впливати на інших беркутівців і їх свідчення, — нагадує Закревська.
— І судячи з того, як поводять себе беркутівці у суді — таки можна припустити, що вплив підозрюваний на них має, — погоджується Янушевич.
Джерело: Insider