Права рука Порошенка у глухому куті

Затишна і заможна Австрія завжди мала особливий шарм для українського істеблішменту часів режиму Януковича. Саме сюди збирався відчалити на пенсію екс-прем’єр Микола Азаров, саме тут переважно жив олігарх Дмитро Фірташ, саме тут була зареєстрована сонячно-енергетична компанія братів Клюєвих. У надійних місцевих банках тримали гроші тисячі корумпованих українських чиновників та бізнесменів.

Минулого року, після революції в усіх цих людей «роман з Австрією» закінчився — одного з них ледь не посадили у в’язницю, інші не можуть насолоджуватися життям тут через персональні санкції та порушені кримінальні справи.

Та скидається на те, що компанію українців, для яких Австрія стала мачухою і батьківщиною їхнього фіаско, невдовзі може поповнити представник уже
нової, «незлочинної» й «некорумпованої» влади.

Йдеться про главу Адміністрації Президента Бориса Ложкіна, праву руку Президента Порошенка.

Днями український інформаційний простір сколихнула сенсаційна новина — Ложкін є фігурантом кримінальної справи, яку розслідує австрійська Центральна прокуратура для боротьби з економічною злочинністю і корупцією. У фокусі австрійських слідчих — легалізація коштів, здобутих злочинних шляхом у процесі продажу бізнесу Ложкіна в Україні олігарху-втікачеві Сергію Курченку.

Кримінальне розслідування ведеться за статтею 165 Кримінального кодексу Австрії, загалом було порушено три кримінальні справи.  Крім Ложкіна, провадження ведуть стосовно його колишнього бізнес–партнера, а тепер народного депутат від Блоку Порошенка Григорія Шверка. Останній відомий тим, що досі залишається міноритарним акціонером кіпрської компанії «UMH», яка володіє «Українським Медіа Холдингом», проданого Курченкові.

Інформацію про розслідування згаданої кримінальної справи письмово підтвердивгазеті «Експрес» прес-секретар австрійської прокуратури Норберт
Гаусер.

Обставини кримiнальної справи такi. Свого часу Борис Ложкiн зареєстрував на далеких заморських островах офшорну компанiю «Integrity International Holdings Limited». Саме ця зареєстрована на Британських Вiргiнських островах компанiя, яка, до речi, всупереч закону, не вказана в його майновiй декларацiї, мала необережнiсть вiдкрити розрахунковий рахунок в австрiйському «Райффайзен Банку».

Протягом другої половини 2013 року на цей рахунок з офшорної компанiї Курченка «Trilado Enterprise Inc» було переказано 130 мiльйонiв доларiв США. Цi грошi Ложкiн отримав за акцiї кiпрської компанiї «UMH», яка володiла «Українським Медiа Холдингом», бiзнесом, який контролював Ложкiн в Українi.

На перший погляд, у цьому немає нiчого протиправного, коли одна офшорна компанiя заплатила iншiй в рамках договору купiвлi-продажу пакета акцiй компанiї третьої.

Але в усiй цiй схемi виявилось кiлька слабких мiсць, якi можуть стати фатальними для пана Ложкiна.

Зв’язки з людьми Януковича сьогоднi можуть стати для глави Адмiнiстрацiї президента України фатальними.

Рiч у тiм, що учасниками цiєї оборудки були, з одного боку, особа, яка перебуває у мiжнародному розшуку та пiд санкцiями в бiльшiй частинi цивiлiзованого свiту, а з iншого боку — полiтичний дiяч i державний службовець найвищого рангу. А коли операцiї вiдбуваються мiж такими контрагентами, вони автоматично пiдпадають пiд посилений контроль органiв боротьби з вiдмиванням коштiв.

Це i стало зачiпкою для австрiйської фiнансової розвiдки, щоб зацiкавитись переказами мiж фiрмами Курченка i Ложкiна.

Чому австрiйська прокуратура припускає, що Ложкiн i партнери могли вчинити злочин на територiї Австрiї?

Логiка австрiйських слiдчих залiзна. Як вiдомо, СБУ, МВС i Генпрокуратура пiдозрюють Курченка у злочинах, в результатi вчинення яких державi була завдано збиткiв майже на 4 мiльярди гривень, а частиною цих коштiв заволодiв сам Курченко.

Кошти, здобутi на територiї України злочинним шляхом, необхiдно було ввести в легальний обiг. Задля досягнення цiєї мети Курченко «витрачав» цi кошти на придбання компанiй в Українi та за кордоном, серед яких був «Український Медiа Холдинг» Ложкiна.

Частина банкiвських трансакцiй, пов’язаних з продажем бiзнесу Ложкiна Курченку, вiдбувалася на територiї Австрiї. Чому? Бо кошти, якi, за версiєю СБУ, мають злочинне походження, надходили на рахунки офшорної компанiї Ложкiна, вiдкритi в австрiйському банку.

Тобто, компанiя Ложкiна мала бути останньою ланкою в ланцюжку легалiзацiї коштiв, отриманих вiд реалiзацiї «злочинних схем Курченка».

Однак ким був Ложкiн у цiй схемi — свiдомим спiвучасником чи добросовiсним набувачем?

Якщо вибрати другий варiант, то чому кошти вiд продажу УМХ захованi в засекречених фондах, оформлених на пiдставних осiб у Карибському басейнi?
Для чого добросовiсному власнику свiдомо йти на порушення законодавства України i не вказувати їх у майновiй декларацiї? Чи це не свiдчення того, що пановi Ложкiну є що приховувати i чого боятися?

Саме це i мають намiр з’ясувати австрiйськi слiдчi, порушивши справу проти Ложкiна, тодi як їхнi українськi колеги, пiдлеглi генпрокурора Шокiна, вже другий рiк не наважуються порушити санiтарний кордон мiж вул. Банковою i рештою свiту та поставити ряд незручних запитань главi Адмiнiстрацiї Президента.

За iронiєю долi, українська прокуратура сама звернулася до австрiйських правоохоронцiв з проханням про допомогу в розслiдуваннi фiнансових оборудок Курченка. Але при цьому, образно кажучи, забула попередити, що розслiдувати можна лише тi трансакцiї, в яких не брали участi чиннi високопосадовцi. Список недоторканих на чолi з Ложкiним, Шверком i Резнiченком додати до запиту забули або не встигли. Та зрештою для австрiйської прокуратури це не мало б нiякого сенсу.

Якщо маховик української кримiнальної справи, принаймнi в частинi епiзоду з продажем УМХ, ще можна було зупинити завдяки контролю Банкової над Генеральною прокуратурою, то на слiдство в країнi Євросоюзу Адмiнiстрацiя Порошенка вплинути нiяк не може.

Що ж говорить головний герой про кримiнальну справу в Австрiї? Прогнозовано i цiлком у стилi теперiшньої влади, яка зазвичай просто iгнорує будь-якi компрометуючi факти, намагається вдавати, що нiчого не сталося. Ложкiн заявив, що йому не вiдомо про претензiї правоохоронцiв будь-якої країни свiту до нього.

А от депутат Сергiй Лещенко стверджує, що Ложкiн знав про кримiнальну справу в Австрiї, але особисто його просив нiкому про неї не розказувати.
Виходить, що пан Ложкiн знову збрехав, ще й спробував запровадити цензуру стосовно такої важливої для громадян iнформацiї про власну персону. Пiсля подiбного iнциденту в 2012 роцi у вiдставку пiшов президент ФРН Крiстiан Вульф, але пан Ложкiн — не пан Вульф, i живемо ми не в Нiмеччинi.

Так роблять лише у двох випадках: або якщо людина впевнена у своїй безкарностi, або коли вона загнана в кут.

У будь-якому разi така поведiнка не має нiчого спiльного з етикою чиновникiв найвищого рангу. У нормальнiй європейськiй країнi пiсля таких викриттiв i дрiбнiший чиновник мав би опинитися, як мiнiмум, у вiдставцi i… пiд домашнiм арештом.

Насправдi Ложкiн не мiг не знати про можливi проблеми зi слiдчими органами через свiй зв’язок з Курченком. Ще в травнi 2014 року, коментуючи повiдомлення про розслiдування епiзоду з продажу УМХ, Ложкiн сказав, що вiн взагалi не розумiє, якi можуть бути претензiї до цiєї угоди, яка є «повнiстю законною, її готували два десятки юристiв з трьох країн» i так далi й таке iнше.

Перебуваючи на однiй з головних посад у країнi, в якiй прокуратура зi Службою безпеки розслiдує «злочиннi механiзми», за якими ти є прямим вигодонабувачем, ще можна вдавати, що тебе це не хвилює. Але, здається, цього разу такий коник не пройде, оскiльки тепер Ложкiн має справу не з українськими прокурорами «за викликом», а зi слiдчими країни, де телефонне право не працює, i злочинець незалежно вiд посади повинен бути покараний.

До речi, за українським законодавством, максимальний розмiр покарання за легалiзацiю коштiв, здобутих злочинним шляхом, може становити 15 рокiв позбавлення волi. Австрiйський кримiнальний кодекс бiльш гуманний в цiй частинi, бо передбачає за такi дiяння ув’язнення до 3 рокiв або до 10 рокiв, якщо буде доведено, що дiяла злочинна органiзацiя.

Тому в цiлому ставка на те, що краще здаватися австрiйськiй прокуратурi, є виправданою.

За всю новiтню iсторiю України жоден з керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента так публiчно не вляпувався та не компрометував свого високопоставленого шефа i водночас країну, яку представляє.

Олексiй МАЛЯРЧУК, Iгор ПОЧИНОК, газета «Експрес»

* До речi

Ми встановили, що кiнцевим бенефiцiаром та контролером усiх компанiй, якi вважають такими, що належать Курченку, насправдi належать нiякому не Курченку i навiть не Сашi Стоматологу, а такому собi Бредлi Метью Адрiану — жителю однiєї з найбiднiших латиноамериканських країн, яка також є одним з найпопулярнiших офшорiв свiту.

Повiрити, що одним з найбiльших медiахолдингiв України володiє якийсь мiстер Бредлi, дуже важко при тому, що сам Ложкiн багаторазово заявляв, що
продавав УМХ компанiям, якi належать людинi з прiзвищем Курченко.
Найiмовiрнiше, справжнi власники цих компанiй вирiшили посмiятися з вимог чинного законодавства про обов’язкове оприлюднення реальних власникiв українських компанiй та обдурити всiх громадян, зазначивши такими пiдставних аборигенiв тропiчних островiв.

З цiєї точки зору українським слiдчим, якi працюють над поверненням активiв злочинної влади Януковича, начебто не позаздриш. Але щодо Курченка не все так безнадiйно, оскiльки в Українi живе i працює пан Ложкiн, який добре знав, що продавав УМХ саме Курченку. Єдина проблема — чи захоче пан Ложкiн давати свiдчення у кримiнальнiй справi про легалiзацiю коштiв, набутих злочинним способом.

I насамкiнець. Це вже втретє, коли австрiйська Фемiда втерла носа деградованим i корумпованим органам прокуратури, якi дiють в Українi.

Перший раз у 2012 роцi, коли австрiйська полiцiя розкрила та припинила аферу мiжнародного шахрая i водночас бiзнес-партнера родини Тягнибокiв
Василя Новицького. Сьогоднi Новицького, який разом iз родиною Тягнибокiв органiзував продаж в Українi важкохворим людям псевдоліків від раку пiд назвою «Україн», судять в австрiйському судi.

Вдруге — минулого року, затримавши олiгарха Дмитра Фiрташа за дорученням американської прокуратури.

I от тепер справа про вiдмивання коштiв Ложкiним та його бiзнес-партнерами — з використанням австрiйських банкiв.

Кожна така справа — це ляпас українським прокурорам i слiдчим, якi попри гучнi заяви не здатнi розслiдувати зловживання дiючих високопоставлених чиновникiв країни.

Джерело: m.expres.ua