Колишній суддя розповів, як насправді функціонує судова система
Експерт “Реанімаційного пакета реформ” (РПР) Михайло Жернаков — колишній суддя Вінницького окружного адміністративного суду. У лютому цього року написав Президентові заяву на звільнення.
На його думку, ухвалений ВР і підписаний Порошенком закон «Про забезпечення права на справедливий суд», попри свою назву, консервує політичну залежність судів від Президента та Верховної Ради. Тож Михайло Жернаков відмовився залишатися частиною системи, бо вирішив її змінити.
Ось які цікаві дані оприлюднив нині експерт “Реанімаційного пакета реформ” Михайло Жернаков: “До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на 11 листопада 2015 року надійшло 8936 скарг. ВККСУ зазначила, що з цих скарг у 1679 випадках відмовлено у відкритті дисциплінарної справи, а 7250 ще чекають на прийняття рішень. Згідно з відповіддю, розглянуто лише 7 справ: щодо 6 суддів прийнято рішення про застосування дисциплінарного
стягнення «попередження». Стосовно одного судді направлено рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення”.
Ще раз: за рік із 8936 (!) скарг на суддів розглянуто сім (!!) і щодо одного (!!!) судді внесено подання про звільнення…
— Як формується суддівський корпус, що вершить правосуддя для українців? — запитуємо М. Жернакова.
— До 2010 року ніяких конкурсів на посаду судді не існувало навіть формально. Починаючи з 2010-го, є конкурсні
процедури, до яких залучено ряд відповідальних органів. Однак заглиблюватися у деталі цих формальних процедур навіть немає сенсу — і сам закон, і вся практика ухвалення кадрових рішень у судовій системі «заточені» так, що стати суддею без політики в цьому рішенні або без корупційних грошей було вкрай важко.
— Для того щоб купити посаду в судовій системі, потрібні особливі зв’язки, чи це може зробити перший-ліпший юрист «з вулиці»?
— Буває всіляко, але переважно для того, щоб занести, треба мати якийсь контакт у судовій системі, того, хто тебе проведе, рекомендує. Надійність цієї особи та дар переконання співрозмовника щодо того, що він стане своєю і корисною людиною, для осіб, що ухвалюють рішення, і визначає, хто цей неформальний конкурс виграє. До речі, прямий грошовий хабар перед призначенням аж ніяк не завжди обов’язковий, як здається збоку.
— А що важливіше?
— Відповідальні за призначення особи хочуть бути впевнені, що мають справу з людиною, яка ухвалюватиме потрібні їм рішення, у разі потреби. Судові рішення підконтрольних суддів потім роками можуть підтримувати політичний вплив тієї чи іншої відповідальної особи і приносити нові й нові доходи на рівні, неспівмірному з тим, що одноразово може заплатити кандидат на посаду в судовій системі. Особливо, коли йдеться про вищі суди, які часто вирішують питання політичною характеру.
— А якщо говорити про прямі хабарі за призначення?
— Неодноразово я чув суму 100 тисяч доларів, коли йдеться про посаду судді першої інстанції. Мабуть, її можна вважати умовною відправною точкою. Далі, залежно від рівня посад, сума може зростати в кілька разів, але це вже все дуже індивідуально і, як я сказав, залежить від багатьох супутніх факторів — чия це людина, за які послуги її покровителю винні відповідальні за ухвалення кадрового рішення особи, наскільки корисною чи малокорисною для обслуговування своїх інтересів у майбутньому бачать цю кадрову позицію люди, що мають вплив на призначення.
Андрій ГАНУС, газета «Експрес»
