Новий уряд: хто і з ким дружитиме?

Нагадаємо, такий захист будь-якому складу Кабміну на один рік дає факт затвердження його програми діяльності Верховною Радою. Власне, рік тому ВР і затвердила програму другого поспіль коаліційного Кабінету Яценюка, сформованого за результатами парламентських виборів — 2014.

Те, наскільки цей уряд виконав офіційно пообіцяне прем’єром, нині детально аналізують чимало експертів. Однак загальний висновок для команди Яценюка — невтішний, пише газета «Експрес».

Скидається на те, що обіцяним політичним камікадзе нинішній прем’єр стати зумів, але стати успішним реформатором й антикорупціонером притім забув. Доказ цьому: прем’єр — лідер партії з рейтингом 1%.

Луценко, керівник партії Порошенка, уже написав, що “треба знайти прем’єра”.

Увечері минулого понеділка на погоджувальній раді парламенту лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко заявив про необхідність створення у Верховній Раді нової коаліції, до якої увійде і його фракція. За його словами, «нинішня влада привела країну до дефолту. Тому ми вважаємо, що треба створювати нову коаліцію у парламенті, формувати новий уряд».

Того ж дня парламентська міжфракційна група “Єврооптимісти” зустрілася з віце-президентом США Байденом. І там також йшлося про новий уряд.

Як можуть розвиватися події далі? Обговорюємо ситуацію з директором Центру політичного аналізу “Стратагема” Юрієм Романенком, директором Інституту соціально-політичного проектування «Діалог» Андрієм Миселюком,
експертом “Першої рейтингової системи” Михайлом Басарабом та політологом Володимиром Бардачуком.

— Хто сьогодні зацікавлений у зміні уряду Яценюка?

Ю. Романенко: — Простіше сказати — хто ні. Це сам Яценюк та його оточення. Усі інші партії у парламенті роблять ставки на його відставку.

Мають у цьому інтерес й інші великі гравці. Сергій Льовочкін грає у зміну уряду, роблячи ставку на нову коаліцію і,
можливо, Тимошенко. Тому він у напружених стосунках з Фірташем, якому ідея повернення Юлії Володимирівни у прем’єрське крісло не дуже подобається.

Ринат Ахметов також намагається грати у переформатування коаліції. Його сателіт Сергій Тарута вийшов з ініціативою створення технократичного уряду.

— Чи можлива в цьому парламенті інша коаліція?

А. Миселюк: — Як сказала Юлія Тимошенко, в цьому парламенті інша коаліція можлива лише за участю “Опозиційного блоку”. Такий прямий і офіційний союз з екс-регіоналами був би самогубним для кожної постмайданної політсили.
Тому важко уявити, що Президент чи його критики в коаліції наважаться на таке.

— А чому не можна замінити Яценюка кимось іншим у рамках тієї ж коаліції — невже кращого за Арсенія Петровича нині не знайти?

Ю. Романенко: — Проблема в тому, що Арсеній Петрович декілька тижнів тому категорично оголосив: якщо справа дійде до заміни прем’єра, то “Народний фронт” вийде з коаліції. Не допомогли навіть пропозиції з Банкової замінити його іншим “народнофронтівцем” — досить близьким нині до глави держави секретарем Ради нацбезпеки та оборони Олександром Турчиновим. Яценюк у цьому питанні демонструє невблаганність, і члени фракції “НФ” ухвалили підтримувати його позицію.

Вихід, можливо, знайдуть, якщо Яценюк добровільно напише заяву про звільнення.

М. Бардачук: — Маю трохи іншу думку. Якщо б у цій коаліції зійшлися інтереси таких людей, як Порошенко, Коломойський і Тимошенко (для якої в 2005-му не було проблемою переконувати українців, що вона взяла частину екс-регіоналів до своєї партії “на перевиховання”), то ультиматум Яценюка можна б і обійти. Нагадаю, що фракція його «НФ» має у Верховній Раді лише 81 багнет.

— Чи може на таке погодитися “Батьківщина”?

М. Басараб: — Цілком. За неофіційною інформацією, нині відбувається певне зближення Тимошенко з командою Льовочкіна та Фірташа, з якими в неї до того була майже 10-річна війна. Зокрема, говорять про те, що недавно вона у
супроводі свого енергетичного експерта й екс-урядовця Продана літала до Відня. Не треба багатої уяви, аби припустити, що в такій компанії до Австрії вона могла летіти тільки в гості до пана Фірташа.

А пані Кужель, депутатка з фракції “Батьківщини”, в останній передачі “Чорного дзеркала” на телеканалі Фірташа “Інтер” дуже розхвалювала очолювану цим олігархом Федерацію роботодавців України, розповідала, яка в них гарна
сучасна програма, і сама брала участь у форумі ФДР на початку місяця.

Усе це дає підстави вважати, що в “Батьківщини” нині медовий місяць із крилом Фірташа — Льовочкіна. Тому я вважаю цілком реальним, що Тимошенко абсолютно спокійно могла б погодитися на таку-от “ширку” (як у 2008 — 2009 роках, за скороченням від “широка коаліція”, саркастично називали патронований тоді Москвою, але зірваний Януковичем проект коаліції ПР і БЮТ).

— Під якого прем’єра?

Ю. Романенко: — Зрозуміло, що під прем’єра Тимошенко!

М. Басараб:  — От тільки навряд чи на це погодиться такий досвідчений політик, як Порошенко. Він точно пам’ятає два її прем’єрства в часи Ющенка і розуміє, на відміну від Яценюка, вона зробить усе, щоб Конституція парламентсько-президентської республіки перестала бути формальністю, і саме прем’єр, а не Президент, став головним у державі.

Так само він буде і проти кандидатури Саакашвілі, бо розуміє: діставшись такої високої посади, екс-президент Грузії з його харизмою, амбіціями і владністю досить швидко вийде з-під контролю Банкової.

Тому, якщо нині й існує якийсь альянс між Порошенком, Саакашвілі й Тимошенко, він — лише ситуативний. Цілі ж їхні різні. Саакашвілі й Тимошенко прагнуть стати прем’єром, Порошенко ж хоче використати обох в атаці на прем’єра
Яценюка, але не планує насправді когось із них просувати, бо це йому ще менш вигідно, ніж прем’єр Яценюк, котрий хоч і не його команда, але не такий владний, нинішній статус-кво (із Президентом як де-факто головною фігурою) сприймає.

—— А яка стратегічна мета Президента Порошенка?

А. Миселюк: — По-перше, зберегти коаліцію, щоб уникнути дострокових виборів. По-друге, посадити своїх людей на посади віце-прем’єрів в уряді, кожен з яких одночасно куруватиме кілька міністерств. І тоді влада в уряді прем’єра вже не буде такою, як нині, а значно меншою.

— Хто ж із відомих нині українцям фігур може влаштувати Порошенка на посаді глави уряду?

— У нього доволі коротка кадрова лава таких запасних, яким він справді довіряє. Утім, це може бути й людина з невідомим досі прізвищем. Для Порошенка важливо, щоб він його контролював.

— Отже, можливі різні варіанти?

— Так, ніхто з ключових політиків у найближчі тижні спати спокійно не зможе. Бо на кону — дуже великі ставки.

Андрій ГАНУС, газета «Експрес»