Мінські угоди щодо Донбасу не виконуються. Що може бути далі?
І хоч уже декілька місяців на сході України порівняно тихо, спокою це не додає. «Перемир’я стає все більш крихким». Так оцінив днями ситуацію міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Домовленостi про перемир’я, укладені у Мінську, закінчилися. І хоч «нормадська четвірка» заявила, що вони будуть продовжені, формально підписів під новим документом про це ніхто не ставив. Тож знову постало непросте та драматичне питання: що ж тепер вiдбуватиметься на сходi України? — пише газета «Експрес»
Позицiя офiцiйного Києва з цього приводу вже була неодноразово озвучена Президентом Порошенком: мовляв, позаяк Росiя не виконала Мiнськi угоди до кiнця 2015 року, то продовження переговорiв у цьому форматi в 2016-му не має сенсу.
Москва ж, натомiсть, iншої думки. Як заявив заступник керівника МЗС РФ Карасiн, Мiнськi угоди дiятимуть i в 2016 роцi, бо для Кремля «важливо досягнути мирного врегулювання конфлiкту».
Нема єдностi у вiдповiдi на це питання i серед захiдних лiдерiв. «Вiдновлення повного контролю Україною над своїм кордоном на сходi України та виведення iноземних збройних формувань вiдбудеться пiсля закінчення мiсцевих виборiв на Донбасi в 2016 роцi», — переконаний президент Францiї Олланд. Однак такого оптимiзму не подiляють бiльшiсть його колег нi в країнах ЄС, нi у США.
Зрештою, як свiдчить соцiологiя, у змiни на краще цього року вiрить менш ніж чверть жителів окупованих територiй,
тодi як у минулому, 2015-му, таких було майже удвiчi бiльше.
Як же розгортатимуться подiї на Сходi в умовах, коли Мiнська-2 вже немає, а Мiнська-3 ще немає? Що може вiдбуватися на схiдному фронтi 2016 року? Про це — у розмовi з полiтекспертами Олегом Iлляшенком, Володимиром Iванцiвим та Iгорем Семашком.
— Якi сценарiї розвитку подiй на окупованому Донбасi можливi цього року та наскiльки вони реалiстичнi?
О. Iлляшенко: — Перший сценарiй можна назвати «холодним миром». Його ймовiрнiсть — 40 вiдсоткiв, i вiн можливий у разi надання окупованим територiям особливого статусу. Якi його передумови? Терористи дiляться на непримиренну меншiсть i адекватну бiльшiсть — так само, як свого часу бiйцi Iчкерiї з 2000 року або IРА з 1994-го. Непримиреннi й далі здiйснюють теракти та обстрiлюють нашу територiю ночами, як це вiдбувається зараз. Тому їхнiм кураторам з «воєнторгiв» доведеться їх виловлювати i навiть вiдстрiлювати. На цьому тлi поступово почнеться вiдновлення банкiвської, пенсiйної, енергетичної та транспортної систем. Дуже повiльно, але розпочнеться процес перевиборiв пiд контролем Києва, повернення у зону гривнi, взяття кордону пiд контроль України, роззброєння частини незаконних вiйськових формувань Донеччини та iнтеграцiя решти у ЗСУ або МВС.
В. Iванцiв: — Другий сценарiй — гаряча вiйна. Поштовховм для його реалiзацiї може стати перемога у Кремлi так званої партiї яструбiв. Логiка їхнiх дiй може бути такою: мовляв, позаяк у американцiв виборчий сезон, то можна робити все, що заманеться. Тож росiяни можуть перейти в атаку по всьому фронту i навеснi розпочати облогу Марiуполя, аби дiстатися Перекопа. За це Росiю вiдключать вiд «Свiфту», запровадять ембарго на нафту, газ, метали з РФ. Україна ж запровадить воєнний стан i загальну мобiлiзацiю. Американцi, можливо, через третiх осiб, почнуть
продаж Українi протитанкових ракет «Джавелiн». Зросте кiлькiсть прямих бойових зiткнень натівських i росiйських офiцерiв, а вiдтак — загроза ядерного конфлiкту. Можливiсть такого сценарiю — 10 вiдсоткiв.
I. Семашко: — Найбільш реалiстичний сценарiй iз вiрогiднiстю 50 вiдсоткiв — це так звана холодна вiйна. Розумiючи загрозу попереднього сценарiю, Захiд змушений буде посилювати економiчну блокаду Росiї: це i вiд’єднання вiд банкiвських систем, закриття ринкiв зовнiшнiх запозичень, арешти особистої власностi керiвникiв країни, вiдключення GPS, інтернету й iнших телекомунiкацiй, повне ембарго на основнi експортнi товари, припинення туризму в країну-вигнанця, скасування всiх спiльних мiжнародних заходiв, рiзке скорочення чисельностi диппрацiвникiв НАТО тощо.
Як на мене, такий розвиток подiй 2016 року дуже ймовiрний. Однак наразi захiднi лiдери змушують керiвництво РФ до
першого сценарiю — звiсно, за умови, якщо Україна захоче його втiлювати.
—— А нам, на вашу думку, потрiбно втiлювати такий сценарiй — слід йти у фарватері вимог Росії?
О. Iлляшенко: — Для його реалiзацiї потрiбні конституцiйна реформа та закон про особливий статус. Президент України, як вiдомо, прихильник таких дiй. Разом із тим, є великi сумнiви, що Верховна Рада підтримає Порошенка — надання особливого статусу сепаратистським регiонам дуже гостро та неоднозначно сприймає українське суспiльство.
I. Семашко: — Нас штовхають до так званого молдовського варiанта — компромiсу мiж владою та марiонетковим режимом, коли вiдбувається часткова його легалiзацiя, встановлюються правила спiвiснування i починається нескiнченний процес зближення позицiй сторiн у численних переговорних форматах.
Серед позитивiв такого сценарiю — те, що воєннi дiї можуть дiйсно зупинити. І це вiтатимуть i ЄС, i США, i навiть Росiя. За таких обставин навiть можна очiкувати на отримання фiнансової допомоги на вiдбудову Донбасу. Однак є велика небезпека того, що тодi конфлiкт може остаточно перетворитися на внутрiшньоукраїнський. Адже фактична легалiзацiя «ЛНР» — «ДНР» може призвести до ще серйознiшої, нiж нинi, внутрiшньополiтичної кризи.
— I як розгортатимуться подальшi подiї?
О. Iлляшенко: — З 1 сiчня 2016 року Україна отримала статус непостiйного члена Радбезу ООН, що, з одного боку,
дозволяє у неперервному режимi акцентувати на цьому майданчику тезу про росiйську агресiю, а з iншого — домагатися скасування Мiнських угод через їх недiєздатнiсть.
Альтернативою може стати введення на Донбас мiжнародного миротворчого контингенту. Це уможливить тримати цей регiон у воєнному стані з вiдповiдними обмеженнями прав i свобод мiсцевого населення, а також обмежить будь-яке втручання з боку Москви. Поiнформованi джерела у ЄС повiдомляють, що у доцiльностi саме такого варiанта
нинi намагається переконати європейських лiдерiв київська влада.
Зрозумiло, що в цьому випадку ймовiрнiсть повернення окупованих територiй у склад України до кiнця 2016 року вкрай низька.
В. Iванцiв: — На такий формат навряд чи погодиться Кремль, а тому є велика загроза того, що до лiта 2016 року ситуацiя на Донбасi може серйозно загостритися. По-перше, до того часу росiйськi пiдроздiли, якi нинi задiянi в Сирiї, набудуть доволi високого рiвня бойової пiдготовки. По-друге, ситуацiя може розхитатися не лише в Сирiї та Українi, а й в iнших регiонах. Тому це подальше загострення накладеться на глобальнiшу кризу, де iнтереси України можуть вiдiйти на другий план. Саме це нині й робить Росiя, аби вийти на новий етап переговорiв iз сильними цього свiту та чiтко окреслити сферу своїх iнтересiв у новому розкладi. Де притім опиниться Україна, нинi спрогнозувати доволi складно.
I. Семашко: — Можливим є i перехiд на женевський формат: Україна, Росiя, Францiя, Нiмеччина, США плюс Англiя. Потужний мiжнародний тиск може змусити РФ знизити напругу на Донбасi. Українi цей формат вигiдний.
— Який вихiд iз цiєї ситуацiї був би для України найбільш оптимальним?
О. Iлляшенко: — Звiсно, оптимальним для нас був би хорватський сценарiй. Це жорсткий сценарiй, який передбачає вiдсутнiсть будь-яких компромiсiв з окупантами. Звiльнення вiдбувалося б у результатi силової операцiї. Позитиви його очевиднi: реальна вiйськова перемога над агресором, можливiсть притягнути до вiдповiдальностi злочинцiв та встановити свої правила на звiльнених територiях. Але, як уже зазначалося, ймовiрнiсть його є невеликою через низку об’єктивних та суб’єктивних причин, основні з яких вiдсутнiсть достатнiх ресурсiв та полiтичної волi керiвництва країни.
В. Iванцiв: — З огляду на цi реалiї прийнятний для нас був би і нiмецький сценарiй, коли роздiлена країна об’єднується волею народу в результатi переосмислення причин розколу, набуття спiльних цiнностей та вiдновлення полiтичної i культурної єдності. Але треба розумiти, що це дуже тривалий процес, який у Нiмеччинi тривав майже 50 рокiв.
Тому, швидше за все, цього року нас чекає перманентна «холодна вiйна» з Росiєю та її марiонетками, яка може перейти у фазу часткового чи повного замороження конфлiкту на Донбасi.
I. Семашко: — Утiм у цiй ситуацiї залишається i певний шанс на диво. У 2016 роцi до влади у США може прийти республiканець, налаштований до Росiї значно ворожiше, анiж адмiнiстрацiя Обами. I якщо на той момент український конфлiкт не буде врегульовано, тодi ми станемо свiдками ескалацiї напруги вже мiж Вашингтоном та Москвою. На тлi стрiмкого подешевшання нафти — головного експортного продукту РФ, можна прогнозувати, що Путiн буде змушений стати значно поступливiшим щодо України. А тодi можливе все.
Юрiй ГРИЦИК