Неприємні нюанси особливого статусу

У січневому повітрі з’явився їдкий запах закулісної дипломатичної кухні, де вирішується доля Донбасу, а заразом — й України, пише газета «Експрес».

Відбувається дійсно щось дивне, бо в аеропорту Борисполя вперше за багато місяців приземлився російський урядовий літак із спецпредставником Путіна на борту. Несподівана поява у Києві Бориса Гризлова, його таємні зустрічі можуть свідчити про одне: час, коли Україна має ухвалити кінцеве рішення щодо Донбасу, невідворотно наближається.

Найвірогідніше йдеться про те, що під тиском і Росії, і Заходу питання про зміни до Конституції та утвердження особливого статусу Донбасу будуть знову винесені на розгляд парламенту. Оскільки до закінчення парламентської сесії залишається два тижні, то, вочевидь, саме протягом цих днів і буде драматичне голосування — друге читання змін до Конституції у частині
децентралізації, що передбачають, зокрема, і легалізацію особливого статусу Донбасу.

Нагадаємо, поправки до Основного Закону ухвалюють голосуванням на двох сесіях поспіль, причому друге читання вимагає не менше ніж 300 голосів народних обранців. Ухвалення змін у першому читанні відбулося 31 серпня, в останній день попередньої сесії. Воно супроводжувалося кривавими сутичками під будівлею парламенту через скандальний пункт щодо Донбасу.

Президент Порошенко не втомлюється переконувати, що ніякого особливого статусу для Донбасу в пункті 18 Перехідних положень не передбачено. І сподівається, що Верховна Рада таки підтримає конституційні зміни. «Дехто намагається повісити локшину на вуха українському народу і знайти в Конституції те, чого там немає, — заявив Петро Порошенко. — Окремого статусу для Донбасу немає. Знайдете? Прошу дуже — покажіть народу».

На допомогу Порошенку кинувся і екс-президент Кравчук, який розпочав дивну агіткампанію — фактично за легалізацію поділу України.

Однак відомі юристи, зокрема й троє суддів Конституційного Суду, стверджують, що не все так просто, як намагаються у цьому нас переконати і Порошенко, і Кравчук: хоч формулювання «особливий статус» у тексті змін до Основного Закону немає, але фактично йдеться саме про це. І акцентують юристи увагу на ризиках, які можуть спіткати Україну в разі ухвалення відповідних змін.

Серйозні загрози у редагуванні Конституції бачить і колишній президент Польщі Олександр Квасьнєвський. «Ми дуже добре знаємо, що децентралізація і особливий статус двох областей — це складова Мінських угод, — наголосив він. — Найімовірніше, це єдиний реалістичний шлях до вирішення проблеми. Децентралізація таким чином становить ризик, що в майбутньому Київ не контролюватиме цих областей».

Тож що насправді означає суперечливий пункт 18 Перехідних положень і які ризики для країни становить? Про це — у розмові з народним депутатом, екс-адвокатом Сергієм Власенком та суддями Конституційного Суду Миколою Мельником і Сергієм Сасом.

— Президент запевняє, що про особливий статус для Донбасу в змінах до Конституції не йдеться. А чому ви з цим не згодні?

С. Власенко: — З першого погляду, дійсно, у тексті змін до Конституції словосполучення «особливий статус» немає. А йдеться про «особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Але, навіть якщо ви якогось слова не пишете, це не означає, що інше вжите вами формулювання не має змісту, вкладеного у те слово. Для прикладу, ви можете не писати слова «сонце», а напишете «небесне світило, яке освітлює Землю щодня — від ранку й до вечора». Слова «сонце» тут нібито й немає, але ми розуміємо, що йдеться про нього.

Те саме можемо говорити про зміст тексту змін до Конституції. Що таке статус? Це сукупність прав та обов’язків певних регіонів. Якщо встановлюють особливості місцевого самоврядування, це означає, що права й обов’язки місцевих органів влади у певних регіонах будуть інші, ніж у решті регіонів. А отже, це і є особливий статус! Тобто йдеться про особливий статус для деяких районів Донеччини та Луганщини, хоч цього слова не вжито.

Я вважаю, що абсолютно неправильно пов’язувати в одній Конституції дві речі. Президент і всі, хто агітує за зміни, дещо маніпулюють, кажучи, що ця Конституція є важливою для виконання Мінських угод. По-перше, самі Мінські угоди з правової точки зору є сумнівними.

По-друге, який стосунок префекти мають до врегулювання конфлікту на сході і припинення збройної агресії Російської Федерації? Ніякого! Та, на жаль, маємо штучно пов’язані два різні питання — децентралізацію і врегулювання конфлікту на Донбасі.

— Які загрози становить ухвалення конституційних змін разом із пунктом 18 Перехідних положень?

М. Мельник: — За своїм змістом пункт про особливе самоврядування є постійною конституційно-правовою нормою. Його ухвалення означатиме, що за будь-яких обставин у деяких районах Донецької і Луганської областей, відповідно до звичайного закону, зберігатиметься особливе самоврядування. Закон надаватиме Донбасу більше повноважень у здійсненні виконавчої влади, формуванні тамтешніх судових та правоохоронних органів. Як наслідок, зберігатиметься ризик того, що згадані території на законодавчому рівні будуть значною мірою виведені з-під юрисдикції України.

Отже, фактично йдеться про те, що деякі райони Донецької та Луганської областей набувають ознак федеральних утворень. А це є загрозою для унітарності України, цілісності й недоторканності її території в межах нинішнього кордону.

С. Сас: — Так, Перехідні положення Конституції пропонується доповнити пунктом 18. Але не визначено строку дії цього положення, не виписано жодних критеріїв для законодавчого регулювання відповідного питання. Це означає, що в разі зміни політичної ситуації чи складу Верховної Ради парламент зможе встановлювати нові правила місцевого самоврядування на вказаних територіях. Навіть якщо вже не буде таких обставин, які нині зумовили внесення змін до Конституції, забезпечити однаковий порядок самоврядування на всій території країни не вдасться. Доведеться знову вносити зміни до Основного Закону. Чим це загрожує? Тим, що права громадян, які проживають у деяких районах Донбасу, може бути обмежено чи скасовано на невизначений термін.

С. Власенко: — Якщо зміни будуть ухвалені, і Донбас матиме особливий статус, відповідно до закону, це означатиме, що суддів, прокурорів, міліцію там призначатимуть за поданням місцевих органів влади. А не централізовано, як це відбувається нині. Тобто, Донбас матиме суддів, прокурорів, міліцію, яких сам собі призначить. Водночас Україна змушена буде взяти на себе зобов’язання відновити Донбас, у певних обсягах зробити ці статті бюджету захищеними. А це неприпустимо в той час, коли весь український народ зубожіє, коли в уряді й далі квітне корупція, і державні гроші просто кудись зникають.

У нас має бути один особливий статус — область у складі України. Так, ця область повинна мати широкий спектр повноважень для ухвалення всередині всіх потрібних рішень і мінімум питань делегувати центру. Але не має бути так, що в правах усі рівні, а хтось рівніший. Це перший крок до федералізації України. Ми вже бачимо, до чого призвів особливий статус Автономної Республіки Крим. Цей статус надав фальшиву видимість можливості відокремлення Криму від України. І такою можливістю одразу ж скористалася Росія, відхопивши шмат території від України. Тільки-но особливий статус нададуть Донецьку чи Луганську, це стане бомбою уповільненої дії під відповідною частиною української території.

Якщо у Конституції запишуть, що у деяких районах Донбасу — особливе самоврядування, відповідно до окремого закону, то завтра може знайтися 226 голосів, які у тому ж законі пропишуть, що на Донбасі взагалі своє королівство. І, якщо, відповідно до чинної редакції Конституції, такий закон був би неконституційним, то, ухваливши конституційні зміни, ми просто легалізуємо його.

— Ви кажете, що закон про особливе самоврядування на Донбасі, ухвалений ще рік тому, неконституційний. Чому ж ви, пане Власенко, разом зі своїми однодумцями в парламенті не вносите подання до Конституційного Суду з вимогою підтвердити це?

С. Власенко: — На жаль, Конституційний Суд у нас досі той самий, який, даруйте, саджав Януковича на царський трон. Цей суд відновлював Конституцію 1996 року, надаючи Януковичу більше повноважень, визначав, що коаліцію можна формувати «тушками», і так далі.

Після Революції Гідності парламент спромігся ухвалити рішення про заміну п’яти суддів, призначених за його квотою. Депутати тоді обрали до КСУ доволі порядних людей. Але їх лише п’ятеро із 18-ти! Усі решта — ті самі, які ухвалювали необгрунтовані рішення в час президентства Януковича. Ці люди бояться кримінальних справ, бо розуміють, що коїли злочини. Вони нині залежні від влади, яка будь-якої миті, якщо матиме таке бажання, знайде достатньо доказів (а докази очевидні!), щоб притягнути суддів до відповідальності. Тому звертатися до Конституційного Суду немає сенсу. Це те саме, що написати петицію до Адміністрації Президента.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ, газета «Експрес»,

фото Reuters
* Коментар для «Експресу»

Михайло Басараб, політолог:

— Головне запитання у цій темі: чи знайдуться у парламенті голоси для ухвалення у другому читанні змін до Конституції в частині децентралізації? Це питання доволі політизоване. Значна частина депутатів, які голосували за конституційні зміни 31 серпня, тепер навряд чи мають таке бажання. Тоді, нагадаю, Президент обгрунтовував ухвалення згаданих змін потребою України йти шляхом виконання Мінських домовленостей. І обіцяв, що остаточне ухвалення залежатиме від виконання Москвою відповідних угод. За цей період не сталося істотних зрушень. Росія послідовно не виконує Мінських
домовленостей і, судячи із заяв кремлівського керівництва, не має такого наміру. Тому значна частина депутатів налаштована не голосувати «за».

Однак треба взяти до уваги ту обставину, що Президент грунтовно готувався і готується до ухвалення остаточного рішення. Не відкидаю, що у найближчі тижні, до моменту можливого голосування за зміни до Конституції, відбудеться кілька знакових подій. Днями Київ відвідав представник президента Росії у мінській контактній групі Борис Гризлов. Не відкидаю, що за результатами цієї зустрічі та низки інших ми почуємо певні заяви, які актуалізують нові обставини в переговорному процесі. Ймовірно, Росія зробить умовні поступки у врегулюванні конфлікту, і це дасть Петрові Порошенку додаткові козирі у спілкуванні з народними депутатами для того, щоб переконати їх ухвалити зміни до Конституції у другому читанні.