Подвійна гра Порошенка

На початку своєї каденцiї Петро Олексiйович справляв чудове враження. Чи не вперше українцям не було соромно перед свiтом: освiчений, заможний, хороший промовець, який володiє англiйською, пише газета «Експрес».

Однак з певного моменту i Захiд, i переважна бiльшiсть українцiв почали розумiти, що говорити доброю англiйською — це ще не означає розмовляти зi слухачами однiєю мовою. Йдеться, зокрема, про таке собi роздвоєння у словах та дiях глави держави, коли вiн висловлює логiчнi та затребуванi суспiльством iдеологеми, однак у бiльшостi випадкiв ця риторика глави держави на практиці дає протилежнi результати.

У багатьох вже склалось стiйке враження, що полум’янi спiчi Президента як перед українською аудиторiєю, так i в поважних закордонних офiсах про нещадне викорiнення корупцiї, потребу нагального реформування органiв правосуддя та правопорядку зависають у якiйсь вiртуальнiй реальностi.

Натомiсть мало не щодня ми стаємо свiдками гучних корупцiйних скандалiв у найвищих ешелонах влади, а всi волання громадянського суспiльства i навiть керiвникiв захiдних держав про неприпустимiсть зволiкання з реформами та
збереження в українськiй владi одiозних фiгур на кшталт генпрокурора Шокiна чомусь залишаються поза увагою нашого гаранта.

У чому ж причина такого роздвоєння у словах та дiях українського керманича? Чому нiби-то правильна риторика Президента майже за два роки його правлiння не втiлюється у конкретних кроках? Це ми спробували зрозуміти, спілкуючись з полiтичними експертами Iваном Маслiєм, Олександром Мазуром та Юрiєм Iльїнським.

— Президент надзвичайно щедрий на обіцянки і сипле ними з екрану чи не щотижня. Але чому вони, на вашу думку, не втілюються на практиці?

I. Маслiй: — Вважати, що главi держави, як кажуть, пороблено, може хiба наївний. Донедавна Порошенко мав у парламентi найбiльшу фракцiю у 145 депутатів. Адмiнiстрацiї на мiсцях та виконавчу владу формують спiльно Кабмiн та Банкова, але саме за Адмiнiстрацiєю Президента залишається вирiшальне слово. В арсеналi Президента — Генпрокуратура та армiя, у яких Петро Олексiйович зберiгає вiрне собi керiвництво.

Володiючи такими важелями, саме вiн, а не прем’єр має найбiльшi повноваження для здiйснення реформ. Але й справдi: для реформування країни вiн цi важелi якраз i не використовує.

О. Мазур: — Як на мене, тут є декiлька причин. Одна з них, i, на мою думку, головна, полягає у тому, що основна формула полiтикуму та олiгархiв, уособленням яких нинi є сам Петро Олексiйович, звучить так: як би так змiнити країну, щоб особисто їм, їх клану, їх партiї, їх бiзнесу, вдалося це все пережити з найменшими втратами. Ось чому вони вдаються до такої полiтичної шизофренiї. Говорять одне — роблять iнше. Точнiше, наразi майже нiчого не роблять.

— Себто, ви вважаєте, що головна драма Порошенка в тому, що він не може перемогти олiгарха насамперед у собі? Він боїться змінювати правила, які зробили його багатим?

О. Мазур: — Дійсно, таке враження, що Порошенко дуже боїться свого минулого. У 2012 роцi Порошенко пiшов працювати в уряд Миколи Азарова. Бiльш того, за роки президентства Вiктора Януковича Петро Олексiйович, як
свiдчать авторитетнi джерела, збiльшив свої статки удвiчi. Тому, вочевидь, у нього є чимало захованих у шафах скелетiв. А звiдси i його запевнення, що, мовляв, реформи не можуть вiдбуватися блискавично. Він просто намагається їх відтягти.

— Можливо, й справдi реформи не можуть вiдбуватися так швидко, як це хотiлося б суспiльству?

Ю. Iльїнський: — Коли українцям розповiдають про те, що реформи не вiдбуваються миттєво, що на це потрiбно багато часу, тому терпiть i мовчiть, то варто нагадати цим дiячам: фундаментальнi реформаторськi законопроекти в тiй же Польщi було ухвалено за 111 днiв, а в Грузiї ключове реформування вiдбулось протягом шести мiсяцiв.

I. Маслiй: — А ще нам говорять, що реформи потребують великих грошей, яких немає. Насправдi це не так. Навпаки, реформи проводять для того, щоб кошти, якi ранiше розкрадали чи виводили за кордон, з’явилися у державнiй скарбницi.

О. Мазур: — Є й iнший бiк медалi. Чому не вiдбувається, скажiмо, судова реформа, чому далi процвiтає корупцiя? Рiч у тiм, що такий спосiб правлiння вигiдний Президенту: зручно пiдняти слухавку та дати вказiвку вiдкрити на когось кримiнальну справу чи посадити за грати, забрати бiзнес або позбавити полiтичного впливу, арештувавши оточення. Дуже комфортно мати власного прокурора та ручнi суди. Президент живе у створенiй ним реальностi. Власне, це i є причиною його непослiдовностi в словах та дiях. I, що найнебезпечнiше, вiн, вочевидь, вiрить, що так i має бути.

— Але на чому грунтується така його вiра в країнi, де тривають вiйна i революцiя водночас?

Ю. Iльїнський: — На його полiтичних перемогах. Згадайте, що вiн обiцяв українцям у своїх передвиборних турах: житомирянам — перетворити їхнє мiсто на мiжнародний космiчний центр з мiльярдними iнвестицiями, волинянам — вiсiм гривень за долар, львiв’янам — застрахувати кожного солдата АТО на два мiльйони гривень та багато чого iншого. Усе це є на вiдео. Бiльшiсть громадян йому вiрила, голосувала за нього та його полiтсилу.

Дехто вiрить досi, незважаючи на те, що заяви Петра Олексiйовича стають дедалi суперечливiшими.

— Чи не нагадує такий стиль управлiння поведiнку Януковича?

I. Маслiй: — Майже один в один. Але Петро Олексiйович, очевидно, думає так: мiй попередник був людиною недалекою та примiтивною, а я набагато розумнiший, тому зумiю уникнути його долi. Порошенко i справдi набагато
розумнiший i освiченiший за Януковича. А от чи мудрiший? Як на мене, вiн дуже недооцiнює небезпеку подвiйної гри, яку вiн затiяв зi знервованим та наелектризованим суспiльством.

— А його оточення на це якось реагує?

О. Мазур: — Тi, хто контактують iз близьким оточенням Президента, розповiдають, щопропагований образ Петра Порошенка як полiтика захiдного зразка є насправдi великим мiфом. Вiн радше є полiтиком вiзантiйського, схiдного штибу, де все оточення лiдера пiдбирається за принципом особистої вiдданостi. Наприклад, я знаю що пан «iкс» корупцiонер, зате ж вiн мене нiколи не зрадить. У свою чергу, знаючи його жорсткий до деспотизму характер, навряд чи хтось iз його оточення наважиться прямо заявити своєму патрону, що той робить щось не так.

Ю. Iльїнський: — Справдi, тi, хто свого часу крутився на президентськiй орбiтi, зазначають, що нинiшнiй Президент оточив себе людьми, якi мають, так би мовити, повiдомляти йому лише добрi новини. «Я прийняв правильне рiшення в такiй-то ситуацiї?», — запитує Петро Олексiйович у свого оточення. «Авжеж!», — хором вiдповiдають наближенi. Якщо ж знайдеться хтось, хто скаже — «все, що ви робите, пане Президент, приведе вас до катастрофи», то цей смiливець вiдразу опиниться на полiтичному маргiнесi. Ясна рiч, такий стиль управлiння повнiстю вiдриває главу держави вiд
реальностi з усiма iмовiрними наслiдками.

— Якими ж можуть бути наслiдки?

I. Маслiй: — Говорити одне, думати iнше, а робити кардинально протилежне — для керiвника країни в нинiшнiх реалiях не може тривати довго. Може бути, що Президент вважає: громадське невдоволення розсмокчеться, як у 2005 роцi. Але це iлюзорнi сподiвання. Не розсмокчеться.

Юрiй ГРИЦИК, газета «Експрес»,