Трудова міграція входить у трійку найчастіших причин, через які сім’ї розлучаються
Весна. Тисячі людей знову збираються на заробітки. Нестабільна економічна ситуація в Україні змушує шукати роботу за кордоном. Італія, Іспанія, Португалія, Канада, Польща, США — в цих країнах українських заробітчан з кожним днем стає все більше.
Тим часом психологи застерігають, що трудова міграція може залишити дуже негативний слід: 90 відсотків сімей, які мають досвід тривалого заробітчанства, стикаються з подружньою зрадою, пише газета «Експрес«.
Як заробити і не втратити шлюб? Докладніше про це спілкуємося з Іриною Петровою, членом правління Асоціації психологів України, та отцем Володимиром Боровим, керівником Центру передшлюбної підготовки до Таїнства Вінчання УГКЦ.
— Які основні ризики трудової міграції для української сім’ї?
І.Петрова: — Якщо заробітчанство торкнулося сім’ї, де є неповнолітні діти, то найбільший стрес переживають вони. Через розлуку з батьками у дітей викривляється уявлення про сімейні цінності, вони почуваються самотніми і часто їх охоплює безпричинний гнів: все тому, що батько чи мати — далеко. Ба більше, часто у дітей трудових мігрантів зникає бажання самореалізуватися і самостійно заробляти гроші, адже батьки (чи хтось один з них) матеріально їх утримують, маючи відчуття провини. З цього випливає ще одна небезпека — валютизація стосунків. Тобто той, хто поїхав заробляти гроші, часто стає просто гаманцем для своїх рідних. Таким чином, вирішуючи матеріальну проблему, ми знаходимо іншу — моральну.
Та найбільша проблема полягає у збереженні сім’ї загалом. Заробітчанство входить у трійку найчастіших причин, через які люди розлучаються. Витримати довгу розлуку в чужій країні, при постійній важкій роботі і самотності — це під силу не кожному.
о. Володимир: — Шлюб — це створення маленької спільноти, яка має бути завжди разом. Бог хоче, щоби чоловік і дружина йшли по життю очі в очі, уста в уста, душа в душу. Тож трудова міграція — це одна з новітніх перешкод, через які розпадаються сім’ї. Проблема ще й у тому, що при відсутності одного з батьків у дітей немає моделі подружжя. Відповідно, згодом діти закохуються, одружуються, а як будувати родинні стосунки на практиці — не знають. Тому і
розлучаються. Це замкнене коло.
— Хто все ж частіше не витримує розлуки — чоловіки чи жінки?
І. Петрова: — Проблема насправді набагато глибша. У багатьох сім’ях проблеми через безгрошів’я починаються ще до трудової міграції. І якщо жінка вирішує поїхати на заробітки, то вона фактично перебирає на себе роль годувальника сім’ї. Багатьох це пригнічує, адже переважна більшість жінок хочуть, щоб їхні чоловіки заробляли так, як і вони, або й більше. Тому, вже перебуваючи за кордоном, жінка зазнає багато стресів: чужа країна, нова мова, незнайомі люди і думка про те, що вона сама повинна фінансово тягнути сім’ю. Часто це стає поштовхом до пошуку втіхи в спілкуванні з іншим, морально сильнішим чоловіком. А через рік може перетворитися і на подружню зраду. За цей час людина дуже виснажується морально, фізично, а тому легше піддається різним спокусам. Якщо ж людина їде на 2-3 місяці, то думка про те, що незабаром вона буде вдома, дуже мотивує і допомагає боротися з негативним настроєм і тугою.
— А які сім’ї у більшій небезпеці — молоді чи ті, які уже тривалий час разом?
о. Володимир: — Зі 100 сімей, в яких один з членів поїхав на тривалі заробітки, 90 розпадаються. Дуже сумна, але реальна картина. Певна частина з них просить уневажнити шлюб, і вік тут не відіграє ролі. Нещодавно була навіть пара, котра 25 років прожила разом, але згодом саме через трудову міграцію хотіла уневажнити Таїнство Вінчання.
— Часто заробітчани не хочуть повертатися в Україну до сім’ї, бо відчули за кордоном смак кращого життя…
І. Петрова: — І цих людей можемо поділити на дві категорії: ті, які влаштовують своє особисте життя по-новому за кордоном, і ті, які забирають (або принаймні працюють над цим) своїх рідних до себе, у краще життя. Варто взяти до уваги ще й той момент, що іноді заробітчани влаштовують своє життя за кордоном через брак сил: важка робота, часто нелегальне становище, розрив родинних зв’язків — через це людина може одружитися чи вийти заміж за іншого навіть без кохання. Просто їй хочеться відпочити, бути в безпеці і не думати щодня про те, як заробити якомога більше.
— То який вихід з цієї ситуації? Невже трудова міграція прирікає сім’ї на розпад?
о. Володимир: — Якщо сім’я вирішує, що хоче за кордоном заробити грошей, то краще мігрувати всім разом: і дітям, і батькам. Так, це складно. Але ніяке золото не замінить щасливого сімейного життя, зокрема, спілкування з дітьми.
І.Петрова: — Якщо все ж один з членів сім’ї поїхав на заробітки, то варто якнайтісніше підтримувати контакти. Якщо люди бачать, що їхній психоемоційний зв’язок стає слабким, то мусять негайно це змінити. В іншому разі — це перший крок до розлучення. У будь-якому разі, треба вчитися входити в становище іншої людини, робити їй кроки назустріч. Тоді шанси зберегти щасливе подружнє життя, незважаючи ні на що, значно вищі.
Уляна ВІТЮК, газета «Експрес»
