«Янтарная народная республика». Западный украинский фронт

«Апарат» – мотопомпа кустарного виробницт­ва (здебільшого на базі дизельного трилітрового двигуна від «мерса»);

«Китаєць» – мотопомпа малої потужності,­ здебільшого китайського фабричного виробництва;

«Коні» – наймані працівники, які видобу­вають бурштин за обумовлену заробітну пл­атню. (альтернатива – «дольщікі» – праці­вники, що отримують відсоток від видобут­ого);

«Тичкар» – член бригади, який безпосере­дньо заганяє шланг під землю;

«Шлангіст» –помічник «тичкаря», піднос­ить і переносить, подає і підтримує поже­жний рукав;

«Сачкіст» – член бригади, що виловлює с­ачком – «подфаткою» камінці бурштину з п­отоку болота з лунки;

«П’ятак», «шапка», «звьоздочька» – місц­е на «клондайку» з високою концентрацією­ бурштину в породі;

«Добро», «зєльонка» – дозвільна видобува­ння бурштину від силових структур;

«Бумага» – банкнота в $100­;

«Мінус» – камінь до двох грамів;

«Сємєчь­ка» – камінь до грама;

«Двадцятка» – камінь 20-50 грамів.

Це – неповний «Тлумачний словник клондайщика», який зібрав рівненський журналіст Дмитро Леонтіюк.

Бурштинова лихоманка – історія не нова для Полісся та і для України. Рівненську, Житомирську і Волинську області все частіше називають «БНР» – Бурштинова народна республіка. Держава в державі – зі своїми правилами, законами і розцінками.

У середині березня вийшла нова серія затяжної поліської драми. З традиційними сюжетними лініями, дія яких розгортається одразу на кількох фронтах.

Політичному – де всі шантажують всіх і торгуються за бурштинові дивіденди.

Тіньовому – де львівські і київські «підприємці», які контролюють більше половини поліських клондайків, а також їх покровителі із владних кабінетів та депутатських крісел, заробляють гроші і ділять «ринок».

Медійному, де тицяють носом президента у його ж обіцянки побороти бурштинову лихоманку, бездіяльність силовиків, і масову роботу старателів, яку демонстративно показують активісти і журналісти.

Ці фото і відео – тому підтвердження.

Десятки розслідувань, сотні обіцянок чиновників, двотижневий ультиматум силовикам від президента Порошенка, а віз і досі там.

Тіньова бурштинова імперія – це як багатошаровий пиріг, шматок від якого, прагнуть, бодай відломити, всі, починаючи від місцевих жителів і закінчуючи першими особами країни.

На цих фото з Дубровецького та Сарненського районів Рівненщини – темна сторона сонячного каменю.

Це наслідки підпільної роботи старателів. Підпільної, бо до цього часу закон про легалізацію промислу, який писали і ветували за часів мало не всіх президентів України, так і не прийняли.

Остання потуга майже річної давнини теж хеппі-ендом не закінчилася. 23 квітня 2015-го в першому читанні прийняли дітище семи нардепів – проект закону України «Про видобуток та легалізацію бурштину».

У листопаді підготували правки до другого читання, але так і не прийняли його.

Простіше гратися в імітацію боротьби, виступати на трибунах і виїжджати – час від часу, на нелегальні промисли із рейдами.

Сіре решето на знімках зверху – це розмита помпами земля.

Кожна цятка – кількаметрова лунка. Армагедонські пейзажі старательського промислу кожного місяця метастазами жадібності розповзаються на нові території.

Одні називають таку картинку варварством, інші – екологічною катастрофою.

У зоні постійного ризику – гектари полів і лісів.

На останньому круглому столі в Києві, присвяченому бурштиновій проблемі, заступник міністра екології та природних ресурсів Світлана Коломієць, наводила цифри уражених видобутком земель.

Це – 220 га у Житомирській області, 4 га – у Волинській і 1691 – у Рівненській. На сьогодні ці цифри значно зросли, вони змінюються…щодня.

Але це мало кого хвилює.

Трішки історії

За інформацією фахівців Інституту геологічних наук – Україна друга в світі після Росії за покладами бурштину.

Орієнтовно у нас приблизно 15 тисяч тонн прогнозованих ресурсів і 300 тонн промислових запасів бурштину.

Якщо переводити в грошовий еквівалент – то це приблизно 3 млрд доларів на рік державного прибутку.

Сусідні поляки давно поставили галузь видобутку і реалізації сонячного каменю на рейси, а їхнє північне місто Гданськ стало бурштиновою візитівкою країни.

У нас же перша «помпа» на території Рівненщини з’явилася у середині 90-х. Місцеві розказують, що привозили тих же поляків аби ті наочно продемонстрували, як видобувати сонячний камінь.

Мешканці Полісся, які 60 років тому розпалювали бурштином печі, бо каменюки дуже добре і довго горіли, навіть уявити не могли, що за скам’янілу смолу, яка ховається на глибині від двох до десяти метрів, будуть …вбивати.

Місцеві активісти запевняють, що система працювала так і за часів президенства Кучми, і Ющенка, а потім плавно перейшла до молодших Пшонки та Януковича.

Революція в країні породила свою революцію і на Поліссі.

9 травня 2014 року в Сарненський район , на одну із «жирних» бурштинових » точок», приїхав депутат-регіонал Володимир Продивус. Перше пришестя на Полісся заможного нардепа-любителя боксу супроводжували молодики, характерної зовнішності.

На Поліссі традиційно склалося, що бриті голови, спортивки і зброя – тренд , який завжди в моді. Напевно через це для місцевих загальнодержавне 9 травня стало своїм Днем перемоги – над заїжджими.

Столичним гостям спалили машини, історія закінчилася стріляниною і гучним, на всю Україну, скандалом.

Справа до сих пір знаходиться в Сарнинському суді і за твердженням журналістів – пан Продивус та його свита, які , як виявилося, «випадково опинилися за кілька сотень кілометрів від столиці, посеред лісу, зі зброєю в руках» – проходять у справі всього-навсього в ролі свідків.

Друга серія бойовика вийшла наприкінці літа у сусідньому із Сарнами Дубровицькому районі.

Міліція затримала копачів. Визволяти своїх прийшло кількасот людей. Перепалка словесна переросла у перепалку збройну.

Так, історія за історією, місяць за місяцем, народжувалася «Бурштинова народна республіка», яка об’єднала три поліських області.

Настрої тут – депресивні , люди – в переважній більшості – робочі, основне знаряддя праці –лопата і помпа, основне джерело доходу – сонячне каміння…бурштин. Сфери впливу –переділені. В долі – правоохоронці , бандити , депутати. Апетити – великі. Гроші – ще більші.

Як вона функціонує?

Ось, наприклад, відео, яке вдалося дістати в ході розслідування про «дах», що «кришує» бурштинову мафію.

На ньому – чоловік, схожий на екс-очільника Рівненського СБУ і керівника відділу «К» Олега Назарука. На камеру він розповідає про «систему» та розцінки для новачків, які хочуть влитися у нелегальний бурштиновий бізнес.

У грудні минулого року слідчі СБУ провели обшук у будинку Назарука. Його тесть, до речі, екс-керманич Рівненщини, а кум очолював місцевий ГУБОЗ і був у ролі в.о. керівника обласної міліції.

16-томне кримінальне провадження вже кілька місяців притримує в себе ГПУ, де ніяк не хочуть віддавати справу до НАБУ, про що нещодавно відкрито заявив керівник Антикорупційного бюро пан Ситник.

За інформацією від джерел у правоохоронних органах, ціна заробітків СБУшника і наближених людей, які забезпечували «дах»– сягала близько 75-ти тисяч доларів на місяць.

«Система» була вибудувана виключно під «своїх».

На клондайках були свої «смотрящі», які контролювали кількість бригад, що мали навіть кодові слова. А місія правоохоронців зводилася до зачистки «партизанів» і «копачів».

Так називають старателів, які мзду не платили. Не обійшлося і без лісгоспів, на територіях яких добувають каміння. Для того, щоб працювати на тій чи іншій ділянці, всі охочі купували так званий «білет».

Більшість точок, як і помп, підконтрольні львівським, столичним або місцевим «підприємцям», частину мають силовики, частину – депутати.

Для видобутку бурштину вони наймають місцевих , платять 700 – 1000 гривень за зміну (це, в середньому, 10-14 годин роботи), «зарплата» часто залежить від «улову». Іноді за ніч робітники намивають бурштину на 30 тисяч доларів, а то і більше.

Місцеві і без професійної георозвідки навчилися вичисляти породу, колір грунту, де частіше всього трапляється бурштин.

Далі каміння сортують і приймають місцеві, особливо з товаром не баряться, деякі облави закінчувалися великими збитками. Місцева скупка перепродає товар далі.

Часто, не відходячи від каси – на місці розташовані свої цехи обробки бурштину. Вони є і в Сарнах, і в Рівному, і в Києві, наприклад.

Основні контрабандні канали, через які вивозять бурштин, за інформацією УП, – це Одеса, Львів і Київ. На сусідню Польщу везуть через Волинь.

Найбільший попит на сонячне каміння наразі в Еміратах, Саудівській Аравії та Китаї. Звідти часто приїздять «великі» покупці, яких цікавить конкретний товар.

На бурштинову голку, вірніше жилу, підсіли навіть …священики. Минулого року СБУ затримала одного із скупників у рясі.

Історія про крісло і радикала Вову

А це історія тижневої давнини.

Ігор Мосійчук, виразка шлунку і Рівне… Що пов’язує між собою вищезгадані слова?

Без бурштину тут не обійшлося.

У п’ятницю 11 березня, Мосійчук заявляє про шосту виразку і мало не при смерті йде на засідання суду, а наступного дня, як ні в чому не було, приїздить в Рівне.

Його та інших радикалів на Полісся покликала одна історія, яка трапилася напередодні.

Ранок 11 березня не задався для Радикальної партії. Сесія Рівненської облради почалася із сюрприза для її очільника, радикала Володимира Ковальчука.

Зранку депутат Богдан Файфура  заявив про недовіру керманичеві і передав відповідну заяву із підписами 22 депутатів до секретаріату. І тут пішло–поїхало.

Після невдалих спроб затвердити порядок денний, ображений Ковальчук вийшов із зали.

Не встиг він це зробити, як його перший зам уже зачитував витяг із закону і заявляв, що тепер сам буде вести засідання. Та і з новим очільником не забарилися. Фракція «БПП» швиденько знайшла заміну. Тепер у Рівному два голови і обидва від БПП ( голова ОДА – Віталій Чугунніков і голова облради – Олександр Корнійчук).

Чугуннікова чимало активістів і депутатів пов’язують із бурштиновою лихоманкою.

І це перше, про що почали наперебій кричати головні радикали – Ляшко, Мосійчук, Лозовий, що голова Рівненської ОДА «очолює бурштинову мафію».

Лідери Радикальної партії строчили гнівні пости у фейсбуці, публікували блоги і готувалися подавати до суду.

Ось патетичне «своїх не кидаємо» від Ігоря Мусійчука, який заявив, що його однопартійця і голову обласної ради – Володимира Ковальчука «прибрали через бурштин».

Майже ідентичний полум’яний пост з’явився і на сторінці Олега Ляшка.

Він заявив, що  «це помста за те, що за ініціативи Ковальчука і фракції Радикальної партіі обласна рада відмовила фірмі «Надра Спецленд Ресурси», до якої має відношення Чугунніков, у виділенні 35 тисяч (!) гектарів землі у найбагатшому на бурштин Сарненському районі Рівненщини».

А тут вже потрібно розмежовувати радикальний популізм і факти.

Обласна рада, а це більше 60 депутатів різних фракцій на позачерговій сесії , менше місяця тому, а саме – 23 лютого дійсно відмовила двом компаніям у виділенні майже 35 тисяч гектарів поліської землі під георозвідку.

Пан Ляшко говорить про найбагатший на бурштин Сарненський район, але компанія «Надра-спецленд ресурси» ніякого відношення до цього району не має.

На п’ять тисяч гектарів тут позарилося «Украї­нські поліметали» – це материнська компа­нія держпідприємства «Укрбурштин», яке з­аймається офіційним видобутком сонячного­ каменю.

Керівник– Костянтин Лісничий. В­ін є засновником компанії «ХІТ ЕНЕРДЖИ У­КРАЇНА», яка входить до фінансової імпер­ії Дмитра Фірташа і якою керував нинішн­ій очільник ДП «Укрбурштин» – Юрій Щекін­.

А от вже згадана компанія «Надра-Спецленд Ресурси», прохання якої, до речі, відкликали напередодні обласної сесії Держгеонадра, хотіла отримати спецдозвіл на трьох ділянках, площею близько 30-ти тисяч гектарів у Березнівського району.

Найцікавіше, що дивна компанія із статутним фондом у 100 грн, що знаходиться у маленькому офісі Рівного із засновниками у Києві та Львові, раніше головного радикала країни не хвилювала. Хоча вже засвітилися у бурштиново-земельних скандалах .

У липні минулого року депутат Ірина Суслова заявила, що перед самим звільненням міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко встиг «посприяти своєму політичному патрону Олександру Онищенку у видачі 50 тисяч га землі, де залягає бурштин.

Але зараз радикали фірму пов’язують із губернатором Рівного Чугунніковим. І в цьому є частина правди.

За документами керівником ТОВ «Надра-Спецленд Ресурси», створеної у 2014-му році є Чурилов Дмитро Валерійович, а одним із засновників, який заплатив аж 15 грн внеску – помічник колишнього «УДАРівця» і нинішнього очільника Рівненської ОДА Віталія Чугуннікова – Олександр Тимченко.

Ця історія – лише одна із ілюстрацій того, як у бурштиновій епопеї задіяні не лише місцеві політики, але і відомі політики та бізнесмени.

Бурштинові сльози

Зараз ситуацією довкола Рівного і бурштину штучно підігрівають і розхитують.

Є перші серйозні сутички із силовиками. У селі Єльне 12 березня сталася перестрілка між місцевими. Напруга в регіоні і «гаряча» історія вигідна багатьом. Поліція, вже переатестована, «гасити» клондайки не поспішає, мовляв, дореформувалися, скоротили штат, тепер розбирайтеся самі.

Доки з-під арешту випускають Корбана, Коломойський їздить в Кабміну, у Верховній раді, по факту, немає коаліції, і йдуть торги і перемовини за прем’єрське крісло, на Поліссі триває своя війна.

Тут свій – західний фронт, де радикали намагаються проштовхнути свій сценарій розвитку подій і докладають максимум зусиль, щоб влучним копняком вибити зручне і м’яке крісло з-під керманича області, пана Чугуннікова.

Ще одна авансцена – тіньова. Де, традиційно, прикриваючись благородною метою та красивими гаслами ділять-переділюють. Тут всі сплять і бачать, як знищують конкурентів і очолюють бурштиновий рух.

Проста, як життя середньостатистичного пенсіонера Рівненщини, реальність така – доки не буде легалізації старательської праці, нормальної, чітко виписаної під державу і місцевих, а не «під своїх», тихе Полісся все більше нагадуватиме Сомалі, з бандитами розбірками, мільйонним чорним кешем і величезним відсотком бідності та безробіття.

Де місцеві підлітки замість школи йдуть на клондайк, а потім кичаться у соцмережах стодоларовими купюрами і зброєю.

Тетяна Іванченко, для УП