Екс-прем’єр-міністр Естонiї — про поради Гройсману, заборону Меджлiсу кримських татар i полiтичну волю української влади, — повідомляє видання «Експрес».
Вiн — один iз найавторитетнiших балтiйських реформаторiв. Саме за каденцiї Юхана Партса Естонiя стала членом Європейського Союзу. Тож 49-лiтнiй полiтик iз власного досвiду знає, що i як треба робити, проводячи у країнi «євроремонт». Про це він і розповів газеті Експрес.
Цим досвiдом екс-керiвник естонського уряду (вiн, до слова, очолював також мiнiстерство економiки та комунiкацiй) охоче дiлиться нинi з українцями, усе частiше навiдуючись останнiм часом до Києва…
— Пане Партс, що б ви — як колишнiй прем’єр — хотiли побажати, порадити, пiдказати новому прем’єровi України — пановi Гройсману?
— Насамперед я б сказав, що йому треба дiяти. Причому швидко! Не знаю, скiльки український прем’єр має реальних повноважень, щоб проводити змiни в країнi, але… У полiтицi є таке поняття, як «вiкно можливостей». Нинi воно вiдкрите для України, тож не можна гаяти час. Насамперед треба зробити все, щоб у державу прийшли приватнi iнвестори. Для бiзнесменiв з Естонiї, Нiмеччини чи будь-якої iншої країни головне, щоб була довiра до системи. Якщо її немає, то розраховувати на приплив грошей в економiку не варто… Це найбiльша проблема, i тут, звичайно, iнвесторiв не обманеш, розумiєте?
— Власне, говорячи про реформи в Українi, нинi часто вживають простий вираз: багато слiв, а мало дiла. У вас таке ж враження?
— Так. Менi теж здається, що по сутi зроблено дуже мало. На жаль. На превеликий жаль! Звичайно, є рiзнi маленькi успiхи, але все-таки найважливiшi перепони, якi стоять на шляху до нормального розвитку економiки, суспiльства, полiтичного життя, ще не подоланi… I причина тут не вiйна, не нинiшнi обставини, нi, а брак полiтичної волi. Адже на проведення реформ є й потужний мандат народу (його «видав» владi Євромайдан), i готовнiсть Заходу допомагати (не пам’ятаю, коли вона була такою великою), але, повторюсь, немає полiтичної волi. За неї ж вiдповiдають нинiшнi полiтичнi лiдери, зокрема український уряд.
— Вони мали б боротись i з корупцiєю, яка набула вже неймовiрного розмаху. Чим ви порадили б лiкувати цю недугу?
— Насправдi лiки вiд корупцiї простi: треба бути чесним. Не брехати й не красти. Тобто тут усе дуже просто. (Усмiхається). Проте, звичайно ж, усе починається «згори»… Не треба говорити, що хабарництво в когось у кровi та iншi дурницi. Корупцiя є скрiзь, i в Естонiї також, але ж не в таких обсягах! (Смiється). Один iз факторiв, який її спричиняє, це якщо людина заробляє дуже маленькi грошi, але має величезну вiдповiдальнiсть. Тому треба платити чиновникам нормальну зарплату. Тодi вони знатимуть: якщо робитимуть щось нелегiтимне, то втратять роботу. I за цим мають стежити полiцiя, прокуратура та iншi вiдповiднi органи. Тож тут доволi ясно, що треба робити. Я думаю, що сьогоднi в Українi, знову ж таки, немає полiтичної волi, щоб за це взятися.
— А чого нам чекати вiд сусiдiв? На ваш погляд, напруження зберiгатиметься чи все ж пiде на спад?
— На жаль, Путiн не змiнюється. Може змiнюватись його риторика, але логiка — нi. Вiн i далi скрiзь бачить ворогiв та вважає, що Захiд чи Сполученi Штати хочуть атакувати Росiю. Слухайте, це ж не серйозно i потребує лiкарiв! (Усмiхається). Я бачу, що мета господаря Кремля — змiцнювати особисту владу. Все iнше — це знаряддя в його руках… Тому напруга й надалi зберiгатиметься i триватиме найближчi 5 — 10 рокiв. Мiнiмум. Безумовно, в Росiї можуть статися якiсь непрогнозованi подiї, якi змiнять ситуацiю, але особливих пiдстав для оптимiзму немає. Тому i нам, i вам було б розумно надiятися на краще, а готуватися до гiршого.
— До речi, як ви розцiнюєте заборону дiяльностi Меджлiсу кримських татар у Криму?
— Це злочин! Можливо, навiть злочин проти людства… Юристи повиннi детально все проаналiзувати та ухвалити свiй вердикт. Та, на мiй погляд, це вже можна назвати геноцидом… Тим питанням мають займатися мiжнароднi органiзацiї — вiд правозахисникiв до ООН. Правда, ми знаємо, що в Радбезi один член може накласти вето, але… Таким злочинам мiжнародне спiвтовариство повинне давати оцiнку. Можливо, ситуацiю не вдасться виправити одразу, проте недаремно ж кажуть: завжди виграє той, на чийому боцi правда.
— А на перспективу боротьби України з росiйським агресором ви дивитесь з оптимiзмом, пане Партс?
— Я думаю, що Україна вже зупинила того агресора. Це значний успiх, враховуючи ситуацiю, яка була два роки тому… Тепер же найважливiше — реформи в Києвi. Найсильнiшою вiдповiддю вашим ворогам має стати процвiтання України. Так, то забере чимало часу й зусиль, але за це треба серйозно взятися. Ви ж маєте величезний потенцiал, про який усi знають: розумнi та добре освiченi люди, потужнi природнi ресурси, великий внутрiшнiй ринок i т. д. А при тому ВВП сьогоднi — двi тисячi доларiв на душу населення. Що це таке? Сором… Та все ж я вважаю: в України — прекрасна перспектива, i ви станете однiєю з найбагатших держав у свiтi!
