«Чорні каси» українських партiй оцiнюють у 200 мiльйонiв доларiв щорiчно

I хоч у цi днi акцент змiщений на недалеке минуле, є справедливi пiдозри, що майже всi українськi партiї використовують чорнi каси. I саме цi грошi неабияк впливають на українську полiтику, пише expres.ua.

Як вони їх поповнюють? На якi потреби витрачають сьогоднi? Докладнiше про це — у розмовi з полiтологами Русланом Бортником, Володимиром Фесенком i Тарасом Чорноволом, який свого часу обiймав посаду начальника виборчого штабу Партiї регiонiв.

— Якi ознаки свiдчать про те, що чорна готiвка, тiньова бухгалтерiя — поширене помiж партiй явище?

Т. Чорновiл: — У нас немає партiй, якi не працюють iз чорними касами. I коли менi розповiдають, що якась партiя працює чесно, що в неї все правильно та законно, я в це не вiрю. Не треба йти далеко. Порiвняйте вартiсть телереклами та бiлбордiв якоїсь партiї на виборах iз реальними розцiнками цих послуг, за якими платять пiдприємцi. Рiзниця — це готiвка, суми, якi проходили через рахунки партiї, заниженi щонайменше у 25 разiв.

Зрештою, навiть це не обов’язково робити. Можна поставити партiйцевi простеньке питання: «От у вас є партiйнi авто. За їх заправку ви перераховуєте грошi з партiйного рахунку?» У нього очi полiзуть на лоба: «Як з партiйного рахунку? Та готiвкою платимо. На звичайнiй заправцi». Оце вже є початок чорної каси. Насправдi у всiх без винятку партiй є чорнi каси. Для годиться є загальний партiйний рахунок, на якому лежить якихось кiлька тисяч гривень. Нiхто ним, як правило, не користується. Перед виборами вiдкривають ще один — виборчий — рахунок, i через нього йдуть трохи бiльшi грошi для того, щоб не «доскiпалася» ЦВК.

В. Фесенко: — Тiньове фiнансування полiтичних партiй та полiтичної дiяльностi загалом — це складова тiньової економiки. Думаю, тiньове фiнансування полiтики має такi самi масштаби, як тiньова економiка.

Чорнi каси є у всiх провiдних полiтсилах. З них фiнансують деякi витрати на виборчi кампанiї, на роботу партiйного апарату, на тiньовi виплати депутатам, зокрема й на послуги на кшталт голосування у Верховнiй Радi.
Партiя регiонiв як правляча мала величезнi фiнансовi ресурси. Думаю, частина данини, яку збирали регiонали, йшла безпосередньо Януковичу, частина — партiйнiй верхiвцi, а частина — на фiнансування партiї та оплату
рiзноманiтних послуг.

Р. Бортник: — Сьогоднi утримувати полiтичну партiю «набiло», забезпечити високий рiвень доходiв i мотивацiю членам партiй фактично неможливо. Понад те — партiя, яка працює прозоро, завжди буде пiд тиском фiскальних органiв держави. Тому всi процеси полiтичної дiяльностi вiдбуваються «по-чорному». Це стосується всiх партiй. Передусiм великих, якi перебувають при владi — починаючи з НДП, «За єдину Україну» й закiнчуючи Партiєю регiонiв або нинiшнiм Блоком Петра Порошенка.

Тiньове фiнансування партiй умовно можна роздiлити на двi частини — легальну й вiдверто кримiнальну, як-от пiдкуп суддiв, полiтичних опонентiв чи державних чиновникiв.

— У чому ще бачите вiдмiннiсть чорної каси Партiї регiонiв та iнших партiй?

Т. Чорновiл: — У масштабах. Кожного мiсяця розкидатися десятками мiльйонiв доларiв на пiдкуп — це могла дозволити собi лише Партiя регiонiв.

Крiм того, у регiоналiв була впевненiсть, що «все схоплено». Не забуду фрази Андрiя Клюєва, який на моє зауваження про те, що в них можуть бути серйознi проблеми в певних питаннях, казав: «Тарас, ну что ты говоришь! Да все схвачено!»

Оця теза у трьох варiантах: «Все схвачено», «Все будет путем!», «Все чики-пики», як любили повторювати в середовищi регiоналiв, їх i пiдвела. Вони такi були впевненi, що все в них гаразд i назавжди, що для простоти бухгалтерiї (а це люди, якi вмiють працювати з грошима, якi розумiють, що не можна допускати всерединi партiї «крисятництва», коли розкрадають грошi, що бухгалтерiя має бути чiтка й дуже правильна) вирiшили писати в єдиному списку як звичайнi партiйнi витрати, так i витрати явно корупцiйнi. Для прикладу: о п’ятiй годинi пишуть «закупiвля бензину на 35 доларiв», о шостiй — «ЦВК — 1,5 мiльйона доларiв», о сьомiй — «прання прапора за 135 доларiв», а о восьмiй: «за ухвалення бюджету — 1 мiльйон 200 тисяч доларiв».

— Як партiї формують свої тiньовi фонди?

В. Фесенко: — Якщо говорити про Партiю регiонiв, то, найiмовiрнiше, збирали данину з приватного бiзнесу, з державних пiдприємств. Ще одне джерело, яке використовують усi партiї, — спонсори. Представники великого
бiзнесу дають грошi готiвкою на фiнансування тих чи тих послуг. Натомiсть одержують преференцiї в бiзнесi, посади в урядi для своїх людей, законодавчi змiни, якi вiдповiдають їхнiм iнтересам, наприклад, вигiднi тарифи в енергетицi для Ахметова й Фiрташа (подiя минулого мiсяця).

Т. Чорновiл: — Схема працювала так. Власники потужного бiзнесу, якi здобувають великi прибутки, частину цих прибуткiв вкладали в партiйний бюджет. За це дiставали можливiсть серйозно впливати на дiяльнiсть партiї за принципом акцiонерного товариства: що бiльше ти вкладаєш у партiю, то бiльше маєш акцiй, а отже, бiльше права вирiшувати, хто пiде в депутати вiд цiєї партiї, якою буде її полiтика i як задовольнятимуть твої лобiстськi бажання у твоїй бiзнес-дiяльностi.. Така система дiяла до 2010 року, доки Янукович не став президентом. Головними фундаторами були Ахметов, сiм’я Клюєвих, певний час партiю фiнансували Фiрташ i Льовочкiн.

А 2010 року ситуацiя кардинально змiнилася. Якщо до того керувалися принципом: «Що бiльше ти вклав, то бiльше маєш прав», то потiм: «Ти зобов’язаний вкладати, бо якщо не вкладатимеш, то матимеш проблеми».
Спочатку «свої» олiгархи втратили можливiсть керувати партiєю, але грошi вкладати мусили. На них чинили пресинг.

Крiм того, з кiнця 2010-го на фiнансування i самих олiгархiв, i Януковича, i всього ненажерливого апарату почали дерти грошi з усiх. Тобто вся державна система мала працювати на них. Увесь бюджет i бiзнес мусили платити Партiї регiонiв та її лiдерам, щоб вижити.

— На що зазвичай витрачають грошi з чорних кас? Як грошi крутяться в них?

Р. Бортник: — Цi кошти можна умовно роздiлити на двi частини — напiвлегальнi та абсолютно нелегальнi. Напiвлегальна частина переважно йде на доплати партiйцям, на оплату реклами в засобах масової iнформацiї, а
також мiтингiв, демонстрацiй, пiкетiв. Цi витрати треба легалiзувати, вони мають право на життя.

Абсолютно нелегальна частина — пiдкуп суддiв, правоохоронцiв, а також полiтичних опонентiв за те чи те голосування, за перехiд з однiєї фракцiї до iншої. Сюди можна зарахувати ще закупiвлю специфiчних послуг. Для
прикладу, хакерських — як-от зламування акаунтiв полiтичних опонентiв чи стеження за ними. Це вiдверта злочинна дiяльнiсть, з якою мають боротися правоохороннi органи та Нацiональне антикорупцiйне бюро.

За моїми оцiнками, середнiй рiчний тiньовий бюджет партiї, яка перебуває сьогоднi при владi, становить 200 мiльйонiв доларiв i бiльше.

Т. Чорновiл: — Наприклад, у регiоналiв через партiйну касу йшло три види виплат. Перший — суто на партiйну роботу. Це витрати на бензин, проведення мiтингiв, подарунки тощо. Суми були невеликi — кiлькасот доларiв на мiсяць досить було, щоб забезпечити дiяльнiсть партiї. За винятком пiкових перiодiв (не кажу, звiсно, про виборчий перiод — це зовсiм iнше), коли органiзовували загальнонацiональнi акцiї. Тодi сума могла доходити до 1 мiльйона «зелених». Це суто статутна дiльнiсть, i тут нема до чого причепитися.

Другий вид виплат — на корупцiйну дiяльнiсть. Це те, що в регiоналiв називається «поставити на зарплату», тобто прив’язати людину фiнансово. Людинi могли довiряти, якщо вона отримувала грошi не лише тодi, коли вiд неї хочуть певної дiї, а постiйно. Когось «ставили» на 5 тисяч доларiв на мiсяць, когось — на 10 тисяч, когось, бiльш впливового, — на 50 тисяч. Цi витрати також були стабiльними. Тут iдеться про кiльканадцять мiльйонiв доларiв на мiсяць.

Третiй вид — пiковi виплати, пов’язанi з певними бiзнес-потребами, проведенням важливих голосувань, якi були неплановими. Пiд них i формувався основний бюджет Партiї регiонiв.

Тобто бюджет на рiвнi 5-6 мiльйонiв доларiв на мiсяць регiонали формували постiйно. Але паралельно з тим визначалися: скажiмо, є потреба масового пiдкупу суддiв, за це можемо одержати серйознi дивiденди, отже, даємо
бiльшу суму.

До слова, бiльшiсть партiй, як i Партiя регiонiв, вдаються до пiдкупу. Але є велика частина партiй, якi не пiдкуповують, а чекають, щоб їх пiдкупили. Ви ж бачили, як Радикальна партiя Ляшка голосувала за бюджет наприкiнцi минулого року. Говорили: ми нiколи не проголосуємо, за двi години раптом проголосували. Партiя регiонiв, зрозумiло, була тiєю, що дає хабарi. Тобто не та, кого корумпують, а та, хто корумпує.

— Чи можна нинi якось побороти тiньове фiнансування партiй?

— Чорна каса — це погано. Але вона легiтимiзована нашим суспiльством. Щоби цього не було, нам потрiбно, по-перше, реально ввести в дiю закон про державне фiнансування полiтичних партiй (формально стане чинним з 1 липня, але насправдi — ще не скоро). I доповнити закон про партiї дуже жорсткою нормою — якщо партiю вдруге зловили на використаннi безготiвкових коштiв (це може бути навiть кiлька гривень на канцелярське приладдя для партiйного офiсу), її остаточно знiмають iз реєстрацiї. Оце буде боротьба проти чорних кас. I це треба зробити.

В. Фесенко: — Якщо ви думаєте, що тiньове фiнансування є лише в нас, це величезна помилка. Нагадаю приклад iз дуже вiдомим полiтиком цивiлiзованої європейської країни Нiмеччини. Цей полiтик — колишнiй канцлер Нiмеччини Гельмут Коль. На початку 2000-х, уже пiсля його вiдставки, зчинився скандал через те, що головна урядова партiя, яку очолював Коль, — Християнсько-демократичний союз, — використовувала незаконнi джерела
фiнансування. Тодi Гельмут Коль був змушений пiти з посади почесного голови партiї.

Такi речi час вiд часу проявляються i в iнших цивiлiзованих демократичних країнах.

Якщо ви звернули увагу, в оприлюднених матерiалах «чорної бухгалтерiї» Партiї регiонiв є деякi показовi нюанси — наприклад, переказ грошей «Нашiй Українi» на сплату фiнансової заборгованостi у 2012 роцi. Що це означає? У нас був експеримент: коли Роман Безсмертний очолював партiйний апарат «Нашої України», вiн спробував вiдкрито провадити фiнансову дiяльнiсть партiї — платити податки, публiкувати звiти й так далi. Чим це закiнчилося? Банкрутством партiї. Це стало уроком для всiх iнших партiй.

Наталiя ВАСЮНЕЦЬ