Як зазначив заступник директора КП «Доля» Ярослав Онищук, імена бійців наразі невідомі, але є надія, що по порядковому номері на солдатських жетонах їх вдасться встановити.
Священники відправили поминальне богослужіння у каплиці, встановленій на території кладовища. У момент захоронення у честь полеглих воїнів пролунав військовий салют. А присутні ветерани дивізії «Галичина» поклали до могил вінки та квіти.
Нагадаємо, цьогоріч виповнюється 72-а річниця прориву із «Бродівського котла» 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина», підрозділу німецьких військ, що був укомплектований із українських добровольців.
Також, біля могил військовиків на горі Жбир, у Бродівському районі, та в селі Підгірці відбулися скорботні заходи та чин панахиди за загиблими. Віддати шану полеглим за волю України прийшли ветерани-дивізійники, члени братства ОУН-УПА, духовенство, представники молодіжних організацій.
Голова Львівської ОДА Олег Синютка у своєму виступі підкреслив, що тисячі молодих хлопців взяли до руки зброю аби прогнати окупантів із нашої землі та відновити Українську державу. «Вони, як і воїни УПА, розуміли, що здобути незалежність можна лише самому, а не сподіватися на нацистів чи большевиків», — додав він.
Як розповів підстаршина дивізії «Галичина» Іван Мамчур, українці під Бродами тримали позиції у другій лінії оборони, у першій стояли уже загартовані в боях бійці німецького Вермахту. Проте сталось так, що дивізія опинилась у першій лінії і прийняла на себе весь удар радянських військ, які значно переважали числом.
«Німецька армія в той час вже була ослаблена в боях, а для танків та літаків, які могли б нас підтримати бракувало пального. У результаті боїв загинули тисячі дивізійників, багато потрапили в полон. Дехто з наших влився в лави УПА, а тим кому вдалося вирватися з оточення вирушили на Закарпаття, а звідти в місто Нойгаммер, де дивізію наново доукомплектували», — зазначив Мамчур.
Про свій вихід з оточення розповів Голова станиці Галицького братства вояків УД УНА «Галичина» Михайло Мулик. В дивізії він служив радистом. Після наступу радянських військ, його позиції опинилися в глибокому тилу ворога.
«Большевики думали що уже нас всіх перебили і спокійно йшли прямо на нас. Наш поручник сказав, що не здастся і застрілився. Я вже також приготувався до найгіршого. Але раптом чую мій колега-кулеметник кричить мені, — «Місько, відходь, я прикрию!». Пустив в хід скоростріл і поклав їх. Далі ми прийшли пішки зо 5 кілометрів, а коли знайшли водойму я був такий втомлений що як присів напитися так і заснув. Наступного дня треба було знайти щось їсти, ми були дуже голодні. Дійшли ми до міста Бродів і заховалися в стодолі у одного газди. А коли наступного ранку прокинулися, він нас здав – нас чекало повне подвір’я большевиків. Після того були допити на Луб’янці в Москві та вісім років сибірських таборів. А коли в кінці 50-х повернувся в Україну мене ніде не приписували та не брали на роботу. Навіть санітаром в психлікарні не міг влаштуватись», — розповів Михайло Мулик.
Довідка:
14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» формувалась із 1943 року з українців-галичан. До її лав зголосились 83 тисячі добровольців, із-поміж яких відібрали 16 тисяч. Улітку 1944 року дивізія разом із 13-м корпусом четвертої танкової армії тримала оборону біля м. Броди. В результаті наступу радянських військ 18 липня 13-й корпус потрапив в оточення, а «Галичина» була кинута на різні ділянки фронту для ліквідації небезпечного становища. Після жорстоких боїв під Бродами 13-й корпус припинив існування, а залишки дивізії на чолі з генералом Фрайтагом прорвалися із оточення і почали пробиватися у Закарпаття.
