Через відсутність реформ у вугільній галузі шахтарі масово протестують, а державні шахти, які поки є прибутковими, втрачають рентабельність. Однак експерти, стверджують, що не варто наосліп закривати українські копальні, оскільки вихід є.
Зарплатні борги у розмірі на багато тисяч гривень, мітинги під стінами міністерства енергетики та вугільної промисловості, голодування гірників на знак протесту, а також інцидент і актом самоспалення в приміщенні міністерства за участю одного з шахтарів – саме так виглядали наслідки затягування реформи вугільної промисловості.
У минулому році міністерство заявило про те, що нерентабельні копальні буде продано і оприлюднило список із тридцяти шести підприємств. Однак на даний момент ці заяви залишилися лише на папері.
Анатолій Татаринов, 1-ий заступник голови громадської ради при Міненерговугіллі, сказав, що реформування вугільної галузі не було підтримано Мінфіном, через те, що немає грошей. Також урядовець відзначив, що на сьогоднішній день є концепція з приводу того, яким чином змінювати галузь. Вона поки що, за його словами, перебуває на етапі узгодження. Після її погодження Кабмін має сформувати нову програму реформ для вуглепрому України.
Із приватизацією не поспішають
Поки що на продажу виставили тільки одну копальню «Волиньвугілля», що на Західній Україні. Інші шахти інвестори поки що ще розглядають та оцінюють. Про це заявив Юрій Корольчук, представник наглядової ради Інституту енергетичних стратегій.
“Із усіх тридцяти шести опублікованих міністерством підприємств вугільної промисловості рентабельними можуть бути 7-10 ”, — говорить Юрій Корольчук.
За його словами усе залежить від того, на скількох з цих копалень існує “тіньова прибутковість”.
Зокрема, це підтвердив і очільник Незалежної профспілки шахтарів Михайло Волинець, пояснивши, що відповідно до інформації активістів профспілкового об’єднання на частині держкопалень “по-тихому” вночі вивозять багато тонн вугілля. Ці вивезення по документах ніде не фіксуються, оскільки дане вугілля продається нелегально.
Продати чи закрити?
В Україні державні копальні зменшують обсяги видобутку вугілля, тоді як приватні – навпаки, збільшують. Три роки тому тридцять відсотків енергетичного вугілля було видобуто на держшахтах, а решта сімдесят відсотків – на приватних копальнях ДТЕК.
“На державних копальнях собівартість копалини була на п’ятдесят-шістдесят відсотків більшою, аніж на ДТЕК”, — каже Микола Чернявський, представник Інституту вугільних технологій НАН України.
За словами Антона Ященка, голови Bendukidze free market center, нерентабельність державних вугільних копалень зростає на фоні прибутковості приватних вуглевидобувних підприємств. Від початку 2000-х років державна підтримка галузі зросла в 7 разів, досягнувши позначки у розмірі п’ятнадцяти мільярдів гривень на один рік. Однак від цього шахти державні нічого не виграли.
Найкатегоричнішу позицію з приводу реформи вуглегалузі висловив Максим Немчинов, представник Dixi Group, який зазначив, що державні копальні потрібно або приватизовувати, або ліквідовувати, оскільки держава не може бути успішним управлінцем та ефективно керувати цими шахтами.
Немає стратегії
Понад одна третя електроенергії нашої держави виробляється на теплоелектростанціях, котрі працюють на вугіллі. Тому Сергій Дяченко, очільник Бюро комплексного аналізу та прогнозування, застеріг, що, якщо енергобаланс не розроблено, ліквідовувати державні шахти ні в якому разі не можна, оскільки вони є стратегічно важливими.
“Поки що у Кабміні не знають, як компенсувати виробництво електроенергії з вугілля”, — говорить Дяченко.
Нагадаємо, що відповідно до підписаної нашою державою Паризької угоди, ми повинні до 2050 року повністю замінити видобувне вугілля альтернативними джерелами енергії, які не спричиняють шкоди довкіллю, а всі копальні – поступово закрити. Однак Михайло Волинець з цим категорично не погоджується, оскільки українські шахти не можна ліквідувати так, як це свого часу було зроблено в Німеччині.
“Україна має вугілля ще на 4 століття. І якщо газ та нафта в якості корисних копалин у нас становлять менше трьох відсотків, то 97 відсотків припадає саме на вугілля. Без ТЕС ми не зможемо, а атомні електростанції стали аварійнішими вдвічі тільки за останні півроку”, — каже Волинець.
Акцент на альтернативні джерела енергії
Україні виконати умови Паризької угоди та вирішити питання енергетичної ефективності намагаються представники наукової спільноти Німеччини. Аналітики від громадської організації Germanwatch відвідали Донбас, котрий перебуває під контролем офіційного Києва, аби під час дискусій із громадськими активістами, бізнесменами та представниками вугільної промисловості знайти рішення і почати реалізовувати політику переробки енергоресурів, які мають мінімальний вміст вуглецю.
Кристоф Бальс, експерт ГО Germanwatch повідомив, що промисловість України почала менше споживати ресурсів, а Донбас вже незабаром може стати “тестовим” регіоном з переформатування енергетики нашої держави та вирішення соціально важливих питань.
“Проблемами номер один для України на сьогоднішній день є важка ситуація в економіці та конфлікт на Сході. Однак, коли промисловість знизить потребу в енергоносіях, полегшиться видобуток енергії з альтернативних джерел, наприклад масовіше будуть використовувати енергію сонця”, — каже Бальс. Також він зазначив, що підписання Україною Паризької угоди дає змогу не лише навчатися впроваджувати альтернативну енергетику, а й отримувати кошти від інших країн, котрі підписали вищезазначений документ.
