Полiтолог Вiталiй Кулик переконаний, що нам не варто беззастережно покладатись на зовнiшнiх партнерiв у врегулюваннi конфлiкту з Росiєю
Позаминулого тижня мiнiстри закордонних справ Нiмеччини та Францiї вiдвiдали Україну, зокрема й зону конфлiкту. Європейськi чиновники пообiцяли, що на Донбасi зберiгатиметься режим припинення вогню, й очiкують вiд України виконання полiтичної частини Мiнських угод. В українському МЗС цi подiї потрактували як свiдчення того, що нормандський формат перемовин працює, пише газета «Експрес«.
Чи можна тепер сподiватися прогресу в переговорах щодо Донбасу i чи варто нам у нинiшнiх умовах виконувати взятi на себе зобов’язання? Про це — у розмовi з директором Центру дослiдження громадянського суспiльства Вiталiєм Куликом.
— Як вважаєте, чи пiсля вiзиту європейських чиновникiв до України ситуацiя щодо врегулювання конфлiкту на Донбасi зрушить з мертвої точки? Чи розвиватиметься вона на користь Українi?
— Перш за все варто говорити про те, чи готова Європа взагалi брати на себе зобов’язання щодо гарантування безпеки i сприяння Українi у вирiшеннi конфлiкту. На мiй погляд, нi. Це лише запевнення про безпеку. Нiякого механiзму гарантування безпеки в європейцiв немає. Є занепокоєнiсть, страх Європи перед тим, що Росiя може розпочати широкий вiйськовий наступ. Москва вiдмовляється вiд переговорiв у форматi нормандської четвiрки без вирiшення полiтичних питань. У Європи ж закiнчилися серйознi аргументи проти Росiї. Залишилась тiльки сила. Європейський Союз до цього не готовий — немає полiтичної волi.
Мiнiстри закордонних справ Нiмеччини i Францiї приїжджали переконувати українську владу, що без виконання полiтичної частини угоди не зможуть натиснути на Путiна й повернути нам контроль над схiдними територiями. Фактично ЄС визнав свою нездатнiсть впливати на полiтичний процес i нав’язувати Росiї свiй порядок денний. Нинi ж iдеться про спробу створити Мюнхен-2. Європа хоче задобрити Путiна умовною реiнтеграцiєю України, тобто на путiнських умовах запхати окупованi райони Донбасу до складу України без полiтичного, фiнансового й безпекового контролю.
Сподiваюсь, українська влада не пiде на поступки, зможе зламати слабку європейську позицiю й переконати наших партнерiв у її безперспективностi. Як це було тодi, коли європейцi намагалися проштовхнути в Українi конституцiйну реформу, буквально пiвроку тому.
— Чи не наразимось у такому разi на ще бiльшi небезпеки?
— Ми не можемо постiйно озиратися на Штайнмаєра й чекати вiд нього нових провокацiй, iнспiрованих Кремлем. Так, це може ускладнити наш дiалог iз Парижем i Берлiном. Але i в iнтересах самого Заходу зберiгати санкцiйний режим проти Москви, допомагати Українi в боротьбi з Росiєю. Iнакше росiйськi танки будуть пiд Вiслою.
— Україна готова вiдмовитися вiд участi в роботi ПАРЄ, якщо росiйськiй делегацiї повернуть право голосу. Як вважаєте, чи правильним буде таке рiшення?
— У Парламентськiй асамблеї Ради Європи справдi розглядають варiант продовження вiдмови Росiї в роботi асамблеї. Якщо раптом асамблея здасться й вiдновить право голосу Росiї, то якийсь полiтичний демарш — заяви, перформенси, заходи — українська делегацiя повинна робити. Вiдмовлятися ж вiд участi в роботi цiлковито або виходити з органiзацiї не радив би. ПАРЄ — майданчик, де можна сформувати громадсько-полiтичну позицiю для країн, якi є партнерами України. Втрачати цей майданчик не варто.
— Президент Єврокомiсiї Жан-Клод Юнкер днями виступив перед Європарламентом зi щорiчним посланням — говорив про Сирiю, Афганiстан, Малi, та жодним словом не згадав про Україну. Не згадав i про Росiю в контекстi спiльної оборонної полiтики ЄС. Як це розумiти?
— Це означає, що Євросоюз не має чiткої позицiї щодо України, що європейська полiтика стосовно українсько-росiйського конфлiкту несистемна. Це рефлексiя, намагання ухилитись вiд пошуку вiдповiдi на актуальнi питання. Європа вкотре розписалась у своїй безпорадностi.
— А чи можемо ми розраховувати на стiйку пiдтримку Сполучених Штатiв?
— Багато залежить вiд результатiв президентських виборiв у США. Дональд Трамп є непрогнозованим кандидатом для України. Так, в Америцi потужне проукраїнське полiтичне лобi серед республiканцiв. Однак на партiйнi лобi президентовi США доводиться зважати у внутрiшньополiтичних питаннях, натомiсть у зовнiшньополiтичних монополiю має вiн сам. I якщо переможе Трамп, це в будь-якому разi позначиться на Українi.
В оточеннi ж Гiлларi Клiнтон i серед демократiв є рiзнi думки стосовно України. Це переговорний процес iз поступовим тиском на Росiю i змушення Путiна до миру через санкцiйнi механiзми. Однак не варто переоцiнювати здатнiсть демократiв до ефективної полiтики щодо Росiї, блискавичного тиску на очiльника Кремля.
Зi ситуацiї з наближенням виборiв у Штатах користають проросiйськi сили в ЄС, якi намагаються проштовхнути план задобрювання Росiї. Україна ж потрапляє в ситуацiю, коли в нас уже не так багато зовнiшнiх партнерiв, якi, не озираючись, допомагатимуть i пiдтримуватимуть у боротьбi з Росiєю.
— Ситуацiя непроста. Коли ж за таких обставин можна чекати справжнього миру на Донбасi?
— Мир можливий тодi, коли ми контролюватимемо ту територiю, коли там дiятиме українське законодавство, коли буде український суд, i ми впливатимемо на рiшення, якi ухвалюють щодо окупованих регiонiв. Доки центром цих рiшень залишатиметься «нормандська четвiрка», Москва, Вашингтон чи будь-хто iнший, миру там не буде. Будь-якi ж переговори про реiнтеграцiю України на базi особливого статусу ОДРЛО означатимуть вiйну, кров, подальшу загибель людей. Без виведення росiйських вiйськ, без гарантованого механiзму озброєної миротворчої мiсiї в зонi конфлiкту не може бути нiякого миру. А такого механiзму нам не пропонують…
Наталiя ВАСЮНЕЦЬ
