Спроба Служби безпеки України пояснити гнів людей лише «рукою Москви» свідчить про глибоку кризу ідей у команді Порошенка
У столиці знову почалися акції протесту. Рано чи пізно це мало статися. Реакція влади — типова, пише газета «Експрес».
«Масивна інформація, вилучена із поштової скриньки радника президента РФ, відомого Владислава Суркова, свідчить про початок здійснення так званого плану з дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні під умовною назвою «Шатун», — повідомив на брифінгу пан Дубик, представник СБУ.
Натомість представники партії «Батьківщина» вважають, що СБУ просто використовують у боротьбі з політичними опонентами. Мовляв, увесь цей «план дестабілізації» вигадали політтехнологи Порошенка і наявність у ньому багатьох елементарних граматичних помилок лише підтверджує, що писався він в Україні.
Народний депутат Надія Савченко вважає, що масові акції протесту не є планом Кремля, як вважає СБУ, а реакцією людей на проблеми у країні. “Якби було все добре, корабель не можна було б розгойдати, він був би надійним. Значить, не все добре», — заявила вона.
То що ж насправді відбувається у країні? Чи варто було СБУ так примітивно підставляти себе у політичній боротьбі? Ситуацію обговорюємо з екс-заступником голови СБУ генералом Олександром Скіпальським, експертом з соціальної проблематики Андрієм Павловським та головою правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком.
— Хто цими днями вивів людей на вуличні акції у столиці?
В. Фесенко: — Є частина незадоволених, зокрема, ситуацією з банками-банкрутами. Але самі протести, за деякими винятками, не є спонтанними, їх зазвичай хтось організовує. Хтось закликає до цього.
Тепер це роблять опозиційні сили. Серед тих, хто організовує так звані тарифні й інші майдани є, з одного боку, “Батьківщина”, а з другого — виклично проросійський екс-регіонал Євген Мураєв з партією “За життя”. Також за проведення акцій виступає “Опозиційний блок”. Саакашвілі, можна сказати, теж закликає до протестів.
— Але чому саме ці політсили вивели людей на вулиці?
— Їх цікавлять дострокові парламентські вибори. А вуличні акціїї — загальноприйнятий формат політичної боротьби.
— А що з планом “Шатун”, про який говорили у СБУ? Можна в це вірити? Насправді Росія не розхитує політичну ситуацію в Україні?
В. Фесенко: — Звісно, можна сказати, що є ризик, що ворог ці акції використає для провокування безладу й насильства. Тут маємо поєднання інтересів: хтось хоче дострокових виборів, а хтось прагне дестабілізувати ситуацію в країні.
О. Скіпальський: — Справді, проблеми Україні значною мірою створює Росія, вона зацікавлена в руйнації країни зсередини. Але тут, якщо навіть російські спецслужби врахували настрої невдоволення й підлаштовуються під них, роль і заяви нашої СБУ є, як мінімум, не дуже професійними.
Спецслужби мають виконувати свою роботу. Перш за все стосовно тих людей, які висловлюють свій протест у зв’язку з пограбуванням їх через банки і вимагають повернення заощаджень. Вони повинні розшукати злодіїв, які вкрали гроші, повернути кошти державі, а та має віддати їх вкладникам.
Друге питання стосується реального підвищення тарифів. Триває пограбування українських надр, їх таємний перерозподіл, олігархи далі наживаються. І завдання спецслужб — усувати зловживання.
Якби у країні все відбувалося прозоро, то люди б не так обурювались високими сумами у платіжках. Але наші спецслужби і правоохоронні органи абсолютно неефективно працюють над усунення від влади злодіїв, казнокрадів — людей, які реально створюють передумови для протестних настроїв.
А. Павловський: — Усі історії з таємними планами придумують на замовлення Адміністрації Президента, щоб прикрити дупи недолугим можновладцям, які призвели до реального соціального загострення у країні — і височезних тарифів, і ошуканих вкладників банків. Вони скасовують державне регулювання на соціально важливі товари — хліб, молоко. А того, хто наважується критикувати ці дії, оголошують агентом Путіна.
Люди вже жартують, що правильно було б назвати цей план не “Шатун”, а “Крадун”. Спершу крадуть, а потім думають як викрутитися. От, до прикладу, ціна газпромівського газу в третьому кварталі становила для України 167,57 долара за тисячу кубометрів, у четвертому — 175. А чому населення за тисячу кубів має платити 285 доларів? Куди дівається різниця?
Насправді ніщо так не розхитує ситуацію, як корупція найвищих посадовців.
Звичайно, є загроза, що соціальним вибухом можуть скористатися зовнішні вороги. Але краще не доводити ситуацію до краю відверто антисоціальними кроками, краще йти назустріч людям. Тоді ворог не матиме грунту для реалізації своїх планів.
— Чи допоможуть заяви про те, що протести грають на руку Росії, вгамувати опозицію?
В. Фесенко: — Опозиційні партії мають свої інтереси щодо дострокових виборів. Тому я не думаю, що їх зупинять попередження влади. Попередженнями обмежуватися не варто. На провокації, на будь-які насильницькі дії треба відповідати жорстко. А з організаторами цих акцій потрібно провести профілактичну роботу й публічно сказати, що всю відповідальність за безпеку, за мирний характер протесту покладено на них.
А. Павловський: — Влада не лише попереджає про наслідки. Я чую залякування, що можливі терористичні акти у столиці. Роблять усе, щоб обурені люди боялися прийти. Тому я не відкидаю можливості провокацій. Можна ж підірвати бомбу і сказати, що це підготувала опозиція.
О. Скіпальський: — Ймовірно, загроза того, що Росія може використати протестні настрої на свою користь, частину людей зупинить від виходу на вулиці. Але невдоволення від цього не зникне, рано чи пізно знову вирветься на поверхню. І якщо влада сподівається, що Нацгвардія і поліція захищатимуть її, — вона помиляється. Боротьба з власним народом закінчиться поразкою влади і може перерости у протистояння кривавіше, ніж другий Майдан.
Джерело: Експрес-Оnline
