Оприлюднено вiдомостi про те, що розрекламований депутат має декiлька ходок у в’язницю
Вадим Рабiнович уперше активно виринув на полiтичнiй аренi у 2014 роцi, коли став кандидатом на посаду президента.
Згодом став народним депутатом вiд «Опозицiйного блоку». Але у травнi 2016 року покинув цю партiю, аргументуючи тим, що партiя має дiяти радикальнiше. I вже в липнi разом з Євгеном Мураєвим створив власну партiю «За життя», пише газета Експрес.
Вiн є частим гостем на рiзних полiтичних передачах, де не приховує своїх проросiйських поглядiв. Закликає боротися з корупцiєю.
А ось цими днями з’явилась доволi цiкава iнформацiя, яка вiдкриває маловiдомi факти з бiографiї цього полiтика.
Про що йдеться, нам розповiв Дмитро Дробот, активiст iз Харкова, де народився i стартував у справах скандальний народний депутат.
— Отже, що достеменно вiдомо про те минуле Вадима Рабiновича, яке вiн ретельно приховує?
— Ця людина просто не має морального права нинi кого-небудь вчити, як долати корупцiю. Адже в його життi була не одна судимiсть i не одна нечиста темна iсторiя. Почнiмо з того, що через аморальну поведiнку його виключили з Харкiвського автодорожнього iнституту, i вiн так i не здобув вищої освiти.
У 1980 роцi Рабiновича заарештували за велике розкрадання держмайна — за рулони шпалер. Та все закiнчилося досить дивно, бо пiсля дев’яти мiсяцiв перебування в СIЗО його вiдпустили «за вiдсутнiстю складу злочину». За нього нiбито заступився особисто тодiшнiй генпрокурор СРСР Роман Руденко. Пiсля цього Рабiнович почав займатися бiзнесом — керував пiдпiльними цехами, де виготовляли дверi, якi на той час були великим дефiцитом. В одному з iнтерв’ю вiн хвалився, що в той час заробляв три тисячi рублiв на день, а це велика сума.
У 1982-му Вадима Рабiновича знову обвинуватили в розкраданнi держвласностi в особливо великих розмiрах. У СIЗО вiн бiльш нiж рiк… симулював божевiлля, але його все одно засудили на 14 рокiв позбавлення волi у виправно-трудовому таборi суворого режиму з конфiскацiєю майна. Щоправда, своє майно вiн встиг на когось переписати.
У колонiї, за його ж словами, прилаштувався ледь не «наглядачем». Завдяки нiбито його зв’язкам зона отримувала замовлення вiд пiдприємств Харкова. А керiвництво колонiї майже самоусунулося вiд виробництва, адже всiм керував Рабiнович. Там же вiн зiйшовся з групою злодiїв i пiсля дострокового звiльнення у 1991 роцi створив з ними бiзнес.
— Чим вiн займався вже в незалежнiй Українi?
— Скажу лише про факти. У червнi 1999-го СБУ заборонила Рабiновичу в’їзд до країни строком на п’ять рокiв (вiн уже мав iзраїльський паспорт). Оголосили, що це через його причетнiсть «до дiяльностi, що завдає значних збиткiв українськiй економiцi, i в iнтересах забезпечення безпеки країни».
Також вiн став фiгурантом скандалу, пов’язаного з тiньовим ринком зброї, яку постачали з українських складiв у гарячi точки. У сiчнi 2002 року нiмецьке видання «Der Spiegel» повiдомило, що Рабiнович постачав «Талiбану» велику кiлькiсть танкiв Т-55 i Т-62. Сам Рабiнович цього не визнає.
— А що взагалi вiдомо про його бiзнес?
— Великим бiзнесом почав займатися пiсля виходу з тюрми. Разом iз колишнiм начальником свого табiрного загону Андрiєм Альошиним створив фiрму «Пiнта». Перший мiльйон доларiв заробив на початку 1990-х на експортi металу iзраїльським компанiям. Восени 1993 року очолив українське представництво скандальної австрiйської фiрми «Нордекс». Вона за сприяння Леонiда Кравчука стала ексклюзивним оператором з постачання в Україну росiйської нафти.
Але й тут не обiйшлося… Довкола «Нордекс» розгорiвся корупцiйний скандал i в США. Пiсля чого Рабiновичу як представнику фiрми на кiлька рокiв закрили в’їзд до Штатiв.
— Як вiн потрапив у полiтику?
— За часiв Кучми вiн мав тiснi зв’язки з правою рукою Кучми — Олександром Волковим. Свого часу пiдтримував рiзнi партi, зокрема, «зелених», прогресивних соцiалiстiв. Говорять i про пiдтримку блоку «Єднiсть», «Народного руху» Бойка. Ймовiрно, пiдтримував i Блок Вiтренко. Дорожив стосунками з колишнiм мером Києва Олександром Омельченком.
Iз 1998 року є головою Всеукраїнського єврейського конгресу. Тут додам, що, звичайно, вiн i нинi має iзраїльське громадянство. В Єрусалимi бiля Стiни плачу є золота менора, яку начебто виготовили за його грошi.
Цiкаво, що його вважають головним спонсором скандального руху «Femen». Батько головної учасницi цього руху Ганни Гуцол — Михайло Гуцол — свою кар’єру починав у Рабiновича в PR-службi.
Ось такий цiкавий персонаж сьогоднi має мандат депутата. Звiсно, усього сказаного вище в його офiцiйнiй бiографiї ви не знайдете.
