У НБУ сформувалися дві групи, що по-різному бачать, як розвивати економіку країни
У жовтні запрацювала нова Наглядова рада Нацбанку, яку очолила людина Президента Богдан Данилишин. Під час обговорення основних засад грошово-кредитної політики на цей рік стало зрозумілим, що члени Ради мають протилежні погляди на монетарну політику, пише газета Експрес.
Одна частина виступає за м’яку монетарну політику: друк грошей, надавання кредитів навіть за рахунок відновлення інфляції. Друга — за те, щоб спочатку приборкати інфляцію до 5 — 7% і лише потім відпускати монетарну політику.
— Що це за групи і хто до них увійшов?
— Справді, одна група (Тимофій Милованов, Валерія Гонтарева, Віктор Козюк) працює за рецептами МВФ, — розповідає Олексій Кущ, радник президента Асоціації українських банків. — Це жорстка монетарна політика, спрямована на скорочення темпів інфляції. Вони важають, що фінансова стабільність у вигляді низької динаміки споживчих цін й низькі темпи зростання грошової маси, — це те, що нині потрібне Україні.
Ця група переконана, що НБУ має забезпечити низький індекс споживчих цін, а виробники нехай самі подумують, як їм вижити в таких умовах. Сьогодні в Україні, з одного боку, низький індекс споживчих цін, а з другого — майже 30% інфляції цін виробників промислової продукції. Уявляєте, у якому становищі перебувають виробники?! Високими темпами збільшуються їхні операційні й капітальні витрати, тому що вони купують обладнання, запасні частини, технології, які стрімко дорожчають. Водночас виторг зростає мляво, тому що ціни на споживчому ринку підвищуються дуже повільно через те, що в економіці немає грошей.
— Якого погляду дотримується друга група?
— Її очолює голова Ради НБУ пан Данилишин, його погляди підтримують Віра Ричаківська, Олена Щербакова та Василь Фурман. Я б назвав її групою українського економічного центризму, яка вважає, що прийнятні всі методи, які сприяють розвитку реального сектору економіки. Тобто вони сповідують таку собі українську національну теорію, яку ще започаткував Михайло Туган-Барановський, а на Заході продовжив Джон Кейнс.
Богдан Данилишини вважає, що держава не має стояти осторонь в ситуації, коли економіка перебуває фактично на межі колапсу. І що такі органи державної влади, як Кабмін, НБУ, повинні стимулювати економіку. Він виступає за подвійний мандат НБУ, за те, що Нацбанк має не тільки відповідати за цінову стабільність, але й брати участь у стимулюванні реального сектору економіки. Тобто є дві різні світоглядні позиції.
Голова Ради виступає за те, щоб НБУ активніше здійснював політику зниження процентних кредитних ставок, аби стимулювати економіку. По-друге, він вважає, що те зростання грошової маси в країні, яке є нині, не сприяє економічному розвитку, і НБУ через свої емісійні канали повинен створити потужні стимули, щоб запустити двигун економіки. Тобто йдеться про масштабний друк грошей.
— І на якій моделі стимулювання економіки зрештою спиниться Рада НБУ — першій чи другій? Якого розвитку подій варто чекати?
— На мою думку, будемо мати найгірший варіант, коли в рамках Ради створюватимуться якісь компромісні рецепти. З одного боку, вони не зовсім вдовольнятимуть МВФ, а з другого — не будуть ефективні для економіки. Тобто суперечки в Раді НБУ не дадуть сформулювати ефективний пакет стимулювання економіки, який нині нам дуже потрібний. На жаль.
Треба розуміти, що цей рік буде дуже важким для України. Бо світ входить у період високих процентних ставок, от нещодавно ФРС США підвищила базову ставку. Високі ставки — це дорогий долар й дешеві ресурси (ціни на наш експорт падатимуть). Такі зовнішні параметри для України — це завжди шок. Бо наша економіка сировинна й нормально зростає, коли дешевий долар й дорогі ресурси.
Скажу більше. Цього року є ризик, що складеться унікальна ситуація, коли ціни на нафту й газ будуть порівняно високими. Це може бути подвійним шоком для України й завдати відчутного удару нашій економіці.
Ми повинні, умовно кажучи, запровадити свій національний план протекціонізму. Бо суспільству потрібне зростання ВВП не 1 — 2% на рік, який нам прописують, а, як мінімум, 8 — 10%, щоб хоч би за 5 — 7 років вийти на показники 2013 року.