Українці довідалися більше про корупцію, яка існувала в їхній країні, тому зросли їхні очікування щодо зусиль влади у боротьбі з нею, говорить в інтерв’ю Радіо Свобода керівник Центру протидії корупції Дарія Каленюк. На її думку, тиск громади і європейських інституцій поволі прориває греблю, але влада робить відчайдушні спроби, щоб ускладнити боротьбу з корупцією в Україні, — пише Радіо Свобода.
– Як би Ви оцінили за 12-бальною системою результати боротьби з корупцією за цей рік?
– Дивлячись, кого оцінювати. Якщо ми оцінюємо найвищий істеблішмент та політичних лідерів країни, я би оцінила на трієчку. Обіцяють багато, але за популістськими обіцянками нічого не стоїть. І навіть «ставлять палиці в колеса» для того, щоб досягти якогось результату.
Якщо ми оцінюємо результат громадянського суспільства та міжнародних організацій, які в синергії висунули певні вимоги, щоб зробити в Україні антикорупційні інститути та інституції, то можна сказати, що тут можна оцінювати десь на вісімку, на дев’ятку. Що я маю на увазі? Я маю на увазі створення нових антикорупційних органів – це Антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, – які мають зараз повноваження вести кримінальні провадження стосовно високопосадовців.
Виключно через тиск міжнародних партнерів України, зокрема МВФ, ЄС та громадських організацій, нам вдалося отримати ці органи. І у нас є непогані результати перші від Національного антикорупційного бюро. Але у нас немає ще суддів, які були б незалежними, які б відбиралися за такою ж самою незалежною процедурою, і які б розглядали справи, які розслідуються НАБУ та Антикорупційною прокуратурою.
Тому тут є наше недопрацювання. І потрібно ще створити Антикорупційний суд в Україні. Іншим позитивним результатом і здобутком, всупереч бажанням найвищої політичної еліти в Україні, є електронні декларації та інші реєстри про те, хто чим володіє в державі. Це реєстри нерухомості, земельний кадастр, реєстр компаній, бенефіціарних власників компаній. І ця інформація, по суті, є унікальним інструментом для всіх громадян України, щоб виявляти корупцію, проявляти її, про неї писати, інформувати. І насправді я здивована, що у нас такий ще високий результат сприйняття корупції за індексом TI. Я очікувала на нижчий. Чому? Тому що у нас зараз набагато більше інформації про корупцію.
– Власне, я про це й хотіла Вас запитати. Тому що сприйняття корупції залежить від того, що ви про неї знаєте. І якщо засоби масової інформації про це повідомили, то створюється враження про те, що корупція досягла якихось небувалих масштабів. І прозорість у даному випадку може навіть працювати, можливо, певний час і проти цього індексу сприйняття корупції, наскільки це правда?
– Це абсолютна правда. Я про це й говорю, що в Україні набагато більше інформації про корупцію, але це не означає, що набагато більше корупції, ніж за Януковича. Громадяни просто не можуть зрозуміти, вони чекають, що буде якась реакція на всі ці і електронні декларації, і на ці журналістські розслідування, а реакцій у вигляді покарання корупціонерів немає.
– Виконавчий директор Transparancy International Україна Ярослав Юрчишин говорить про те, що одним із дієвих засобів на шляху до подолання корупції в Україні мала б стати справа розслідування активів Януковича і тих людей із колишньої влади, які цим займалися. Це дуже показова і символічна для України справа. З іншого боку, польські колеги радять не захоплюватися політичними справами, тому що вони тоді можуть мати вигляд зведення рахунків із попередньою владою.
– Абсолютно згодна із Ярославом, і з польськими колегами. В надрах Генеральної прокуратури України є економічні провадження стосовно корупційних злочинів Януковича та його соратників. І з початку 2014 року були надзвичайно серйозні докази і підстави для того, щоб притягти Януковича за економічними, корупційними злочинами, а не так званими політичними – державна зрада і тому подібне.
На жаль, українська Генеральна прокуратура більшість з проваджень, за якими ми слідкуємо стосовно соратників Януковича, відверто зливає. І останній для нас разючий результат прокуратури був у справі Злочевського, де справу закрили після двох років кримінальних проваджень в Україні, незважаючи на те, що у Великобританії цю справу продовжують.
Правоохоронці Великобританії заарештували ще в 2014 році 23,5 мільйони доларів. За бездіяльності і, більше того, сприяння двох попередніх генеральних прокурорів Яреми і Шокіна адвокатам Злочевського вдалося в Британії розморозити кошти. А вже за часів Луценка українське провадження було закрите.
Тобто людину, яку підозрювали в незаконному збагаченні та відмиванні грошей, вже ні в чому не підозрюють. «Ролс-Ройс», який арештували, земельні ділянки, будинки – вже вони не арештовані. Їх вже не можна повернути в Україну. А компанія Злочевського бурильна, яка отримала більш ніж десяток спеціальних дозволів на видобуток газу, тепер очищена руками Генеральної прокуратури і розгорнула активний міжнародний піар на відбілювання своєї репутації.
Тобто це яскравий приклад, як не треба робити, і чому, на жаль, у нас немає довіри до традиційних старих правоохоронних органів. У нас є надія на нове Антикорупційне бюро, але ми зараз спостерігаємо, як саме політичний істеблішмент в Україні намагається «ставити палиці в колеса» та зміщувати цей орган.
– Колега з Польщі говорила про те, що одним із найбільших факторів у боротьбі з корупцією в Польщі на той момент, коли Польща вступала до Європейського союзу, був саме тиск з боку ЄС. Наскільки цей фактор має вирішальний вплив на Україну зараз?
– Надзвичайно важливий фактор. Виключно через тиск спільний ЄС та МВФ в синергії з громадянським суспільством, нам вдалося досягти деяких очевидних результатів в боротьбі з корупцією. Зокрема те, що я сказала, – це електронні декларації та Антикорупційне бюро. Без цього тиску ми би не просунулись ні на півкроку вперед.
Польща більше на той час встигла, тому що в Польщі тиск був сильнішим, бо Польща інтегрувалася в Європейський союз. В Україні такою морквинкою, так би мовити, є безвізовий режим і був безвізовий режим. Звичайно, ми не говоримо про можливість України євроінтегруватися. Якби була така можливість, то, вочевидь, політичний тиск ЄС міг би бути набагато більшим і міг би дати набагато більше результатів.
