«Хай здійсниться правосуддя, хоч загине світ» – такий напис є у приміщенні Вищого господарського суду України. Утім, схоже, загинути доведеться таки нинішньому Вищому господарському суду України. Разом зі ще вдома вищими спеціалізованими судами та нинішнім Верховним судом України. Натомість з’явиться один новий Верховний суд. Тестування кандидатів до складу нового Верховного суду розпочнеться вже цього місяця. Хто вони – кандидати до Верховного суду? Це з’ясовувала програма «Схеми», спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший».
Всього до Верховного суду мають обрати 200 суддів. Перших 120 обиратимуть у найближчі два місяці.
Суддівська реформа стала результатом змін до Конституції України у червні 2016 року та нового закону «Про судоустрій та статус суддів». Член Громадської ради доброчесності, представник Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда вважає, що перед реформою стоять два головні завдання: оновлення суддівського конкурсу та забезпечення незалежності суддів.
Поштовхом до дискусії та оновлення суддівського корпусу в Україні стали неправомірні рішення, ухвалені суддями щодо протестувальників під час Революції гідності.
«Потреба, відчуття в людей, що ця реформа – номер один, виникло саме після Майдану. Коли суди були тим інструментом, які, по-перше, допомогли узурпації влади Януновича, по-друге, власне, під час подій на Майдані були інструментом в руках Януковича для того, щоб тиснути, давати ось ці протести», – вважає Роман Куйбіда.
Обиратимуть суддів до нового Верховного суду члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на чолі з Сергієм Козьяковим. Перший етап конкурсу – тести і письмові роботи. Наступний етап – співбесіда – лише для тих, хто успішно складе перший етап.
При цьому за два тижні до старту тестування комісія ще не визначила мінімально допустимого балу для першого іспиту і може зробити це вже після тестування та письмових робіт. За перший етап конкурсу учасник може набрати максимально 210 балів. Однак мінімальний прохідний бал ще не визначено.
«Буде вирішувати комісія після того, як побачимо усі результати», – зазначає Сергій Козьяков. Але після уточнюючого запитання журналіста додає: «Або… Секундочку… Можливо, і до. У нас є мінімум два варіанти, може й чотири».
Голова комісії пояснив, чому непрохідний бал варто визначити не до, а після іспитів: «Деякі кажуть, якщо буде це визначено до того, то комісія почне дотягувати деяких кандидатів до необхідного балу».
Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергій Козьяков
Але ж усі роботи мають бути закодовані, аби члени комісії не знали, хто їх написав!
Можна припустити, що без чітких правил гри до тестування комісії буде простіше «підтягнути» цих «своїх» кандидатів. Не виключено, що ці «свої» – це і ті, кому симпатизують у владних кабінетах. До слова, як очільник комісії Сергій Козьяков, так і низка кандидатів на посаду нового Верховного суду відвідують Адміністрацію президента.
Олексій Філатов, заступник голови Адміністрації президента, що курує там впровадження судової реформи.
«Сергій Козьяков, зокрема, декілька разів минулого року, можливо, і цього року раз був в Адміністрації президента. З приводу законодавства про Конституційний суд, з приводу законодавства про процес, з приводу подальшого удосконалення закону «Про судоустрій» в частині функцій Вищої кваліфікаційної комісії», – розповів він.
Філатов не вбачає у візитах нічого поганого: «На мою думку, професійне спілкування не зашкоджує нікому виконувати професійно, незалежно свою функцію».
Кадидат Борис Гулько
Голова Вищого спеціалізованого суду з цивільних та кримінальних справ Борис Гулько, кандидат до Верховного суду
Кандидат до нового Верховного суду, нинішній голова Вищого спеціалізованого суду з цивільних та кримінальних справ Борис Гулько теж відвідує Адміністрацію президента. Пояснює: йому можна, відповідно до закону.
«В мої обов’язки входити представляти суд усіх державних органах і тому подібне», – пояснює він.
Кадидат Ярослав Романюк
Чинний голова Верховного суду Ярослав Романюк, кандидат до нового Верховного суду
Ще один відвідувач Адміністрації президента – кандидат до Верховного судуЯрослав Романюк. Він – голова нинішнього Верховного суду України. Каже: з президентом він спілкується після засідань Ради нацбезпеки й оборони: «Я є членом Ради національної безпеки й оборони, беру участь у засіданнях, а вони відбуваються в будівлі Адміністрації президента. Я там буваю, там було таке, що ми кількома словами перекидалися після засідання РНБО. Що стосується голови Адміністрації – я з Ігорем Львовичем жодного разу поки, якщо не помиляюсь, не був у його робочому кабінеті. Хоча на днях розмовляли по телефону й він вітав мене з днем народження. Не бачу в цьому нічого зазорного».
Цікаво, що на відміну від Ярослава Романюка, один із його попередників – голова Верховного суду України Василь Онопенко – відмовився бути членом РНБО, пояснивши це рішення бажанням забезпечити реалізацію конституційного принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Про цей самий принцип часто говорить і Ярослав Романюк, але з РНБО не виходить.
«Державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу і судову. Завданням судової влади є вирішення спорів, які виникають у суспільстві. Суди повинні бути поза політикою, поза політичними процесами. Я як голова суду є поза політикою», – говорив він у 2014 році на брифінгу з приводу «законів 16 січня 2014 року».
Ярослав Романюк відомий тим, що підтримав закони 16 січня 2014 року, які у ЗМІ назвали диктаторськими і які стали поштовхом до ескалації конфлікту на Майдані.
Впадають в око цінні подарунки судді. Наприклад, його доньці подарували квартиру на Печерську – в елітному районі Києва. Суддя каже, що це подарунок від його сестри: «Вона придбала для себе з розрахунком на те, що її син переїде сюди на роботу в Київ і буде працювати тут. Але так сталося, життєва ситуація змінилася і він залишився у Львові, вона вирішила у такий спосіб, в знак подяки за те, що я допомагаю їй».
«Схеми» також виявили, що 9 березня 2015 року Романюк не працював через тимчасову непрацездатність (за інформацією апарату суду), однак у реєстрі є його судове рішення, датоване цим днем.
Так само є його рішення від 3 лютого 2015 року, коли він, за інформацією, отриманою Вищою кваліфікаційною комісією, перебував за кордоном.
Голова Верховного суду України Ярослав Романюк у листі пояснив, що це технічні описки – у даті помилково вказано 2015 рік замість 2016-го. Ці описки були виправлені у лютому цього року. Якраз після запиту «Схем».
Кадидат Олександр Волков
Суддя Верховного суду України Олександр Волков, кандидат до нового Верховного суду
Ще один кандидат із нинішнього Верховного суду до нового – суддя Олександр Волков. Журналісти програми також помітили, що в реєстрі є рішення судді, датовані днями, коли суддя офіційно був у відпустці.
«Я не думаю, що таке могло бути, чесно кажучи. Треба подивитися номери, треба подивитися переведення. Справ, чесно, багато», – відповів суддя.
Олександр Волков ухвалив судове рішення 28 жовтня 2015 року, хоча, за інформацією апарату цього суду, він перебував цього дня у офіційній відпустці. «Я був на роботі, а не десь. Це не підробка. Це не фальсифікація. Права тут нічиї не порушені. А те, що з відпустки вийшов, – ну що, скільки можна у відпустці сидіти? А взагалі частенько відпустка числиться, а я працюю», – зазначив суддя Волков.
Суддя Волков відомий тим, що поновився на посаді судді Верховного суду України завдяки рішенню Європейського суду з прав людини. Одна із низки підстав, на яку звернув увагу цей суд, було неперсональне голосування депутатами за його відставку.
«Ну, ви пам’ятаєте цю картину, коли сиділо 80 чоловік і приймалися закони, а інші займалися своїми справами. В принципі це називається шахрайством і має підлягати кримінальної відповідальності. А не персональне голосування – воно стало, по суті, прецедентом, який може слугувати для скасування Європейським судом законів, які були ухвалені в такий спосіб», – пояснив Олександр Волков.
Кандидат Павло Вовк
Очільник Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк, кандидат до Верховного суду
Ще один кандидат до Верховного суду – нинішній очільник Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк. Він досить відома персона.
Раніше «Схеми» зафільмували, як він зустрічається у київському ресторані з депутатом фракції БПП Олександром Грановським.
16 травня 2016 року. Суддя Павло Вовк з народним депутатом від БПП Олександром Грановським у ресторані в центрі Києва
У ЗМІ Грановського називають одним з неформальних кураторів Адміністрації президента в прокуратурі та судах.
А у 2015 році прокуратура Києва провела обшук в Окружному адміністративному суді Києва для пошуку доказів того, що судді ухвалювали рішення, перебуваючи за кордоном. Суддя Павло Вовк каже, цю справу прокуратура Києва вже закрила: «Лише Окружному адмінсуду не повезло, а саме: над Окружним адміністративним судом «надругались». Саме провели обшуки щодо звичайної робочої ситуації. Справу було порушено близько по 10 судах столиці, у тому числі по вищих, а тренувалися на кішках – на Окружному адмінсуді. Всі справи були закриті».
Претендент на посаду судді Верховного суду Павло Вовк не виключає, що міг літати у 2013 році із суддею Одеського окружного адміністративного суду Олексієм Колесниченком на чартері до Тромсе (Норвегія): «Якщо така подорож була… Тому що я, в принципі, люблю подорожувати, подорожую економом. Тому якщо така подорож була, то означає, що на цей чартер був куплений мною білет і не за великі гроші. Я не пам’ятаю, що було у 2013 році, такі мєлочі. Але точно я за це не платив великих грошей».
З інформацією, що була отримана Вищою кваліфікаційною комісією від правоохоронних органів, літак, на якому літав очільник суду, – Bombardier Learjet 60 . Це невеликий комфортабельний літак, що вміщує до 8 пасажирів.
Салон літака Bombardier Learjet 60
«Схеми» зателефонували до однієї з українських компаній, щоб дізнатися, скільки коштує оренда чартера Київ – Тромсе – Київ саме на Bombardjer Learjet 60.
«З однією ночівлею власник може відпустити борт за 22 700 євро. Це якщо сьогодні – туди, а завтра – назад. Кожна додаткова ночівля коштуватиме 2500 євро. Усього можна буде забронювати борт на три дні. Якщо потрібен більший термін стоянки, то два окремі рейси, кожен із яких по 19 000 євро», – розповіли в компанії.
За даними з офіційних декларацій, за весь 2013 рік суддя Павло Вовк заробив близько 230 тисяч гривень. У 2014 його дохід склав майже 250 тисяч гривень. У 2015 році – 227 тисяч гривень.
Також журналісти запитали в іншої компанії, яка організовує чартерні авіаперельоти, чи можна купити квиток на такий літак місткістю всього на 7-9 пасажирів.
«Квиток на чартерний рейс – це квиток завчасно викуплений, якого немає в загальній системі бронювання і на сайтах компанії, але які передбачені для туристичних подорожей. Відповідно, там передбачено економ-клас. Тому варто очікувати, що з вами будуть летіти не 8 людей, а 100-130», – повідомили журналістам в авіакомпанії, що займається чартерними перевезеннями.
Також Павло Вовк не заперечив, що міг здійснювати перельоти в одному літаку разом із ще кількома суддями Окружного адміністративного суду.
«Я багато подорожую. У самольоті зустрічаю знайомих облич. Якщо Ви це називаєте груповою подорожжю, в самольоті, де летять інші особи, навіть знайомі, ну, називайте так, це ваша оцінка. Це вже суб’єктивізм», – відповідає суддя.
За інформацією Вищої кваліфікаційної комісії, отриманою від правоохоронців, судді Окружного адміністративного суду разом із суддею Павлом Вовком кілька разів літали разом за кордон, зокрема, до Парижа, Валенсії, Дубай.
Наприклад, суддя Окружного адміністративного суду Києва Ігор Качур не заперечив, що разом із іншими суддями він злітав до Греції у 2013 році.
«Це богоугодна справа. Ми літали не до Афін, а, скоріш за все, на Афон літали», – розповів він журналістам програми і зазначивши, що для нього це було не відрядження, а приватна подорож, яку він оплачував сам.
Кадидат Артур Ємельянов
Суддя Вищого господарського суду України Артур Ємельянов, кандидат до Верховного суду
Серед кандидатів до нового Верховного суду – і суддя Вищого господарського суду України Артур Ємельянов. Суд, у якому він працює, раніше потрапляв до об’єктива програми. «Схеми» раніше показували сюжет про те, що п’ятеро суддів цього суду задекларували мільйони у 2013 році. Проаналізувавши декларації 2015 року, рух «Чесно» виявив у цьому суді вже 16 офіційних мільйонерів.
Серед них був Артур Ємельянов. Його родина показала понад 4 мільйони гривень доходу, 3 мільйони зазначені як позика судді. За часів президента Януковича він очолив спочатку Господарський суд Києва, а згодом став заступником голови Вищого господарського суду.
Торік восени Генеральна прокуратура висунула йому підозру. У своєму пості в мережі Facebook генпрокурор Юрія Луценко згадав Ємельянова як одного із тих, хто підпорядкував собі систему ухвалення судових рішень.
Сам же суддя Ємельянов вважає підозру безпідставними звинуваченнями: «Щодо мене був проведений один допит. Як я заявляв раніше, так заявляю і зараз, що справа є повністю замовною».
А на уточнення журналіста, ким же замовлена його справа, зазначив: «Коли у мене буде конкретний доказ… На сьогоднішній день у мене він є на рівні не підозр, а впевненості».
«Схеми» раніше показували, що родина Артура Ємельянова була бізнес-партнером нинішнього члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського, який нині також під слідством – за вимагання хабаря у півмільйона доларів.
Дружина судді Ємельянова була засновником фірми «Перша академія розвитку», яка за Януковича була співвласником «Оздоровчого центру «Сесіль» разом із компанією Павла Гречківського з кінця 2012 року.
«Я уже відповідав на це запитання. В якийсь момент 2014-го чи 2013 року – я не знаю – вона (дружина – ред.) дійсно була співзасновником, а потім вона продала свою частку», – прокоментував суддя запитання щодо ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль».
Господарський суд Києва розглянув низку справ щодо фірми «Сесіль» у 2011 році – саме в той час, коли цей суд очолював Артур Ємельянов. Згодом уже Господарський апеляційний суд Києва розглядав справу щодо «Сесіль» у квітні 2012 року. Це через місяць після того, як цей суд очолив Ємельянов. А уже 17 грудня 2012 року фірма дружини судді Ємельянова – «Перша академія розвитку» – стала співвласницею компанії «Сесіль».
Перед виходом сюжету в ефір стало відомо, що Вища кваліфікаційна комісія призупинила участь Артура Ємельянова у конкурсі до набрання законної сили вироком суду або припинення кримінального провадження щодо нього. Він озвучив намір оскаржити це рішення в суді.
Кандидат Олександр Сибіга
Суддя Вищого господарського суду України Олександр Сибіга, кандидат до Верховного суду
Суддя Вищого господарського суду України Олександр Сибіга, який також пробує власні сили у змаганні за крісло у Верховному суді України, вже був фігурантом розслідування програми «Схеми». Раніше журналісти з’ясували, що суддя мешкає в незадекларованому будинку. Тоді він це пояснив тим, що будинок не введений в експлуатацію.
Згодом будинок таки з’явився в електронній декларації.
Але чому суддя не декларував користування житлом у 2015 році, хоча, за його словами, тоді він там інколи мешкав?
– Позаминулого року мешкали, але він у процесі будови був, добудови.
– Але Ви там мешкали? – уточнює журналіст.
– Мешкав, так.
– А чи зазначали Ви про це в декларації?
– А це декларація не вимагала. Тільки те майно, яка належить в праві власності декларанту або членам його родини. Це не була власність. Зараз внесли зміни до закону. Так закон, зараз треба зазначати, раніше – ні.
– Ні, але ж потрібно було зазначати, де проживає суддя?
– Ну в декларації я ж вказував, де я проживаю.
– Ну Ви ж сказали, що проживали в недобудові.
– Не шукайте сенсацій там, де їх немає.
Кондидат Мальвіна Данилова
Суддя Вищого господарського суду Мальвіна Данилова, кандидат до Верховного суду
Подала документи на конкурс до Верховного суду ще одна суддя Вищого господарського суду Мальвіна Данилова.
У листопаді 2016 року ЗМІ повідомляли, про викрадення у неї півмільйона доларів.
Суддю Мальвіну Данилову та її бойфренда зв’язали двоє озброєних чоловіків. Сусіди кажуть: винесли близько півмільйона доларів, травматичний пістолет та рушницю.
Згодом з’ясувалося, у судді немає в декларації ані таких грошей, ані будинку, в якому відбулося пограбування. Журналіст намагався детальніше розпитати про пограбування, але суддя відмовилася говорити, лише сказала: «У вас є докази, що це моє майно?».
Кандидат Юрій Рецебуринський
Суддя Вищого адміністративного суду України Юрій Рецебуринський, кандидат до Верховного суду
Ще один кандидат до Верховного суду – суддя Вищого адміністративного суду України Юрій Рецебуринський.
Цей суддя у 2010 році ухвалював рішення, де однією із сторін була Партія регіонів. Водночас донька судді Вероніка Рецебуринська була помічницею депутата від Партії регіонів Артема Пшонки, відповідно до інформації сайту «Посіпаки». Артем Пшонка – син Віктора Пшонки, який був генпрокурором за президента Віктора Януковича.
Чи не може тут бути упередженого розгляду справ?
Сам суддя каже, що не пам’ятає, щоб розглядав справи з участю представників Партії регіонів: «Можливо, я не спростовую, що не розглядав. Тут питання в тому, коли вона була помічником. Можливо, у 2010 році і була. Я не вбачаю у цьому конфлікту інтересів».
Кандидат Ольга Ступак
Суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ольга Ступак, кандидат до Верховного суду
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ створили за президента Віктора Януковича. Одним із заступників голови цього суду був рідний брат тодішнього генпрокурора Віктора Пшонки Микола Пшонка.
Так, саме у Миколи Пшонки інша суддя цього суду Ольга Ступак, придбала земельну ділянку. За інформацією інтернет-видання «Наші гроші», за нижчою від ринкової вартості ціною – 149 тисяч гривень.
«Придбала. Правда. Чиста правда. Там, ви знаєте, у цьому коперативі «Десенка», там багато суддів. Запропонували, звісно, що ми знайомі (з Миколою Пшонкою – ред.), разом працювали. Він же був заступником у нашому суді. Запропонували. Мене влаштувала ціна. Придбала у Миколи Павловича земельну ділянку», – підтверджує суддя.
А на запитання про ціну суддя апелює до різниці в курсах валют у різні роки: «Ну, якщо уважно подивитись, то я її придбала в 2014 році, а стаття ця з’явилась у 2016 році, де дійсно вони взяли ціну на 2016 рік і відповідно по курсу на 2016 рік. За таку ціну, я сумніваюсь, що хтось би зараз придбав ці земельні ділянки. Не 800 тисяч гривень, як це пишуть станом на 2016 рік і по нібито тій ціні, яку десь в інтернеті по оголошені».
Кандидат Артем Маляренко
Суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Артем Маляренко, кандидат до Верховного суду
Серед кандидатів до Верховного суду є й судді із родинними суддівськими зв’язками. Наприклад, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Артем Маляренко. Його батько Василь Маляренко раніше був головою Верховного суду України: «Він надихнув, сказав, що це дуже поважна професія. Закінчуй ВНЗ і йди».
Суддя Вищого господарського суду Борис Грек – також його родич.
«Моєї сестри чоловік працює у Вищому господарському суді суддею», – додає Артем Маляренко, але зауважує, що ніколи їхні справи не перетиналися, тож конфлікту інтересів не може бути.
Кандидат Тетяна Франтовська
Суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Тетяна Франтовська, кандидат до Верховного суду
Запитання, яке може поставити Вища кваліфікаційна комісія до претендентів на високу посаду – щодо квартири, які були надані суддям як службові, але згодом були приватизовані. А «Схеми» знайшли суддю, якій це запитання можна поставити. Це суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Тетяна Франтовська, яка у 2015 році приватизувала службову квартиру за 15 гривень.
«Службова квартира тоді була переоформлена, на баланс передана, і тоді нам дали змогу приватизувати цю квартиру. Ті квартири, які нам виділили, є рішення ради, де нам, дозволили приватизувати ці квартири і вивели їх із службових», – пояснила вона. Однак не змогла уточнити, рішенням якої саме ради було дозволено приватизацію.
Кандидати не з системи
До конкурсу на посади суддів Верховного суду також допустили адвокатів та науковців. Їх менше за половину від усіх претендентів.
Громадська рада доброчесності, створена відповідно до закону і до якої увійшли активісти та представники неурядових організацій, аналізує інформацію щодо всіх кандидатів на професійну етику та доброчесність.
Тут вирішили перевірити наукові роботи претендентів на плагіат. І кажуть, що вже знайшли порушника.
«Кандидатська робота – якраз кандидат наук,претендує – у нього, наприклад, вісім висновків, які мають бути новими, які він захищав, з десяти – повністю є запозичені з іншої кандидатської роботи, яка була захищена за 2 роки перед тим. І, на жаль, кандидатський ступінь, незважаючи на цей плагіат, був присвоєний», – розповідає член Громадської ради доброчесності, представник Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
Громадська рада доброчесності може надавати негативний висновок комісії щодо претендентів. Якщо комісія з цим не згодна, вона повинна проголосувати проти такого негативного висновку. Це мають зробити щонайменше 11 з 16 членів комісії.
Члени комісії знайомляться з досьє на кожного кандидата. Журналістам «Схем» показали приклад такого досьє без прізвища кандидата. Серед іншого, тут є інформація від різних правоохоронних органів, у тому числі і від НАБУ.
Закон «Про судоустрій та статус суддів» каже, що інформація з досьє кандидатів, крім деяких винятків, має бути доступна в електронному вигляді на сайті комісії. Але досі таких досьє на сайті немає.
Із запитанням «Чому?» знімальна група звернулася до голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергія Козьякова.
Він обіцяє, що електронні суддівські досьє запрацюють за кілька місяців: «Ми поки що цього не зробили. Розкажу. Коли цей закон опрацьовувався і, відповідно, обговорювався, строк», які там, можливо, зазначені у законі, з нами не обговорювались. Через декілька місяців (запрацює – ред.). Якби це тільки від нас залежало, як я сказав, це залежить ще від наших колег із Держспецзв’язку».
Після того, як комісія обере переможців на посади суддів Верховного суду, за них мають ще проголосувати члени Вищої ради правосуддя та призначити своїм указом президент України. Програма «Схеми» буде стежити за перебігом конкурсу.
