«Один на площі»: як зруйнувався «Карфаген» нової опозиції

Пізно ввечері 17 жовтня президент Петро Порошенко терміново викликав до себе на нараду «силовиків». У присутності міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, глава держави «видавав на горіхи» його підлеглим — першому заступнику голови МВС Сергієві Яровому, голові Національної поліції Сергієві Князєву й голові поліції Києва Андрієві Крищенку. Останнього Порошенко вигнав із наради, щойно той з’явився. Президента роздратувало, що Крищенко, усупереч інструкції, дозволив мітингувальникам, які зранку зібралися біля Верховної Ради, установити біля парламенту наметове містечко, — пише Громадське.

Аваков вступився за підлеглих. Він повідомив президентові, що головний поліцейський Києва діяв із його дозволу. Мітингувальникам дозволили установити намети, пояснив він, щоб уникнути сутичок із поліцією, — це могло призвести до «крові на вулиці».

Таке «миролюбне» пояснення контрастувало з останніми на той момент діями правоохоронців. За годину до наради в президента вони спробували забрати з Грушевського металеву огорожу, яку самі встановили ще зранку. Це спричинило сутички. Відтак Петро Порошенко й викликав керівництво МВС «на килим».

Опівночі, одразу по закінченні наради в президента, Сергій Князєв провів терміновий брифінг і пообіцяв, що поліція не вчинятиме жодних радикальних дій для розгону мітингувальників. Правоохоронців навколо наметового містечка після брифінгу суттєво поменшало.

Намети під Верховною Радою стоять і досі. Наразі там менше тисячі людей — переважно це представники партії «Рух нових сил» Міхеіла Саакашвілі, а також громадської організації «Звільнення» Єгора Соболєва та Семена Семенченка, представленої здебільшого екс-бійцями добровольчого батальйону «Донбас». Вони — останні з учасників акції на підтримку так званої «великої політичної реформи», які залишилися під парламентом.

Для координації дій організатори акції створили спільний чат під назвою «Карфаген». Латинський крилатий вислів «Карфаген повинен бути зруйнований» мав символізувати зняття недоторканності з депутатів — це було однією з вимог.

Політична акція, кількість учасників якої за весь час проведення не перевищувала 5 тисяч, змусила понервувати президента й стимулювала парламент почати роботу над зміною виборчого законодавства. Водночас замість того, щоб об’єднати умовне «єврокрило» опозиції, роз’єднала її організаторів.

Початок

Над проведенням акції з вимогами скасувати депутатську недоторканність, ухвалити новий закон про вибори народних депутатів та створити Антикорупційний суд активісти й політики з «єврооптимістичної» платформи почали розмірковувати ще влітку.

На реанімації ідеї скасування депутатської недоторканності наполягав нардеп від БПП Мустафа Найєм та його соратники Світлана Заліщук і Сергій Лещенко.

Натомість Микола Виговський із руху «Чесно» прагнув домогтися від Ради ухвалення нового виборчого законодавства.

Своєю чергою Віталій Шабунін із «Центру протидії корупції» та Єгор Соболєв із «Самопомочі» хотіли змусити народних депутатів ухвалити закон про Антикорупційний суд.

Після кількох зустрічей та нарад активісти й політики вирішили діяти спільно. «Було принципово, щоби в акції взяло участь якомога більше людей, тож вирішили залучити до неї політичні партії», — розповідає Єгор Соболєв. Він переконав керівництво «Самопомочі» долучитися до акції. Тимчасом як Віталій Шабунін домовився про підтримку з першим заступником голови партії «Національний корпус» Назарієм Кравченком. Згодом до ініціативної групи долучився нардеп Юрій Левченко зі «Свободи», Віктор Чумак із партії «Хвиля» тощо.

На початку вересня частина з організаторів акції перемикнулася на іншу подію — Найєм, Заліщук, Соболєв, Чумак і Фірсов вирушили на українсько-польський кордон допомагати «прорватися» до України екс-президентові Грузії Міхеілу Саакашвілі. Після успішного «прориву» той зупинився у Львові. Саме там Єгор Соболєв поділився з ним планами майбутньої акції. Саакашвілі на той час мав власний план дій — за рік до того, як президент припинив його українське громадянство, він створив партію «Рух нових сил» та почав вимагати дострокових парламентських виборів.

Прорив

Поки представники ініціативної групи акції продовжували обмірковувати як і коли її провести, Саакашвілі несподівано перехопив ініціативу. 16 вересня на сторінці у Facebook він повідомив: «Ми вирішили приєднатися до ініціативи громадських активістів і зібратися в Києві 17 жовтня з трьома вимогами: створення Антикорупційних судів, скасування депутатської недоторканності, ухвалення нового виборчого закону. А решту вимог збиратимемо по всій Україні до 17 числа».

Незважаючи на підтримку в організації «прориву», більшість ініціативної групи була проти долучення до акції Саакашвілі. Надто після того як він, не порадившись, озвучив замість них дату акції, яку вони так ретельно планували. За приєднання Саакашвілі виступали, зокрема, Єгор Соболєв і Сергій Лещенко. За три дні Саакашвілі несподівано приїхав до Києва й разом з ними влаштував імпровізований мітинг під Адміністрацією президента. Він багато казав про дострокові парламентські вибори, натомість про необхідність ухвалення законів про вибори, Антикорупційний суд чи зняття депутатської недоторканності — і словом не прохопився.

Зрештою 20 вересня ініціатори майбутньої акції зібралися під стелою на Майдані Незалежності та повідомили країні те, що вже анонсував Саакашвілі — акція відбудеться 17 жовтня. Вимоги назвали «великою політичною реформою». Тоді ж анонсували, що виведуть під стіни парламенту до 50 тисяч учасників.

Показово, що Міхеіла Саакашвілі під стелою на Майдані не було. Хоча його «Рух нових сил» і увійшов до організаційного комітету.

Загалом об’єдналися 6 громадських організацій, дев’ять політичних партій та 11 народних депутатів. Активістів представляли, зокрема, рух «Чесно», «Центр протидії корупції», «Реанімаційний пакет реформ» й «Автомайдан». Політиків — народні депутати з групи «єврооптимістів» Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Сергій Лещенко, «Самопоміч», «Демократичний альянс», «Свобода», «Національний корпус» і «Хвиля».

Майже провал

Члени оргкомітету місяць їздили регіонами та агітували громадян приїхати 17 жовтня до Києва або вийти на мітинг у своєму місті. Саакашвілі «подорожував регіонами окремо, у компанії інших політичних союзників — екс-голови СБУ Валентина Наливайченка, нардепа Дмитра Добродомова й колишнього депутата Єгора Фірсова. В останній момент до акції вирішила долучитися ще одна союзниця Саакашвілі — Юлія Тимошенко.

У штабі акції зростало напруження. Оргкомітет не подав єдину заявку на проведення мітингу до КМДА. Тож столична мерія отримала дві заявки — від «Руху нових сил» та громадської організації «Автомайдан» Олексія Гриценка. Замість анонсованих раніше 50 тисяч учасників, обидві заявки передбачали лише 10 тисяч. Утім, оргкомітет сподівався, що зранку 17 жовтня збереться не менше 15 тисяч громадян. Таку ж цифру напередодні акції прогнозували й у поліції Києва.

Та у вівторок на площі Конституції зібралося не більше 4 тисяч мітингувальників. Переважну більшість із них привів РНС. Націоналісти з «Національного корпусу» та «Свободи», що за три дні до того на свято Покрови провели вулицями Києва 10-тисячний марш, під парламент відправили кілька сотень партійців. Приблизно стільки ж представляли партії «Самопоміч», «Батьківщину» й «Демократичний альянс». Решта партій вивели по кілька десятків активістів.

Чому мітинг був таким нечисленним? Офіційно жоден з організаторів не визнав акцію «провалом». Неофіційно більшість громадських організацій, що працювали над ініціативою, твердять одне й те саме: щойно до оргкомітету ввійшов Саакашвілі, він буквально «накрив» її собою, намагаючись грати першу скрипку в організації акції, зокрема й у питаннях мобілізації громадян. Це не додавало ентузіазму іншим організаторам акції в роботі з підготовки.

Попри відносно невелику кількість учасників мітингу, члени оргкомітету зі сцени на площі біля парламенту обіцяли, що змусять народних депутатів за один день ухвалити всі три важливі для них законопроекти, інакше погрожували заблокувати Верховну Раду й не випускати народних обранців, доки ті не проголосують «за».

Президент Порошенко завбачливо вніс до Верховної Ради новий проект закону про скасування депутатської недоторканності. Своєю чергою спікер Андрій Парубій на ранковому засіданні пообіцяв, що парламент того ж дня розгляне його як невідкладний.

Та по обідній перерві Парубій змінив плани — парламент розпочав розглядати проект медичної реформи. До того часу учасники акції по черзі почали «виводити» з неї своїх активістів. Першими мітинг залишили представники громадських організацій, зокрема «Центру протидії корупції».

До обідньої перерви в роботі Верховної Ради площу перед парламентом залишили майже всі «свободівці» та представники «Національного корпусу», партактив «Самопомочі» і «Батьківщини». Залишилося не більше 2 тисяч мітингувальників — переважно членів РНС і бійців батальйону «Донбас», яких на акцію привів нардеп від «Самопомочі» Семен Семенченко.

План «Б»

На відміну від більшості співорганізаторів, Саакашвілі виявився готовим до того, що вона буде нечисленною. Минулої п’ятниці на прес-конференції він анонсував: не виключено, що мітинг стане довготерміновим, а протестувальники розіб’ють під Радою наметове містечко.

Доки в Раді тривала обідня перерва, Саакашвілі з частиною соратників також залишив площу біля парламенту. Вони вирушили до офісу РНС, що в кількох кварталах. Але згодом повернулися з наметами. Поліцейські спочатку не дозволяли пронести намети, та після сутички за участю бійців Семенченка, усе ж пропустили їх. Відтак під стінами Ради «виріс» наметовий табір, що й розлютило президента.

Увечері, не виконавши вимог мітингувальників, депутати спокійно розійшлися. Організатори мітингу повідомили: він продовжуватиметься до 19 жовтня. Два перші дні життя наметового табору на Грушевського минули відносно спокійно, за виключенням локальних сутичок між поліцейськими та мітингувальниками, що звинувачували один одного в провокаціях.

Саакашвілі дедалі частіше зі сцени заявляв, що президент має піти у відставку.

«Якщо Порошенко не почує вас сьогодні, нам усім треба буде переміститися в інше місце. Я закликаю киян після роботи приєднатися до нас. Якщо не буде жодних рішень на благо народу, Порошенку треба подумати, щоби залишити посаду. У нього ще є час! Це не ультиматум, це моя порада», — кричав зі сцени екс-президент Грузії.

Тим часом в оргкомітеті акції тривали суперечки, що робити далі. Саакашвілі, Соболєв, Семенченко й Лещенко наполягали: у разі, якщо парламент до четверга не ухвалить потрібні закони, акція має стати безстроковою. Натомість Найєм, Заліщук, Чумак і навіть соратник Саакашвілі по партії РНС Юрій Дерев’янко, виступали за припинення акції, адже наступні два тижні в Раді пленарних засідань не буде.

Фінал

19 жовтня парламент все ж зробив крок назустріч мітингувальникам. Депутати проголосували одразу за два проекти змін до Конституції, що передбачають позбавлення їх недоторканності та направили документи на експертизу до Конституційного суду. Крім того, Верховна Рада розглянула всі зареєстровані проекти нового закону про вибори народних депутатів і доручила профільному комітету підготувати на їхній основі єдиний проект. Водночас зрушень у питанні ухвалення закону про Антикорупційний суд не відбулося.

Увечері оргкомітет мітингу знову зібрався на нараду просто під сценою, з якої виступав перед учасниками акції. Після тривалої дискусії вони підготували спільну заяву, яку зі сцени зачитав Олександр Лємєнов із громадської організації «Реанімаційний пакет реформ»:

«Ми не відмовляємося від наших вимог та продовжимо добиватися їхнього виконання. Один із наших партнерів — «Рух нових сил» —вирішив залишитися з людьми в наметовому містечку й продовжити акцію протесту. Решта учасників домагатимуться результату власними силами та засобами». Після чого більшість організаторів залишили табір.

Тож за три дні з початку акції Міхеіл Саакашвілі «закріпився» на площі біля Верховної Ради, але не втримав біля себе політичних союзників. Поряд із ним залишилися тільки Єгор Соболєв, Семен Семенченко та Сергій Лещенко. Що екс-президент Грузії робитиме далі?

Про це він також повідомив на прес-конференції минулого тижня: якщо Верховна Рада не може ухвалити необхідні закони, президент має її розпустити. Якщо ж Порошенко не захоче цього зробити, має піти на дострокові вибори.

За законом, президент може розпустити парламент, якщо протягом 30 днів його пленарні засідання не можуть розпочатися. Тож тепер Саакашвілі треба придумати, як змусити народних обранців не ходити на роботу. Тим часом учора ввечері Порошенко знову покликав до себе на нараду «силовиків». За інформацією Громадського, цього разу Арсен Аваков вирушив до президента в доброму гуморі.