Газовий фронт між Україною і Росією за вплив на енергетичний ринок Європи заліг на дні Балтійського моря, — пише Українська правда.
Новий газопровід в обхід України «Північний потік-2» став приводом дороговартісної війни між офіційним Києвом та Москвою. У хід йдуть відомі політичні діячі та лідери думок, впливові європейські PR—компанії та американські лобісти.
Інтерес України – десятки мільярдів гривень щорічного прибутку від транзиту російського газу до ЄС. Натомість Росія будівництвом альтернативної газотранстпортної системи демпінгує тарифи на український транзит, які переглядатимуть уже 2019 року.
Єдиний власник «Північного потоку—2″ – російська державна газова компанія «Газпром». Не лише інвестують у будівництво нового газопроводу в обхід України, але й оплачують послуги лобістів, щоб уникнути санкцій, п’ять європейських компаній-партнерів. Серед них – і німецька UNIPER, з якою українська державна компанія «Нафтогаз» минулоріч уклала контракт на поставку газу.
«Нафтогаз» відмовляється надавати контракти з компаніями, які лобіюють їхні інтереси. Приховуючи реальну вартість дорогих послуг, українська державна компанія ігнорує не лише запити журналістів, а й рішення суду.
Газова лихоманка
У порту Мукран німецького острова Рюген 45 тисяч труб готові до початку будівництва «Північного потоку-2», незважаючи на міжнародні санкції та відсутність дозволу Єврокомісії. У Німеччині проект нового газопроводу спочатку погоджують місцеві чиновники, а вже після – Єврокомісія.
Фермер Йоганн Топхофф-Кауп ще в травні отримав листа з пропозицією передати пай своєї землі під будівництво в обмін на компенсацію. Утім, він не йде на поступки і готовий захищати власне майно в суді.
«Ми хочемо попередити цей проект. Якщо проти нас застосують експропріацію, то в нас буде привід засумніватися у верховенстві права«, – скаржиться фермер.
Контраверсійність «Північного потоку-2» у Німеччині – щонайменше 300 гектарів сільськогосподарських угідь. Новий трубопровід у ЄС – не лише німецьке питання, але стосується Третього енергетичного пакету, тому вже цього листопада 28 країн визначаться, чи вирішуватиме ЄС питання «Північного потоку-2».
Бюрократична процедура не перешкодить будівництву – лише відкладе на деякий час. У колах Єврокомісії підкреслюють, що Німеччина вже намагалася завадити втручанню ЄС і залишиться на таких же позиціях, доки соціал-демократи мають значний вплив.
Завадити будівництву «Північного потоку-2» намагаються і в Росії. Будівництво гальмує, зокрема, Кургальський заказник. Червонокнижних тварин від масштабної забудови захищає в суді «Грінпіс Росії».
Феміда Ленінградської області розгляне нові положення про Кургальський заказник. З червня цього року документ дозволяє будівельні роботи на території заказника і, на думку експертів «Грінпісу», його було ухвалено під тиском проекту «Північний потік-2».
За збігом обставин, саме в червні 2017 року компанія Nord Stream-2 пообіцяла інвестувати 30 мільйонів євро протягом 50 років у Кінгісеппський район, якщо газопровід прокладуть на території заказника.
Судова тяганина – один із небагатьох факторів, що може затримати завершення будівництва газопроводу на дні Балтійського моря 2019-го, коли Україна і Росія переглядатимуть тариф на транзит газу, погоджений ще за президентства Віктора Януковича.
Очевидний інтерес «Нафтогазу» – наблизити ціни за транзит до ринкових. Натомість «Газпром» демпінгує тариф альтернативною газотранспортною системою, в обхід України.
«Північний потік-2», що ляже на дні Балтійського моря, поруч з уже діючим «Північним потоком», оцінюють у 9 мільярдів євро.
Половину кошторису на будівництво нового газопроводу в обхід України покриє «Газпром», по 10% – кожен із п’яти європейських інвесторів, німецькі компанії Wintershall Holding та Uniper, австрійська OMV, голандська Royal Dutch Shell та французька ENGIE.
Щоденна затримка проекту обходиться інвесторам у чималі збитки. Встановлення труб на дні Балтійського моря замовлено на початок наступного року і коштуватиме один мільйон євро на день, незалежно від того, чи почнеться будівництво.
Щоб отримати всі необхідні дозволи, Nord Stream-2 витрачає чимало коштів на просування будівництва трубопроводу. За підрахунками Transparency Register, обов’язкового реєстру для лобістів у ЄС, минулоріч компанія витратила щонайменше півмільйона євро.
Єврокомісія повідомила про одинадцять зустрічей комісарів та членів їх кабінету з представниками компанії Nord Stream-2 AG.
«Хьюстон, у нас проблеми!»
О пів на восьму ранку 7 березня цього року на другому поверсі п’ятизіркового готелю «Four seasons» міста космонавтики Хьюстон, штату Техас, стартував захід під назвою «Україна представляє обличчя енергетичного сектору та нові можливості для нафтогазового бізнесу США».
«У разі реалізації проекту, Україна втратить щонайменше 2 мільярди доларів прибутку від транзиту«, – вираховувала збитки від «Північного потоку-2» перед невеликою аудиторією Наталія Кацер-Бучковська.
Спозаранку депутатка «Народного фронту» переконувала, що новий трубопровід з РФ до Німеччини в обхід України – «загроза енергетичній безпеці ЄС».
Стурбованість «Північним потоком-2» Кацер-Бучковська висловлювала цьогоріч ще й на саміті з майбутнього енергетики Bloomberg New Energy Finance та на сторінках міжнародних видань, зокрема The Financial Times.
У коментарі УП свою позицію українська парламентарка пояснює збитками для державної компанії «Нафтогаз України».
«За перше півріччя 2017 року група «Нафтогаз» отримала майже половину своїх прибутків – 15,5 мільярдів гривень із 23,3 мільярдів чистого прибутку – саме від транспортування та розподілу природного газу«, – констатує Наталія Кацер-Бучковська, не говорячи про свою співпрацю з лобістами.
Уже три роки поспіль «Нафтогаз» оплачує лобізм у ЄС. Вказані в реєстрі 25 тисяч євро на рік – далеко не повний список витрат державної компанії на затримку «Північного потоку-2».
Цікаво, що ще 2015-го «Нафтогаз» відкрив власний офіс у столиці Бельгії, утім наші співрозмовники в енергетичних колах Єврокомісії констатують, що, незважаючи на чималі фінансові витрати, представники української державної компанії «тут слабкі».
Робота колишнього професора права, колумніста з енергетичних питань та наукового співробітника Центру глобальної енергетики Атлантичної ради Алана Райлі – попередити реалізацію «Північного потоку-2».
Співробітник компанії Fair Energy – водночас ще й радник компаній PGNiG (Польське видобування нафти і газу – УП) та українського «Нафтогазу». Зі слів самого Райлі, «Fair Energy має безліч підтримки, у тому числі від «Нафтогазу».
Ми зустріли Алана Райлі за два квартали від Європейського парламенту, у просторому офісі бельгійської компанії CabinetDN, яка представляє інтереси української компанії .
За субпідрядника у США CabinetDN взяв собі американську лобістську компанію ValueBridge. Про це йдеться у звіті, опублікованому на сайті Департаменту юстицій США.
Лобізм ValueBridge на користь української державної компанії тривав менше місяця, до середини березня 2017 року. За організацію зустрічей із політиками та представниками медіа американські лобісти отримали 18 тисяч 700 доларів від «Укргазвидобування» та ще 44 тисячі 980 доларів від Cabinet DN.
Бельгійська компанія невипадково фігурує у звітах американців.
Подібну функцію для Віктора Януковича виконував «Європейський центр сучасної України» (European Centre for a Modern Ukraine). Організація в Брюсселі, керована німкенею Іною Кірш-Ван де Ватер, відбілювала репутацію «Сім’ї». Як виявилося – коштами з «чорної бухгалтерії» ПР.
Запитання щодо вартості послуг Cabinet DN для «Нафтогазу» представники бельгійської компанії залишили без відповіді. Як тільки мова заходить щодо американських субпідрядників, журналістів називають «агентами «Газпрому» і просять вийти геть.
Офіс американської компанії ValueBridge розташувався на другому поверсі офісного центру містечка Рестон, штату Вірджинія, за 40 кілометрів від Вашингтона.
Застати представників компанії за юридичною адресою журналістам УП не вдалося. Без відповіді залишилися дзвінки на номер, вказаний на сайті компанії. Листи, надіслані на офіційну електронну адресу, повернулися адресату як ненадіслані. Ані сторінка у facebook, ані twitter-акаунт компанії не оновлювали з листопада минулого року.
Після чисельних дзвінків на мобільний номер відповідає Рехан Даувер, СЕО ValueBridge. Про співпрацю з «Нафтогазом» чоловік не бажає спілкуватися під запис і просить надіслати запитання на пошту. Утім, листи, як і всі наступні дзвінки, залишаються без відповіді.
У реєстраційній формі про співпрацю з іноземними агентами ValueBridge задекларували за субпідрядників ще дві потужні американські лобістські компанії – Livingston Group і Kivvit.
УП звернулася по коментар про деталі роботи на користь «Нафтогазу». Обидві компанії зазначили, що так і не уклали угоди з ValueBridge.
Від CabinetDN та «Укргазвидобування» компанія ValueBridge отримала 63 тисячі 680 доларів, зокрема за організацію «українського сніданку» у Хьюстоні, що збігся в часі з міжнародною конференцією CERAWeek. Однак презентацію делегації з України не знайти в насиченій програмі заходу.
«Подія не була частиною CERAWeek, це була незалежна зустріч», – коментують організатори заходу.
«Поїздку на CERA Week у березні 2017 року я оплачувала самостійно«, – констатує УП Кацер-Бучковська.
До речі, акредитація на CERAWeek коштує щонайменше 7 тисяч доларів. У США парламентарка провела майже три тижні, хоча, за інформацією Апарату ВРУ, «офіційно за кордон не відряджалася».
«Хочу наголосити, що мене запросила українська делегація для виступу на тему енергетичної безпеки європейського регіону та ролі України в її посиленні«, – додала парламентарка.
Окрім депутатки «Народного фронту» Наталії Кацер-Бучковської, українську делегацію 7 березня 2017-го в Техасі представляв голова правління «Укргазвидобування» Олег Прохоренко та Вадим Гламаздін, уповноважений з роботи з органами державної влади НАК «Нафтогаз України».
До працевлаштування у «Нафтогаз» Гламаздін курував у Секретаріаті уряду питання енергетики як заступник міністра Кабінету міністрів.
Співрозмовники УП в «Народному фронті» розповідають, що до списку партії Наталія Кацер-Бучковська потрапила «за квотою Пінчука». Випускниця програми Victor Pinchuk Foundation, вона входить до комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, який, зокрема, розглядає питання зі сфери інтересів бізнесу олігарха.
Саме для презентації Наталії Кацер-Бучковської та Олега Прохоренка представники американської ValueBridge навіть підготували слайди англійською мовою. Відкривав утаємничену подію 7 березня 2017 року президент Energy Group при ValueBridge International Вільям Браян.
«Ніякого відношення ні до ValueBridge, ні до Вільяма Браяна моя участь у конференції не має. З Вільямом я познайомилася на одному із заходів CERAWeek, присвяченому енергетичній безпеці Європи«, – заперечує свій зв’язок із ValueBridge депутатка.
Вісім років поспіль Вільям Браян працював у Департаменті енергетики, останнім часом – як старший радник Управління міжнародних справ.
Наприкінці травня 2017-го Браян отримав посаду радника з питань науки та техніки Секретаріату Департаменту внутрішньої безпеки США.
Новоспечений урядовець Трампа проігнорував запит УП щодо його контактів з американськими посадовцями та представниками медіа на користь «Нафтогазу» за кілька місяців до ухвалення санкцій США проти Росії.
«Північний потік-2» у США другий рік поспіль просуває Річард Бьорт, колишній журналіст New York Times, посол США в Німеччині, ключовий комунікатор у Договорі про скорочення стратегічного озброєння між США та Радянським Союзом.
Лобіст Річард Бьорт був радником кандидата у президенти США Дональда Трампа, коли лобіював проект «Північний потік-2». Саме Бьорт підготував Трампу його першу велику зовнішньополітичну промову, де представник Республіканської партії говорив про перспективи співпраці з Росією.
2016-го компанія Бьорта McLarty отримала від «Газпрому» 550 тисяч доларів за просування New European Pipeline AG (назва Nord Stream-2 AG до травня 2016 року).
Кожна з п’яти європейських компаній-партнерів «Північного потоку-2» уклала свою ексклюзивну угоду з лобістом Річардом Бьортом за день до підписання Трампом санкції щодо «Північного потоку-2».
Сукупно Wintershall Holding, Uniper, OMV, Royal Dutch Shell, ENGIE лише за один квартал витратили 100 тисяч доларів на «захист та покращення інтересів компаній у дискусіях щодо природного газу як елементу європейської енергетичної безпеки».
Мільйон доларів Nord Stream-2 AG заплатив за спробу завадити санкціям США чотирьом лобістським американським компаніям, зокрема Roberty Global, Сapitol Counsel, Hawksbill Group та SMW PARTNERS, фірмі колишнього конгресмена Джона Свіні.
Лобісти зобов’язалася протистояти «потенційним фінансовим санкціям» на початку липня 2017-го – за кілька тижнів до презентації законопроектів у Сенаті.
Зрештою, американські санкції щодо трубопроводу сформульовано одним абстрактним реченням:
«Продовжувати протистояти трубопроводу «Північний потік—2″, з огляду на його шкідливий вплив на енергетичну безпеку Європейського Союзу, розвиток ринку газу в Центральній і Східній Європі та енергетичні реформи в Україні».
Тендер Шредінгера
29 березня 2016 року «Нафтогаз» опублікував на своєму сайті оголошення про тендер на «міжнародні комунікаційні послуги». Зокрема, йшлося про «захист позиції України у зв’язку з будівництвом «Північного потоку-2».
У відповіді «Нафтогазу» на запит про те, хто ж виграв тендер на 20 мільйонів гривень, вказано: «Свої пропозиції подавали чотири компанії: Fipra International Limited, CabinetDN Consulting, APCO WORLD WIDE SA та Kreab». Утім, жодна з перелічених компаній нібито так і не уклала контракт із «Нафтогазом» – торги скасували, «оскільки пропозиції учасників не відповідали вимогам».
Завдання «комунікаційного партнера» «Нафтогазу», про які йшлося в нібито скасованому тендері, збігаються із завданнями, які ValueBridge отримав від «Нафтогазу» як субпідрядник бельгійської компанії CabinetDN.
Загалом – 26 пунктів, серед яких зустрічі «один на один із представниками партій США», «участі у конференціях і подіях США», «інтерв’ю з топ-міжнародними медіа, що базуються в США»…
В опублікованих на сайті Департаменту юстицій США звітах вказано, що «угоду укладено між ValueBridge та CabinetDN, що має контракт із «Нафтогазом».
Джерела УП у «Нафтогазі» запевняють: обрали саме CabinetDN, оскільки «вони – єдині, хто запропонував детальну програму дій у Скандинавських країнах, зокрема в Данії».
«Це комерційна інформація», – відповіла УП державна компанія «Нафтогаз» на запит про публічну інформацію щодо загальної суми витрат на лобістські послуги.
Журналісти УП подали позов до суду, аби отримати копії контрактів «Нафтогазу» з лобістами.
Зрештою, згідно з постановою, відмову державної компанії в наданні інформації було визнано протиправною, і їх зобов’язали протягом 5 робочих днів повторно надати відповідь на запит. «Нафтогаз» подав апеляцію і знову програв. Судове рішення державна компанія виконувати не поспішає.
Більше того, 12 жовтня 2017 року «Нафтогаз України» подав касаційну скаргу на рішення двох інстанції до Вищого адміністративного суду України.
Прикметною наразі є неоднозначна позиція «Нафтогазу».
З одного боку, він йде до Вищого суду, аби приховати від журналістів витрати на лобізм проти «Північного потоку-2».
А з іншого – укладає договір із французькою ENGIE, однією з п’яти компаній-партнерів «Північного потоку-2», які купують послуги лобістів, аби обійти санкції ЄС та США щодо нового трубопроводу в обхід України.
