«Кожен громадянин може подивитися, як виконується Угода про асоціацію. Всі урядові комунікації з цього приводу доступні онлайн. Всі незалежні оцінки, які проводять неурядові інституції, також завантажується в систему. Асоціація з ЄС – наш пріоритет, тому ці дані є у відкритому доступі на порталі, якій підтримує уряд», — пише Європейська правда.
Ви маєте сумнів, що це прозвучало від представника чи представниці України? І не дарма. Це – слова Даніели Морарь, заступника міністра закордонних справ та європейської інтеграції Молдови. Про відкритість влади у європейському питанні та про урядову систему Monitorizare вона розповіла на Форумі асоціацій, який проходив у Києві у понеділок та вівторок.
Морарь підтримав грузинський експерт Іване Чхиквадзе. У Грузії діє система моніторингу виконання угоди, яка була розроблена західними донорами, але згодом стала офіційною. Нині її наповненням опікується парламент країни.
А наша держава не має чим похвалитися у відповідь. Поки що не має.
Так, в Україні є «Навігатор Угоди» – онлайн-модуль, доступний на сайті «Європейської правди». Але цей інструмент наповнює не уряд, а незалежні експерти з євроінтеграції.
Отже, про що взагалі йдеться? І чи потрібен такий моніторинг Україні?
Як це працює?
Можемо запевнити, що питання моніторингу дійсно є важливим, і в ньому наша держава відверто відстає від інших асоційованих партнерів ЄС – дарма, що ми також декларуємо євроінтеграцію як свій пріоритет.
Як відомо, Угода про асоціацію – це величезний документ, який містить посилання на сотні законодавчих актів ЄС, які Україна зобов’язалася адаптувати у власне законодавство. Ця робота не є простою, вона часто стикається з опором бізнес-еліт, здатних загальмувати роботу. Саме тому важливо розуміти, де Україна рухається за планом, а де – найбільше відстає. А ще – стежити, чи не записує уряд у свої «здобутки» ті закони та постанови, які є європейськими лише за назвою.
Отже, як це працює на практиці?
«Наші міністерства та відомства зобов’язані щоденно звітувати про прогрес у виконанні угоди.
Кожен громадянин, який хоче розібратися, що зробила держава для виконання, приміром, статті 181 Угоди про асоціацію, може зайти і подивитися. Хоча, звісно, ми розуміємо, що ця робота – переважно для експертів», – пояснює Морарь.
Експерти підтверджують її слова.
«Інструмент реально корисний, – каже Леонід Літра, старший аналітик українського Центру «Нова Європа», який спеціалізується також на питаннях Молдови. – Нещодавно я готував звіт для Європарламенту щодо ситуації в Молдові, і якби не ці дані, то мав би по кожній сфері надсилати запити до органів влади. З відкритими даними це не є потрібним».
Приміром, стаття 181 Угоди про асоціацію між Молдовою та ЄС стосується санітарії та фітосанітарії – тобто тих норм, які поступово відкривають європейський ринок для молдовських фермерів. Точно такі норми є в українській угоді. Але чи багато є тих, хто за 10 хвилин чи навіть за годину зможе з’ясувати, де перебуває Україна на цьому шляху?
І те саме стосується інших положень УА.
Грузинський інструмент з моніторингу був створений не так давно і на даний час не охоплює всі положення торговельної частини їх асоціації, це – в планах розробників. Але в інших розділах так само є за чим спостерігати.
«Як думаєте, скільки разів за перший рік виконання угоди міністр приходив до профільного комітету в парламенті і доповідав про те, як Грузія виконує асоціацію? Один раз! Хоча у нас взагалі відсутня, приміром, перевірка безпечності іграшок, попри вимоги угоди… Саме через це ми запустили цей контроль», – розповідає Іване Чхиквадзе, експерт грузинського інституту «Відкритого суспільства».
І якщо в Молдові зробили суто експертний інструмент, не дуже зручний у використанні, то грузинські розробники пішли іншим шляхом. Портал AA.ge (назва є скороченням від Association Agreement) розповідає відвідувачам про те, що їм дає угода з ЄС, і заразом – дає можливість спостерігати за її виконанням.
То що в Україні?
А ось тут ми маємо дві новини. Як годиться, одна з них добра, друга – гірша.
Власне, останню ми вже повідомили. Зараз Україна лишається єдиною з трьох країн-партнерів, асоційованих з ЄС, яка досі не має публічного державного інструменту моніторингу.
Чи означає це, що для Києва виконання асоціації з ЄС є не таким пріоритетним, як для молдован чи грузин? Точно ні!
Звісно, з виконанням угоди далеко не все райдужно, але тут Україна має хоч якісь успіхи. «Бирка» з позначкою «документ, потрібний для асоціації» вже кілька років поспіль допомагає проштовхнути законопроекти через Верховну раду, іноді – навіть попри спротив бізнес-лобі.
Повторимося, далеко не все ідеально.
Фахівці пам’ятають ганебне вето на екологічні закони, накладене попри те, що Україна зобов’язана ухвалити ці документи. Часом під поміткою «європейських» з’являються лобістські проекти, часом закони зазнають жорстких змін під час розгляду…
Та поза тим, прогрес є. До прикладу, цього тижня ВР схвалила в першому читанні важливий євроінтеграційний закон, який довго лежав у парламенті без жодного руху. І нехай вас не дивує, що його назва (щодо безпечності та гігієни кормів) не є аж надто привабливою – саме такі «технічні» закони, які змінюють правила гри на українському ринку, і є ключовими для виконання угоди з ЄС.
То що заважає Україні створити свій інструмент моніторингу?
А нічого не заважає! Більше того, такий інструмент вже існує!
Так, ми не помилилися: сайт, який має назву «Пульс угоди», успішно працює, але в закритому режимі. Про його існування знають урядовці, які працюють за тематикою ЄС. Його на власні очі бачили чимало експертів з європейської тематики. Інформація про нього навіть потрапляла до ЗМІ.
Цікаво, що прем’єр Володимир Гройсман особисто називав дату його запуску. «Кабінет міністрів працює над створенням інноваційного інструменту моніторингу імплементації Угоди про асоціацію, так званого «Пульсу угоди», який буде запроваджено з вересня 2017 року», – стверджував голова уряду. І вересень був названий не дарма, саме в цей період моніторинг планували урочисто представити громадськості. Обговорювалися навіть конкретні дати презентації.
До слова, всі, хто мав змогу попрацювати з «Пульсом угоди», кажуть, що моніторинг вийшов якісний, зручний і… «занадто об’єктивний». Більшість галузей у ньому позначені як червоні – тобто за ними Україна має прострочені зобов’язання перед ЄС.
Тож питання в тому, щоби зробити публічним інструмент, який може додати приводів для критики на адресу уряду.
Що переможе в уряді – прагнення до відкритості чи навпаки?
І ось тут ми маємо позитивну новину. Є підстави сподіватися, що відкритість перемагає.
Після того, як у вересні презентація «Пульсу угоди» була заморожена, представники уряду деякий час уникали публічних коментарів про те, що ж буде з моніторингом. Цього тижня, на Форумі асоціацій, вперше пролунали позитивні прогнози.
Директор Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, виступаючи на Форумі, пообіцяла, що моніторинговий механізм все-таки стане публічним.
«Зараз триває підготовка до публікації оновленого плану виконання Угоди з ЄС, який був затверджений урядом 25 жовтня. А згодом ми опублікуємо також цей інструмент, і він буде доступний для всіх громадян. Він дасть змогу в онлайн-режимі побачити об’єктивний прогрес за 24 напрямками угоди. Можна буде побачити, як виконується кожне із зобов’язань України, і з’ясувати, який орган влади відповідальний за даним зобов’язанням», — розповіла Стефанішина.
Представниця уряду утрималася від того, щоби називати остаточну дату представлення «Пульсу угоди», та лише зауважила, що «необхідні технічні формальності планується завершити до кінця року».
Що ж, наразі немає іншого вибору, аніж зачекати ще кілька місяців.
Та якщо на початку 2018 року «Пульс угоди» не стане публічним, висновок буде лише один: ті, хто звик до закритості уряду, перемагають. А Україна в цьому разі і надалі лишатиметься аутсайдером «Східного партнерства» у питанні контролю за виконанням Угоди про асоціацію.
