Чи впливають вибори на інвестиції, і чому Україні необхідно позбутися мажоритарки? Розповідає інвестиційний банкір та спеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса, — пише УП.
– Сергію, як сьогодні інвестори оцінюють ситуацію в Україні?
– Інвестори оцінюють ситуацію в Україні краще, ніж 2-3 роки тому. Але вони все одно чекають, коли Україна виконає своє домашнє завдання.
У першу чергу, їм не потрібні від нас якісь пільги, податкові послаблення. Їм потрібна безпека. Не фізична, а безпека їхніх інвестицій.
До того ж, інвесторів треба чимось приваблювати. Тому дуже важлива приватизація, яка дасть їм сигнал.
У нас уже був досвід продажу металургійного комбінату «Криворіжсталь» (у 2005 році конкурс на приватизацію виграла компанія Mittal Steel Germany GmbH за 24 мільярди 200 мільйонів гривень – УП). Був публічний гарний аукціон, і на купівлю комбінату сформувалася черга.
Інвестори бояться ходити поодинці і люблять ходити зграями. Відповідно, якщо вони бачать, що хтось кудись пішов, то й усі туди побіжуть.
Тож інвестори чекають сигналу і реформ.
– Які українські галузі є найперспективнішими для інвестування?
– Навряд чи можна виділяти якийсь конкретний сектор. Перспективність тої чи іншої галузі – це велика ілюзія.
Популярний агросектор, де не потрібні особливі витрати. Є інфраструктура, є те, що українці, наприклад, завжди будуть їсти. Тож якщо ви робите щось, щоб задовольнити їхнє бажання, то вже орієнтуєтеся на внутрішній ринок.
Є ідея зробити з України фабрику з виробництва чого завгодно для Європи. Адже в нас зона вільної торгівлі. Але тут маємо проблему – відсутність робочих рук, майже всі поїхали в Польщу.
Думаю, дуже важливий елемент – сфера послуг. У нас є конкурентна перевага – дешевизна, яка завжди буде актуальною. Ми бачимо на прикладі Києва, Одеси, Львова як швидко це може розвиватися і притягувати споживача.
Умовно кажучи, створити український Лас-Вегас чи українське Макао під Одесою. Зробити якесь місто дешевих задоволень для Європи, турків, Індії і так далі. Це привело би нам мільярдні інвестиції. Тому сфера послуг для нас – дуже перспективний напрямок.
– Чи маємо за останній рік інвестиційні перемоги?
– Японська компанія «Fujikura» відкриє якісь маленькі заводики. Є великий інтерес іноземних інвесторів до внутрішніх українських облігацій.
Але ж щоб до нас зайти, треба, умовно, принести довідку від флюорографії, завірену нотаріусом десь там у Миколаєві. Через ці кола пекла інвестори просто сюди не потрапляють.
Думаю, що уряд може записати собі в особисту перемогу розміщення євробондів. Залучення 3 мільярдів доларів – це хороше приваблення.
– З якими проблемами зіштовхуються інвестори в Україні?
– Спершу треба завести сюди гроші. Це вже проблема, адже валютний контроль та інші речі не спрощені і заводити сюди гроші просто небезпечно.
Верховенство права і неповага до приватної власності в Україні – це головна проблема, з якою зіштовхуються інвестори. Глобально – ще й корупція.
Коли, наприклад, СБУ та прокуратура починають приходити і питати: «А де ми в цьому бізнесі?«. Чи коли ти будуєш завод і дорогу, до тебе приходять і кажуть: «Саме ця фірма повинна побудувати дорогу» і так далі.
А люди ж так не звикли працювати. Адже за це їх не погладять по голові у себе на Батьківщині.
– Для українського бізнесу грає роль зміна виборчого законодавства?
– Грає, звісно. Але вторинну. Український бізнес розуміє наслідки змін, які можуть статися після виборчої реформи. І в цьому сенсі це важливо для українського бізнесу. Але навряд чи для нього це ключове й пріоритетне завдання.
– Чи впливають вибори на інвестиції?
– Впливають. Ми розуміємо, що влітку 2018 року інвестиції зависнуть. Усі будуть чекати 2019 року – як пройдуть президентські та парламентські вибори.
Політичні ризики в Україні великі, як і великі ризики відкочування того, що було зроблено. Тому вибори в таких країнах, як Україна, грають важливу роль для інвесторів. Але виборче законодавство – це вже для них дуже складно.
– Як ви ставитеся до зміни виборчого законодавства, зокрема – до переходу на пропорційну систему з відкритими списками?
– Вважаю, що дуже важливо позбутися мажоритарки. Адже в нас усе впирається у парламент. Ми розуміємо, що одна половина парламенту пропорційна, а інша – мажоритарна, де люди інвестують в округи гречку. У 99% випадків вони просто купують округ і приходять у парламент відбивати ці інвестиції.
Бажано, щоб 100% була пропорційна система, яка б дала шанс позбутися цих «інвесторів». Плюс – привчала людей до партій та ідеологій. Адже в Україні сильні всі ці лідерські речі, немає ідеологічних партій. І це – велика проблема.
У нормальних партіях, наприклад, у консерваторів, якщо хтось «налажав», то партія його швидко «прибере», адже не хоче втрачати свій рейтинг. А якщо в партії головний – лідер, то що б він не зробив, усе одно залишиться на місці. Адже саме ця людина і визначає саму партію і її рейтинг.
– Що знаєте про реакцію міжнародних партнерів на ухвалення виборчої реформи в першому читанні?
– Ті, хто стежать за цим, підтримують подію, що випадково сталася у Верховній Раді. Адже 226 голосів «за» – це щасливий випадок. Але він стався, і тепер владі буде складно обійти виборчу реформу.
Усі наші партнери – від послів «Великої сімки» до різного роду представників та спецпосланців в Україні – розуміють, що ця реформа важлива, і будуть її просувати.
– Як мотивувати громадян не продавати свій голос на виборах?
– Треба обмежити цю можливість. Немає мажоритарки – ви не можете продати голос за гречку. До побачення.
Насправді ви ніяк не переконаєте громадян, які продають голоси, що вони роблять погано. Вони це прекрасно знають, але вони так вирішили. Тому за це має бути покарання. Обох сторін – яка купує і яка продає голоси. Але тут потрібна зацікавленість вертикалі влади.
Якщо ми розуміємо, що влада зацікавлена в системі купівлі голосів, то маємо зробити так, щоб ця система не працювала. Скасування мажоритарки забирає ці можливості.
– Як вплинути на те, щоб цінності людей змінилися?
– Це складне питання. По-перше, люди мають стати багатшими. Адже коли бідні, вони думають лише про шматок хліба і ні про що інше.
Якщо ви бідний, то обіцянки популістів для вас важливі. А популісти – корупціонери за визначенням, адже їм потрібна тільки влада. І популісти – це люди, які працюють на антицінності.
Відповідно, вони саботують реформи, які можуть зробити суспільство багатшим, і не дають людям мислити більш ціннісними речами.
– Як оновити політичну еліту в Україні?
– Тут усе знову впирається в голосування людей і ініціативу тих, хто може стати «оновлювачами» політичної системи. Якщо ніхто не прийде і не скаже: «Я – обновка», то ніколи нічого не оновиться.
Плюс треба розуміти, що оновлення – це теж відносне поняття. Зараз Верховна Рада складається на дві третини з нових людей.
Чи сталося оновлення з точки зору ціннісної? Не дуже. Адже такі нові, як, наприклад, Олесь Довгий, – насправді такі ж старі, як і решта. Адже поділяють цінності старого покоління.
Нові люди, безумовно, мають іти. Що для цього важливо? Треба підвищити зарплату. Мають бути високі зарплати на рівні менеджерів.
Бо якщо, умовно, у вас зараз зарплата 3 тисячі доларів, і ви можете знадобитися країні, маєте такі амбіції, то розумієте, що якщо підете на державну службу – отримаєте 500 доларів. Ваш спосіб життя одразу впаде в 6 разів. І, зрештою, ви на це не погодитеся.
Отже, зріст зарплат важливий, щоб відкрити шлях людям, які можуть щось зробити для країни. Тому необхідна зміна правил, ініціатива людей і робота з електоратом.
– Що буде, якщо виборча реформа провалиться?
– Тоді наступний парламент буде такий само болотистий, як і цей.
Зміна парламенту дає передумови для реформаторського ривка. Це не значить, що ривок буде одразу. Але шанс набагато вищий. Коли ми запускаємо парламент, нездатний на ривок, а парламент мажоритарки не здатен на це, – то одразу позбавляємо себе шансу на прискорений розвиток.
Бачимо, як економічно біжить угору Польща, Угорщина, Румунія. А ми відстаємо. Таким чином, прирікаємо себе ще на 5 років відставання і будемо доганяти їх ще плюс 20 років.
Ми позбавляємо себе грошей. Усе треба транслювати в гроші, бо люди тоді краще розуміють. Успішність країни – це успішність громадян.
Ми будемо отримувати відголоски розвитку цивілізації. Так, у нас будуть айфони, ще якісь дрібниці, ми почуватимемося краще. Але відносно інших ми постійно будемо сильно відставати.
Якщо нам важливо не відставати і ми хочемо бути багатими – тоді нам треба розуміти, що наш добробут залежить, у тому числі, від виборчої реформи.
