Ігноруючи святкові дифірамби політиків про макроекономічну стабілізацію, інфляція продовжує з’їдати реальні доходи населення значно вищими темпами, ніж очікувалося. У листопаді інфляція сповільнилась, але все одно залишалася досить високою — 13,6%.
Національний банк несподівано для ринку відреагував на це підвищенням облікової ставки одразу на 1 в. п. — з 13,5% до 14,5%. У центробанку пояснили, що реалізація потенційних ризиків економіки стала більш імовірною.
Опитані ЕП банкіри і фінансисти сприйняли рішення регулятора як сигнал, що «все може бути погано у значно довшій перспективі». Через політичний популізм уряду регулятор змушений збільшувати вартість грошей в економіці.
На фоні нових песимістичних очікувань банкірів можна очікувати підвищення ставок не лише за короткостроковими депозитами терміном до півроку, а й за більш тривалими угодами.
Протягом попередніх років НБУ впевнено заявляв, що інфляція у 2017 році вперше після революції не перевищить однозначного числа. Донедавна в НБУ сподівалися, що річна інфляція становитиме 9,2%.
Контроль за інфляцією Нацбанк називає своєю головною ціллю, але його зусилля в нинішній економічній реальності не допомагають. Реальність така: вже четвертий рік поспіль Україна живе з двозначною інфляцією.
Ще з літа 2017 року багатьом фінансистам було зрозуміло, що інфляція буде вищою, ніж задекларовані 9,2%, але сам НБУ визнав це лише в жовтні, оприлюднивши новий прогноз — 12,2%.
Та і цього разу регулятор, напевно, помилився, визнавши 14 грудня, що інфляція буде в діапазоні від 12,2% до 13,6%.
«Відхилення інфляції від прогнозу пояснюється вищими, ніж очікувалося, темпами базової інфляції через підвищення виробничих витрат та пожвавлення споживчого попиту. Також відхиленню сприяли вищі за прогноз темпи зростання цін на сирі продовольчі товари та паливо», — так пояснив регулятор черговий промах.
Доміно замість шахів
НБУ продовжує збільшувати вартість грошей і досить суттєво підвищив облікову ставку — з 13,5% до 14,5%. Це рішення на ринку зустріли із здивуванням.
«Інфляція йшла вище коридору з літа 2017, але до засідання монетарного комітету в кінці жовтня НБУ це ігнорував. Навіщо було так різко опускати ставку, щоб потім так різко підвищувати? Цим НБУ показав, що в 2017 він таргетував інфляцію не дуже вдало. Це гра не в шахи, а в доміно», — каже начальник відділу з роботи з борговими інструментами Concorde Capital Юрій Товстенко.
Деякі банкіри вважають, що рішення логічне, проте навряд чи цей інструмент допоможе у боротьбі із інфляцією.
«Інфляційні очікування на фоні номінального збільшення соціальних виплат, зростають, тому не дивно, що НБУ реагує збільшенням вартості грошей на ринку. Однак не думаю, що це матиме суттєвий вплив на зупинення росту інфляції», — каже директор департаменту ризик менеджменту одного з українських банків.
На питання «чому?», банкір відповідає так — «Потрібно зарплати і пенсії збільшувати у відповідності до зростання економіки і зменшувати емісію, більш суттєво обмежувати випуск ОВДП. Допоки цього не буде, облікова ставка впливатиме на ринок несуттєво», — вважає банкір.
Причому багато хто розгледів у діях регулятора ще більш песимістичні очікування щодо зростання інфляції в майбутньому. Перед засіданням правління НБУ найбільш ймовірний сценарій передбачав, що регулятор залишить облікову ставку на незмінному рівні.
«За нашими оцінками рівень споживчої інфляції в цілому за 2017 рік не перевищить 13,5%, а значить НБУ міг утриматись від перегляду облікової ставки після її нещодавнього підвищення у жовтні. Але ухвалене 14 грудня рішення про підвищення ставки до 14,5% свідчить про те, що НБУ став ще більш песимістично оцінювати прогнозну інфляційну динаміку у першому кварталі 2018 року», — каже директор департаменту організації, стратегії та корпоративного управління Кредобанку Роман Лепак.
Після цього рішення, деякі опитані банкіри зазначили, що не виключено, що й наступного року інфляція може досягти двозначного значення, що значно погіршує очікування ринку.
Сам регулятор зазначив, що з часу прийняття попереднього рішення щодо облікової ставки та оприлюднення останнього макроекономічного прогнозу, стала більш імовірною реалізація ризиків, які можуть стримати зниження інфляції наступного року.
Зокрема регулятор бачить наступні ризики.
Перший. Обсяг видатків, передбачений у бюжеті на 2018 рік, суттєво вищий від закладеного у жовтневий прогноз Національного банку. Також є ризик більш значного підвищення соціальних стандартів, що може вплинути як на споживчий попит з боку населення, так і на собівартість товарів та послуг.
Другий. Посилилися ризики відтермінування наступного кредитного траншу за програмою співпраці з Міжнародним валютним фондом.
Третій. Подорожчання сирих продуктів харчування може і надалі мати значний вплив на ціни на продукти з високим ступенем обробки, як це було у другій половині 2017 року.
Четвертий. Зростання світової економіки може бути більш суттєвим, ніж очікувалося раніше. Це може стимулювати подальшу трудову міграцію і, відповідно, спричинити підвищення заробітних плат.
Хоча останній аргумент НБУ виглядає натягнутим, адже трудова міграція з України відбувається не стільки через зростання світової економіки, скільки через депресивний стан української.
Ставки зростатимуть
Підвищення облікової ставки однозначно вплине на динаміку відсоткових ставок за депозитами. В корпоративному сегменті ціна депозитів тісно корелює із ставками міжбанківського ринку, на які зміна облікової ставки впливає безпосередньо.
«Щодо депозитів фізичних осіб, то слід очікувати помітного зростання відсоткових ставок за депозитами строком на 3-9 місяців. Якщо після жовтневого підвищення облікової ставки банки розглядали це як короткострокову тенденцію і переглядали в сторону підвищення лише ставки за 3-місячними депозитами, то тепер можна очікувати більш динамічного зростання ставок і за 6-ти та 9-ти місячними депозитами.
За нашими оцінками часовий лаг, з яким зміна облікової ставки відобразиться на рівні ставок за роздрібними депозитами становитиме близько 2-4 тижнів. При цьому депозитні ставки зростуть менше, ніж було підвищено облікову ставку (1 п.п.) і до кінця січня 2018 року подорожчання роздрібних депозитів строковістю 3-9 місяців становитиме близько 0,4-0,7 п.п.», — вважає Лепак.
Очевидно, що зростуть також ставки на ОВДП та корпоративні облігації. Опитані ЕП трейдери очікують підвищення дохідності ОВДП до 16,5% річних. Відповідно дохідність корпоративних облігацій, на їх думку, може сягнути 18-20% річних.
У Національному банку сподіваються, що це збільшить привабливість гривні перед іноземними валютами.
Прогнози — справа невдячна
У НБУ кажуть, що макроекономічні прогнози регулятора повинні бути кращими за інші. Проте НБУ вже вдруге за рік помилився з прогнозом.
Відповідно, аргументи критиків його політики набирають більшої ваги. На думку фінансового аналітика Олексія Куща, який ще на початку року прогнозував, що інфляція в кінці року буде в діапазоні 12-14%, Національний Банк суттєво недооцінює декілька важливих факторів, які впливають на інфляцію.
Зокрема прихований дефіцит бюджету, який компенсується за рахунок прибутку НБУ, спецконфіскації, приватизації, тощо.
Але ключовий фактор на думку аналітика, це співвідношення споживчої і промислової інфляції.
«В Україні — жахливий розрив між цими показниками: в минулому році споживча інфляція була 12%, а промислова вище 30%. До чого це призводить? Ціни на сировину і паливо прив’язані до цін на зовнішніх ринках.
Якщо ціни там виросли на 20-30%, це неминуче призведе до зростання промислової інфляції, а потім, з тимчасовим лагом в 3-6 місяців ця інфляційна вода перейде через вироблену продукцію на споживчий ринок», — каже він.
Тобто, на думку експерта, для стримування інфляції необхідно: по-перше, вчасно підвищувати облікову ставку (до, а не після), по-друге, уникати квазіфіскальних дефіцитів, і третє — найголовніше — зміцнювати національну валюту. Наприклад, можна було робити влітку, а НБУ замість цього скуповував долари на ринку.
«Тоді світові ціни в доларах в гривневому еквіваленті були б менше: це загасило б промислову інфляцію і знизило б споживчу», — вважає він.
«Ну і головна помилка НБУ: у нас інфляція витрат, а не доходів, а тільки останню можна регулювати чисто монетарними методами, скорочуючи пропозицію грошей. Інфляцію витрат можна регулювати лише курсовою політикою, а НБУ від неї відмовився», — додає Кущ.
