Трансгендери перестали бути чимось екзотичним. Враховуючи проєвропейський курс в інформаційному просторі, все частіше можна почути, побачити трансгендерних людей. Вони на рівні із іншими активно беруть участь в талант-шоу, знімаються в рекламі і щиро діляться історіями зі свого життя.
Однак питання щодо надання рівних прав представникам ЛГБТ-спільнот й досі залишається напруженим, оскільки, з одного боку, прибічники крайніх правих ідей вороже ставляться до інших, зриваючи їхні марші за права, а з іншого – не обходиться й без політизації питання, чим успішно користуються політики-популісти.
Так от — чи готові українці прийняти трансгендерів, з якими проблемами їм доводиться зіштовхуватися в Україні і перед якими викликами стоїть суспільство у прийнятті людей зі зміненою статтю, з’ясовувала журналіст он-лайн видання Marionetki.net.
Аби протестувати українців на толерантність, ми зібрали добірку коменатрів-реакцій на трансгендерів, які беруть участь в телешоу. Ось підбірка, присвячена Борису Апрелю (Зіанджі), трансгендеру, котрий бере участь у вокальному шоу “Голос країни”:
“Жахлива генно-модифікована особа”, — Інна Ільницька.
“Хлопець був дуже симпатичний, а зараз гібрид бридкий”, — Леся Твардовська.
“Та відчепіться ви від цієї людини. Як хоче, так і живе!”, — Катерина Редьман.
“Воно таке страшне…ну, не може бути мужчина жінкою, хоть трісни…”, — Зоряна Євчук.
“Ні, у Борі Апреля, ні у Зіанджі (ім’я то яке криве) ніколи не було голосу. Правда, хлопчиною він виглядав трохи краще. Шкода, що стільки талановитих хлопців відшили. Просто роблять шоу. Шкода …”, — пише Ірина Бойчук.
“Ну ось як це роздивитися …. Лана думає: «навіщо, навіщо мою пісню … нехай би Бібера співали. P.S. До ЛГБТ ставлюся нормально, але коли вони погано співають, то вони погано співають …”, — ділиться враженнями Анастасія Владімірова.
А ось підбірка коментарів щодо учасниці шоу “Від пацанки до панянки” Марини Шер:
“Дівка агооонь)) Я за неї. Одразу бачила, що вона чоловіком була. Но вона красава”, — пише Христина Антонюк.
“Жесть, я думала просто дівчина міцної статури….до чого котиться світ….. страшно …”, — Інна Лайт.
“Я не побачила в ній мужика. Може, тому, що знаю чоловік п’ять-сім таких жінок, звикла до такого. Але мої знайомі жінки сто відсотків жінки”, — пише на форумі Єлизавета.
“Мила і проста, така яка є без пафосу”, — добре відзивається про героїню телешоу Валерій.
“Мені подобається почуття гумору Марини, люблю людей, які вміють посміятися і жартувати над собою. Молодець!”, — Анна Базарова.
Як бачимо, українці у ставленні до трансгендерних людей розділилися на два табори. Частина із них сприймає їх цілком нормально, не наголошуючи на гендерній приналежності, а інша частина – засуджує, вважаючи їх мало не за повноцінних осіб.
Трансгендери – це частина нашого соціуму
Як стверджує координаторка трансгендерного напряму ГО «Інсайт» Інна Ірискіна, українці насправді є дуже різні.
“Так, з одного боку, досі багато тих, хто через різні забобони або схильність до стереотипного мислення ставиться до трансгендерних людей упереджено чи взагалі вороже. Водночас, з мого особистого досвіду та досвіду інших трансгендерів, є достатньо і тих, хто ставляться цілком нормально. Нарешті, самі трансгендерні люди – теж українці, теж частина суспільства, яку не можна просто так від нього відокремлювати”, — говорить Інна Ірискіна.
Загалом, за її словами, сприйняття явища трансгендерності насамперед залежить від того, де і у якому вигляді людина отримує інформацію для нього. “Тож для більшого прийняття, для швидшої зміни ставлення на краще важливо проводити різні інформаційно-просвітницькі заходи, щоб реальні знання приходили на зміну міфам та стереотипам”, — каже громадська активістка.
Без діагнозу психіатра ніяк
Трансгендери в Україні зіштовхуються з рядом труднощів. Починаючи від бюрократичних перепон і закінчуючи питанням прийому гормональних препаратів.
“Основними проблемами я б назвала такі. По-перше, ускладненість самої процедури трансгендерного переходу. Хоча останнім часом її і було дещо спрощено, але і досі можливість змінити ім’я та стать у паспорті пов’язана з необхідністю отримувати психіатричний діагноз та робити певні медичні процедури незалежно від реальної потреби у них, і все це може вимагати багато часу та зусиль”, — розповідає Інна Ірискіна.
По-друге, є інша проблема, що певною мірою пов’язано з попередньою – невідповідність статі, як вона визначається за зовнішністю та за документами, породжує насправді цілу низку труднощів.
“Насамперед це стосується працевлаштування, коли трансгендерні люди втрачають роботу або ж їх не беруть на роботу через таку невідповідність, але проблеми можуть виникати у будь-яких ситуаціях, де треба показувати паспорт”, — каже координаторка трансгендерного напряму ГО «Інсайт».
Трансгендери змушені самі собі підбирати гормони
По-третє, за словами Інни Ірискіної, в Україні є брак, майже відсутність спеціалістів, обізнаних у питаннях трансгендерності – насамперед у медичній сфері, зокрема гормональній терапії.
“Це призводить до того, що більшість трансгендерних людей, яким для фізіологічних змін необхідно приймати гормони, змушені консультуватися з цього питання в інтернеті та самі підбирати собі препарати, піддаючи ризику власне здоров’я”, — говорить громадська активістка.
Не варто боятися відстоювати свої права
Наразі правами трансгендерних людей в Україні опікуються насамперед громадські організації правозахисного спрямування, здебільшого це ЛГБТ-організації.
“Звісно, тут я можу рекомендувати «Інсайт», де і сама працюю. Наша організація має багатий досвід роботи у трансгендерному напрямку, і ми можемо як надавати юридичні консультації, так і, коли виникає така необхідність, наш адвокат може представляти інтереси трансгендерної людини у суді. Тут важливо підкреслити, що транс-люди часто можуть боятися звертатися до поліції чи до суду, бо наперед очікують, що там їх не захистять, а навпаки, продовжать знущатися з них. Дійсно, такі випадки бувають, та тим не менш звертатися варто, оскільки з порушенням прав можна щось робити лише після того, як про нього було офіційно заявлено”, — говорить Інна.
За словами активістки, вони готові допомагати на будь-яких етапах, але за умови, що людина і сама готова боротися за свої права.
“Ну, і, звісно, говорити про порушення прав у ЗМІ під час публічних акції та різних заходів – це теж важливо: не завжди це дає безпосередній результат, але впливає на зміну ситуації загалом”, — відзначила координаторка трансгендерного напряму ГО «Інсайт».
Церква: трансгендери – це бунт проти Божого замислу
Що стосується Православної церкви як важливого соціального інституту, то вона ставиться до трансгендерів, як до людей, які перебувають в рабстві гріховних пристрастей.
“Їх можна жаліти та їм потрібно надавати духовну допомогу, якщо вони бажають перемогти свої неприродні бажання. Неприйняття своєї фізіологічної статі та переміна її через гендерну поведінку протилежної статі, гормональну та хірургічну корекцію – це бунт проти Божого Творіння та гріховне спотворення Богом даної природи людини. Така поведінка згубна як для самої особистості, так і для суспільства, яке пропагує подібні цінності”, — говорить протоієрей Володимир Тютенко, настоятель храма святителя Луки м. Вінниці.
За його словами, основою оцінки для віруючої людини є Біблія, яка являється Божим Одкровенням, і Вона нам сповіщає наступне:
«Якщо хтось ляже з чоловіком, як з жінкою, то обидва вони зробили мерзоту» (Лев. 20, 13);
«Жінки їхні замінили природне вживання протиприродним; подібно і чоловіки, залишивши природне вживання жіночої статі, розпалялися похіттю один до одного, чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд» (Рим. 1, 26-27); «Не обманюйте себе… ні малакії, ні мужоложники… Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 9-10);
Тобто Православна Церква «вважає гомосексуалізм гріховним ушкодженням людської природи, яке долається через духовне зусилля, що веде до зцілення й особистісного зростання людини».
“Гомосексуальні прагнення, як і інші пристрасті, що мучать занепалу людину, лікуються Таїнствами, молитвою, постом, покаянням, читанням Святого Письма і святоотецьких творів» ( Соціальна Концепція УПЦ)”, — пояснює священик.
Чи змінить церква в Україні ставлення до трансгендерів?
Навідміну від західних релігійних установ та інститутів, шансів на те, що погляди православної церкви в Україні трансформуються (скажімо, що, наприклад, дозволять одностатеві шлюби чи визнають трансгендерів), — вкрай мало.
“Погляди Православної Церкви в цьому питанні змінитися не можуть, тому що Церква не від Себе проголошує, а сповідає те, що є Божою Заповіддю та Істиною. Зректись Божої Заповіді – це означає зректись Бога та перестати бути Його Церквою. Дійсно, багато протестантських течій та Англіканська церква почали визнавати одностатеві шлюби, хоч і Католицька Церква поки противиться цьому, але все це є проявом занепаду духовних християнських цінностей на Заході, причому ця дехристиянізація, як один із проявів глобалізації, вже докотилася і до нашого народу. І який вибір зробить український народ, чи збереже він свою християнську ідентичність та останеться вірним Матері Церкві або скотиться в гендерну розбещеність, буде залежати від того, на яких освітніх програмах будуть вчитись наші діти”, — стверджує Володимир Тютенко.
На його думку, якщо держава в своїх освітніх програмах зробить ставку не на християнські духовні цінності, а на гендерну політику, нав’язану ЛГБТ спільнотою, то ми вже дуже швидко побачимо руйнацію християнських традицій та традиційних сімейних цінностей.
“Але будемо надіятись, що здоровий глузд переможе”, — відзначив священик.
Автор: Ірися Герцун
