В епоху інформаційних воєн фейки стали потужною зброєю. Окрім постійних фальшивих новин на кшталт “Шок – вмер такий-то і такий-то відомий актор” популярними стали фейки про школярів-переможців всесвітніх олімпіад, а також новина про перемогу українця в олімпіаді з мемів. Ми вирішили з’ясувати, які ж цілі мають творці фейкових новин, хто за цим стоїть і наскільки безпечними є фейки в соцмережах.
Як українець “переміг” в олімпіаді мемів
Схему поширення фейкових новин у Фейсбуці вирішив протестувати український менеджер натівних проектів Олександр Лінник. Він створив пост про те, що начебто переміг в олімпіаді мемів. Опублікував його на Фейсбуці, і за кілька діб новину репостнули понад 24 000 разів.
Легенда про перемогу базувалася на тому, що Сашко виграв “олімпіаду мемів”, яка територіально пройшла в Горішніх Плавнях. У ній взяли участь сто тисяч п’ятсот людей з 9000 держав світу. Олександр прикріпив до тексту картинку – яку переробив з вже раніше фальсифікованих історій про “перемоги” школярів.
Експериментатора звинуватили у роботі на Кремль і навіть пропонували біткойни
Звичайно ж, і родичі, і друзі щиро вітали менеджера натівних проектів, щедро пишучи йому вітальні коментарі.
“Десятки осіб писали мені приватні повідомлення, хотіли додатися в друзі. Хтось вітав, а один чоловік навіть запитував, куди скинути мені біткойнів з нагоди перемоги. Але все ж таки переважна більшість висувала мені звинувачення, що просуваю інтереси Кремля, публікуючи фейкові новини. При цьому люди робили спроби довести, що насправді країн менше дев’яти тисяч”, — розказує про свій досвід Олександр.
За його словами, 100 500 тих, хто писав в “приват”, сприйняли новину за чисту монету. Але були й ті, хто посміявся.
“Припускаю, що частина репостів могла бути не від реальних осіб, а від ботів”, — каже експериментатор з фейками.
Як стверджує Олександр, фейкові новини з’явилися тоді, як тільки почали користуватися інтернетом. Але наразі завдяки тому, що є функція репосту чи ретвіту, фейки поширюються з космічною швидкістю – їх стало легше шерити заради того, аби монетизувати трафік чи для інших цілей.
Хвилю фейків уже не спинити
На його думку, хвилю поширення фейків не зупинити – не допоможе навіть зміна стрічки в соціальній мережі, про яку казав засновник Фейсбку Марк Цукерберг – він, власне, і сам в цьому переконався: навіть з акаунту, що має три сотні френдів, можна досягти того, аби фальшива інформація стала мегапопулярною.
“Марк анонсував те, що вкотре змінить налаштування в Фейсбуці стрічки новин, аби побороти фейки. Але навіть моя сторінка, де 300 друзів, стала доказом того, що жодними інструментами не можна буде вести боротьбу з фальшивими новинами, оскільки користувачі все одно ділитимуться інформацією, яка викликає емоції”, — відзначив Лінник.
На фальшиву новину “купилися” навіть журналісти
Він навіть розповів, що після публікації фейка про перемогу на олімпіаді мемів його запросили на інтерв’ю на радіо.
“Бачите, навіть медіа не перевірили інформацію, поширену в соцмережі. Журналісти не поцікавилися, правда це чи брехня. А загалом кількість тих, хто написав мені, що перемога в Горішніх Плавнях – це фейк, була мізерно малою у порівнянні з тими, хто повірив”, — сказав Лінник.
Відзначимо, що нещодавно в українському Фейсбуці масово тиражувалася новина про Іллю Кочергіна – учня, який начебто перемгі на всесвітній олімпіаді з фізики. Новина за 3 місяці набрала понад 115 000 поширень. Але пізніше з’ясувалося, що цей хлопчик – росіянин. Тоді вже цю інформацію почали сприймати критичніше – кількість репостів зменшилася.
Реакцією на це стала новина про реального українського школяра Антона Ципко, який здобув першість на олімпіаді з інформатики в Ірані. Цей фейк поширили 133 000 разів.
В обох випадках персонажі були реальними, але правда зовсім іншою. Ілля Кочергін з Росії насправді зайняв двадцять дев’яту позицію, а Антон Ципко – восьму.
Навіщо створюють фейкові новини?
За словами авторки ідеї і співзасновниці проекту StopFake Ольги Юркової, створювати фейки їхні автори можуть з різними цілями: від бажання заробити на вірусному контенті (скажімо, Google, Youtube та деякі соцмережі платять певну суму за кліки на популярний матеріал) до пропаганди, спрямованої на підрив держбезпеки іншої країни.
“Посередині – цілий спектр інших причин. Наприклад, бажання розкрутити певний сайт або паблік, щоб потім продавати його аудиторію рекламодавцю. Відомі facebook-пабліки досить часто продають окремі пости або й всю сторінку з її аудиторією. Її перейменовують відповідно до побажань рекламодавця. Це досить невинні речі – хтось заробляє гроші на тому, що засмічує вашу стрічку”, — говорить про мету фейків Ольга Юркова.
Як фейки впливають на політику
Як стверджує експертка, гірше, коли вищезазначеним чином “розкручують” політичний контент.
“Відомий випадок, коли група підлітків у македонському місті Велес створювали вірусні фейкові пости на підтримку Дональда Трампа напередодні американських виборів 2016 року. Вони створили понад 100 про-трампівських сайтів. При цьому не мали жодних політичних переконань, лише заробляли на переглядах суттєві для містечка гроші. Але наслідки – серйозні, бо можуть впливати на результати виборів”, — каже співзасновниця StopFake.
Небезпека ідеологічного контенту
Небезпечним з точки зору наслідків може бути так званий «ідеологічний» контент.
“Він стоїть десь посередині між зароблянням і свідомою пропагандою. Його розповсюджують не за гроші, а виходячи з політичних, патріотичних та ідейних переконань. Небезпека в тому, що часто це відбувається всередині закритих спільнот. Зовнішній світ нічого не знає про фейк, а стикається вже з наслідками. Отже, не може протидіяти. Там часто фігурує мова ненависті. Відома історія у Швеції, коли слідчий поліції Пітер Спрінгер зробив у Facebook гучну заяву про те, що злочинність серед мігрантів має більші масштаби, ніж серед корінних громадян Швеції. Він навів статистику важких злочинів, де перерахував країни походження злочинців. Це спровокувало скандал. Місцеві крайні праві створили групу у соцмережі «Захисти Пітера Спрінгера». Там транслювали антиемігрантський контент”, — розповідає Ольга Юркова.
За її словами, рівень ненависті був настільки високий, що Пітер Спрінгер публічно відмежувався від цих людей і заявив, що не уповноважував їх на захист.
“Тепер ця група, під іншою назвою, є одною з найбільших закритих груп ультраправих. Ще гірше, коли такі групи створюються у месенджерах на кшталт What’s up. Якщо Google, Facebook, Twitter декларують боротьбу з фейками, то месенджери — «сіра зона», доступ до контенту якої не має навіть їхній персонал”, — каже експертка.
Коли йдеться про пропаганду, то її мета, як стверджує Ольга Юркова, – формувати наративи, або міфи, які не відповідають дійсності.
“Це, наприклад, відомі міфи російської пропаганди про те, що Україна – фашистська держава або у ній керує хунта, яка прийшла до влади у результаті державного перевороту. Ці міфи можуть спонукати жертв пропаганди до хибних рішень на виборах або навіть змусити узяти в руки зброю”, — пояснює співзасновниця StopFake.
Секрет віри у неправдиві факти
Віру в фальшиві новини експертка пояснює тим, що люди схильні діяти на емоціях.
“Чому люди вірять у фейки? Бо фейк працює як вірусний контент. Головна умова вірусності – викликати емоцію: гнів, сльози, страх, сміх, заздрість, почуття «вау». Останнє спрацювало з відомими фейками на кшталт того, що український гімн визнали найкращим у світі або гривню назвали найкрасивішою валютою. Прикро, що люди часто розповсюджують інформацію, читаючи лише заголовки. Зміст новини може їм не відповідати”, — каже Ольга Юркова.
Як не стати жертвою фейків
Щоб не “повестися” “на фейк ньюс”, Ольга Юркова радить не керуватися емоціями при бажанні поширити ту чи іншу сенсаційну новину. Натомість потрібно “протестувати” новину на достовірність.
“Клікнути «поділитися» – це часто автоматична реакція. Коли читаєте щось дуже емоційне, драматичне чи бачите таке фото, варто сказати собі: стоп, занадто емоційно, це може бути фейк. Зупиніться і проведіть маленьке розслідування. Перевірте цю новину в інших джерелах. Звертайте особливу увагу на місце і дату події, прізвища, імена, цифри, назви, хто і чому повідомив новину, іншу конкретику. Якщо жодної конкретики немає, то це на 99% фейк. Фото і картинки можна перевірити за допомогою сервісу Google images: завантажуєте туди фото, і він знаходить інші розміри або подібні ілюстрації. Прочитайте новину: чи відповідає її зміст заголовку. Така перевірка може зайняти кілька хвилин чи навіть секунд, зате вбереже вас від обману. Це – інформаційна гігієна, яка в наш час має стати такою самою звичкою, як мити руки. Бо від неї залежить здоров’я нашого суспільства і рішення, які ми приймаємо”, — відзначила співзасновниця StopFake.
