Окупанти не припиняють методично прати з землі Куп’янськ, Харківської області. Щодня йдуть бої навколо Авдіївки, після обстрілів Оріхова читаємо скорботні зведення, а неіснуючий Бахмут залишається місцем запеклих військових сутичок. Що лишилося від цих міст?
Це називається «звільнення», або «демілітаризація», а можливо, саме так виглядає «денацифікація», пише kp.ua. Не бентежить росіян навіть те, що знищені міста вони начебто оголосили «своїми», російськими, при цьому невмолимою рукою перетворюють їх на мотлох. Як і все, до чого торкаються в цьому житті.
Авдіївку регулярно обстрілюють із 2014 року. Фото: t.me/news_avdeevka
Авдіївка (Донецька область)
Місто окупанти поступово стирають з лиця землі, але взяти не можуть. Для росіян крихітна Авдіївка стала таким же більмом на оці, як у 2014 році – Донецький аеропорт, який 242 дні чинив опір, оточений з усіх боків проросійськими бойовиками. Авдіївку закидають усіма видами снарядів, бомбардують ФАБами з літаків, але місто ще дихає і чекає на звільнення.
В Авдіївці практично немає мобільного зв’язку та інтернету, мережа зрідка з’являється на Хіміку — мікрорайоні, забудованому багатоповерхівками. Населення – переважно люди похилого віку, всі хто міг – покинули місто. Із 33-тисячного передвоєнного населення зараз в Авдіївці залишилося приблизно 1700 людей. Їх опікуються волонтери, які привозять продукти та ліки, а живуть авдіївці переважно у підвалах будинків. Зайвий раз на вулицю вийти страшно – обстріли йдуть щільною чергою.
— Вночі практично весь час стріляють, вранці та ввечері теж. Вдень – ми називаємо це «перервою на обід» – є невеликий перепочинок. Особливо дістається старій частині міста, Хіміку з його багатоповерхівками, а нещодавно влучили в морг лікарні, — змогли розповісти мешканці Авдіївки телефоном. — У нас є декілька працюючих магазинчиків, але до них не дійти тим, хто живе далеко. Тому вся надія на волонтерів та військових.
Інфраструктуру Авдіївки повністю знищено. Як заявив начальник міської військової адміністрації Віталій Барабаш, у місті немає жодної вцілілої будівлі, а 80% житлового фонду повністю зруйновано.
Через страшну ситуацію люди похилого віку не можуть отримати свої пенсії як в Авдіївці, так і за її межами – залишити місто вже неможливо. Росіяни намагаються оточити Авдіївку з трьох сторін, вважаючи, що так «противник виснажиться». Взяти не можуть, зате готові знищувати до останньої цеглини. Водночас у своїх телеграм-каналах вони ниють, що «їхнє» місто Авдіївка перетворилося на купу каміння. Коментатори одразу цікавляться, а хто саме перетворив місто на купу каміння і чи не бажає цей «хтось» забиратись з України, поки живий, чи воліє виїхати в чорному пакеті?
Поки тримається Авдіївка – тримаються й українці. Ще один символ стійкості — з 2014 року місто стало мішенню для росіян. Вони можуть «добити» Авдіївку, як Бахмут, але вона ніколи не стане «їхнім» містом.
Від Бахмута залишилися лише руїни. Фото: t.me/Bahmut_Digest
Бахмут (Донецька область)
Назва міста вже стала синонімом найгарячішої точки та страшним подразником для російських вояків. «Взяти російське місто Бахмут» мріяли вони, і їм ненадовго вдалося зайти туди, тільки перетворивши місто на непридатну для проживання місцевість. Навколо Бахмута постійно ведуться жорстокі бої, саме місто лежить у руїнах. Скільки там зараз людей – сказати важко, відомо, що кілька сотень бахмутчан було вивезено до міст на окупованій території Донецької області та утримується у пунктах тимчасового розміщення Дебальцевого та Світлодарська. У травні було відомо про трохи більше 500 цивільних. До війни у Бахмуті проживало понад 70 тисяч.
Зараз Бахмут – це одна велика руїна. Про жодне відновлення окупанти і мови не ведуть, мовляв, поруч йдуть бої. Але така ж ситуація не заважає їм щось будувати у Маріуполі. Виникає відчуття, що росіяни не впевнені, що Бахмут залишиться «російським містом».
Якщо навесні місто було ще на порядку денному, то зараз зникло зі стрічки новин. Натомість у Донецьку в центрі окупанти повісили банер зі словами, що знову «питимуть улюблений брют за те, що знову Артемівськ, а не Бахмут»… Напевно, це має когось надихнути, але власники паспортів із бахмутською пропискою, які зараз живуть у Донецьку, дуже розгублені. Укласти в голові той факт, що Росія зруйнувала їхні ж будинки заради того, щоб називати місто Артемівськом, ніяк не виходить.
Мар’їнки більше нема. Фото: Костянтин та Влада Ліберови https://www.instagram.com/libkos/
Мар’їнка (Донецька область)
Місто вже повністю розбите, проте із західних околиць окупованого Донецька туди, а також у Красногорівку постійно летять снаряди. Там не залишилося жодної цілої будівлі і немає жодного мешканця, а страшні фото і відео, зняті дронами, можна побачити в інтернеті.
Особливо це рве серце тим, хто пам’ятає, якою була Мар’їнка у мирний час. Зелена оаза, затишне місто, куди їхали на вихідні з галасливого Донецька.
З 2014 року Мар’їнка була форпостом для вимушених переселенців – у підконтрольному Україні місті намагалися осісти, щоб бути ближче до рідного Донецька і мати можливість хоча б зрідка приїжджати до рідних. У Мар’їнку, прориваючись через блокпости, їхали за українськими продуктами та документами і, потрапивши до містечка, шумно вдихали «повітря вільної країни».
Наразі Мар’їнку зруйновано вщент і навряд чи буде відбудовано, як і інші вбиті міста та селища України. Росіяни руйнують і знищують усе, до чого не можуть дістатись і забрати, – це вже аксіома.
Горіхів зруйновано на 70%. Фото: ДСНС України
Оріхів (Запорізька область)
З усієї області Оріхову дісталося найбільше. У травні минулого року ворог ударив по лікарні, прагнучи добити поранених та вбити лікарів. Потім під обстріл потрапили школа та історичні будівлі міста… Через близьке розташування позицій окупаційних військ місто знаходиться під безперервним вогнем. Евакуація мирних жителів проходила за умов, наближених до бойових. А 12 жовтня минулого року Оріхів було обстріляно рекордну кількість разів – росіяни стріляли по місту 324 рази, методично знищуючи інфраструктуру. До кінця місяця стало зрозуміло, що 70% інфраструктури Оріхова зруйновано, а із 14-тисячного населення залишилося, може, 2000 осіб.
У травні по Оріхову було завдано удару фосфорними бомбами – постраждав приватний сектор. На початку липня скинули на місто керовану авіабомбу під час видачі гуманітарної допомоги, а наприкінці місяця з повітря вдарили знову по лікарні та по житлових п’ятиповерхівках. Оріхів повторює сумну долю Мар’їнки – не можуть захопити, тож знищують.
Попасна вже побувала в окупації у 2014 році. Другої хвилі вона не витримала. Фото: t.me/Popasnaya_City
Попасна (Луганська область)
Навесні та влітку 2014-го це 20-тисячне місто встигло побувати в окупації, звільнитися та винести уроки. Як Маріуполь у Донецькій області, так і Попасну на Луганщині почали поступово перетворювати на зразкове українське місто. Незважаючи на те, що Попасна знаходилася на лінії розмежування і місто постійно чуло звуки пострілів та вибухів, тут примудрялися не просто виживати, а ще й розвиватися, будувати плани на майбутнє.
У лютому-травні 2022 року місто було повністю зруйноване Росією, і з 8 травня перебуває в окупації. На початок вторгнення в Попасній залишалося близько 2000 осіб (до війни – 20 тисяч), скільки зараз – невідомо. Як стверджує ексглава Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай, цілі будинки у Попасній відсутні. У жовтні минулого року окупанти заявили, що не планують відновлювати місто, а краще переселять людей до інших окупованих міст – Первомайська, Золотого, Лисичанська, Сєвєродонецька. Не «приваблюють» загарбників ні залізнична станція, ні локомотивне депо, ні інші важливі об’єкти. Так прагнули «звільнити» місто, що зруйнували його вщент.
