Попередні результати президентських виборів та референдуму про вступ у ЄС в Молдові промовисто засвідчують: європейський вибір нашого сусіда не такий вже однозначний. Чому після президентства прозахідної Майї Санду Молдова може повторити грузинський сценарій і чого коштуватиме Україні перемога там проросійських сил, розбирався “Апостроф”.
Заголовки новин на кшталт “Громадяни Молдови проти вступу в ЄС” у понеділок зранку шокували єврооптимістів. Напередодні 20 жовтня у Молдові відбулися голосування на президентських виборах та конституційному референдумі щодо вступу до ЄС. За даними з майже 60% виборчих дільниць, громадяни Молдови не підтримали фіксації європейського шляху у конституції. А Центральна виборча комісія Молдови станом на ранок 21 жовтня, підрахувавши 98% голосів, сповістила, що чинна президента Майя Санду набирає менше половини відсотків голосів — 41,89%, а її головний конкурент – проросійський політик Олександр Стояногло – 26,35%. Замикає трійку лідерів — голова “Нашої партії” з російським громадянством Ренато Усатий (13,73%).
Таким чином, проросійські сили сумарно набрали трохи менше голосів за чинну президентку. За словами Санду, під час волевиявлення мав місце масштабний підкуп, загалом «безпрецедентний напад на свободу і демократію» тривав кілька місяців. За цим стоять злочинні угруповання та іноземні сили, які «атакували нашу країну десятками мільйонів євро, брехнею і пропагандою», зауважила президентка Молдови. Про втручання Росії у виборчий процес у Молдові заявляв і радник Білого дому Джон Кірбі. “Фактично, за останні кілька місяців Москва виділила мільйони доларів, щоб вплинути на президентські вибори в Молдові. Ми вважаємо, що ці гроші пішли на фінансування обраних партій і поширення дезінформації в соціальних мережах на користь їхніх кампаній”, — зазначив він.
Кірбі також згадав Ілана Шора, проросійського політика, бізнесмена-утікача, колишнього голову забороненої в Молдові партії “Шор”. Шор інвестував десятки мільйонів доларів на місяць у некомерційні організації, які поширюють наративи про вибори, які відповідають російським інтересам, зазначив Кірбі.
Утім після обіду в понеділок результати референдуму змістилися на користь прихильників вступу в ЄС (50,41% молдаван “за” вступ, 49,59% — “проти”). На остаточний результат ймовірно вплинули прозахідні голоси діаспори Молдови. Вони ж збільшили підтримку Санду — після підрахунку понад 98,5% голосів чинну президентку підтримали 42,07% виборців, проросійського кандидата, ексгенпрокурора Стояногло — 26,31%. Таким чином, у другому турі виборів 3 листопада Санду зустрінеться з креатурою експрезидента Ігоря Додона.
Цікаво, що на минулих президентських виборах у 2020-му у першому турі Санду набрала дещо більше — 36,16% проти 32,61% у підтримку Додона.
Розчарування в Санду й вливання в РФ: експерти пояснили результати голосувань
Молдавани, які голосували проти вступу в ЄС, бояться нав’язування чужого менталітету, каже “Апострофу” жителька Молдови, економічна журналістка Наталія Мельник. «Молдавани дуже консервативні і справді не хочуть більшої свободи для ЛГБТ-спільноти, бояться, що їх змусять дозволити одностатеві шлюби; бояться мігрантів, вірять у те, що їх сюди привезуть і виженуть молдаван з їхньої рідної землі. Плюс є страх стати прозорішим і працювати чесніше, страх, що “лафа” закінчиться. Дехто каже, що Європа сама розвалюється, і вона не потрібна. Вони вірять у те, що Молдова сама зможе, що вона не повинна вступати нікуди», — пояснила Мельник.
Разом з тим, партія Санду (“Дія та Солідарність” — ред.) наробила достатньо помилок, вважають в Молдові. “Крім того, багато хто став біднішим, хоча доходи начебто зросли, однак ціни у нас космічні. І не варто забувати про Шора, який вправно користується бідністю людей”, — додала співрозмовниця видання.
“Санду консолідувала навколо себе стільки, скільки змогла, й це немало. Але крім російських грошей, проросійських настроїв, які в Молдові досить серйозні, є ще певна втома, можливо, частини суспільства, розчарування в Санду, тому що були дуже завищені очікування. Політику дуже важко виправдати їх. Бо перед виборами всі говорять одне, а коли стикаються з реаліями, воно не виходить, хоч і говорили правду”, — каже “Апострофу” політолог Олег Лісний.
Цікаво, що серед тих, хто за Санду, яка виступає за інтеграцію з ЄС, є молдавани-євроскептики. “Я аналізував голосування по окремих районах. Здивували райони, де за Санду голосували, а за євроінтеграцію — ні. Якась розщеплена свідомість”, — коментує “Апострофу” політолог Володимир Цибулько.
Кишинів декілька останніх років боровся з російською пропагандою, яка, на жаль, глибоко вкорінилась у свідомість частини населення. “По Молдові пройшлися катком, як і по Білорусі свого часу, чи по Вірменії. Тобто там всі імперські прив’язки до Росії були використані в 90-ті, 2000-ні. Особливо, коли в Молдові була криза, — пригадує експерт. — Європізація призвела до ситуації, коли проєвропейські люди виїхали з Молдови. Більше 1 млн громадян живе у Франції, Іспанії, Італії… Це саме ті люди, які додали до виграшу Санду у першому турі”.
Головний електорат євроскептиків та проросійських сил — Гагаузія, автономне територіальне утворення на півдні Молдови. “Колосальні суми [Кремлем] були влиті в Гагаузію, яка й так не є проєвропейським регіоном, мені там доводилося неодноразово бувати, це осередок “русского міра” махрового”, — зауважив Лісний.
“В пані Гуцул, яка перемогла на посаду Башкана Гагаузії, вливалися кошти, на ній була випробувана схема, — зазначає Цибулько. — Плюс олігархи, які в бігах, мають бажання відігратися. Молдова з беззаконням, розвернута в бік Росії — це можливість для них висмоктувати соки з рідної країни”.
Крім того, молдавська церква дуже пронизана російською агентурою, додав він.
Майдан, назад до Москви: які ризики другого туру виборів
Другий тур виборів “може бути “переломним”, каже Лісний. “Якщо проросійський електорат консолідується, не дай Боже, Росія там захоче розіграти якусь дестабілізуючу карту типу майдан”, — припустив він.
У разі перемоги проросійських сил, донор, себто Кремль, зажадає від Кишинева зміни зовнішньополітичного вектора. “Стояногло — це дуже проросійська особистість, — продовжує співрозмовник видання. — Якщо в нього стільки вклали грошей, то, мабуть, у Кремлі захочуть отримати дивіденди. По-перше, буде згортання шляху в ЄС, на кшталт Грузії. Це погано для нас, адже ми йдемо в тандемі до ЄС. В Євросоюзі люблять, коли дві, три країни йдуть. А Грузія фактично відкололась, тепер і Молдова може піти в бік Москви”.
Разом з тим Україна матиме під боком ще одне джерело небезпеки — Придністров’я. “Зараз нинішня влада розуміє, що це нарив на тілі Молдови, а якщо буде проросійський президент, парламент, можна очікувати чого завгодно”, — певен Лісний.
Утім, шанси Санду на перемогу у фіналі досить високі. “Стояногло вибрав у масі найприхильніші голоси. А як перетікатимуть голоси від інших кандидатів, наприклад, Ренато Усатого? Навіть, сумарно голосів Усатого і Стояногло не вистачить для перемоги”, — переконаний Цибулько.
Урешті-решт і перевага, хоч і незначна, прихильників проєвропейського курсу на референдумі додає оптимізму. “Результат референдуму дає надію, що проєвропейські голоси в другому турі перетікатимуть на користь Санду. Бо перший тур був побудований за принципом усі проти Санду. Але це не значить, що другий тур буде на користь Стояногло. Хоча є тенденція, що представник влади в другому турі не виграє. Враховуючи те, які кошти вливатимуться в другий тур, відчуття, що долю цих виборів вирішать закордонні молдавани. Але чи вдасться владі організувати більш-менш якісне голосування за кордоном?” — ставить риторичне запитання експерт.
