Перестановки кадрів у Російській Федерації спровокували зникнення з карти Кримського федерального округу. Чому Москва так вирішила вчинити пояснив політичний експерт Іван Преображенський.

Росіянам не важливий статус Криму

Через масштабні призначення “екс-силовиків” губернаторами росіяни майже не помітили того, що Путін двадцять восьмого липня ліквідував Кримський федеральний округ, до якого входили загарбані два роки тому землі Криму та Севастополя. Російський президент натомість приєднав півострів до Південного округу, столицею якого є Ростов-на-Дону. Але українську громадськість подібні нововведення неабияк схвилювали. Українці навіть намагалися змусити Раду Безпеки ООН засудити рішення кремлівського диктатора. Але це виявилося неможливим, адже РФ заблокувала цю ініціативу на Радбезі.

Жителі Росії, скоріш за все, не збагнуть, чому Україна із такою відповідальністю поставилася до приєднання Криму до Південного округу. Для українців це вважається історією про окупацію, а для РФ – це лише черговий внутрішній конфлікт псів під килимом, які розподіляють посадові крісла та фінанси.

Нагадаємо, що повноважні представництва російський президент започаткував в якості паралельних конституційних центів влади шістнадцять років тому, після першого обрання на посаду. На той час Путін прагнув зробити усіх губернаторів підконтрольними собі. Наразі ця мета вже виконана і роль повпредів може вважатися радше символічною. Адже єдиного бюджету чи інших об’єднувальних критеріїв в регіонів, що знаходяться в складі одного округу, немає.

Кота в мішку не заховаєш

Версія поширена серед українців про те, що російський президент вирішив таким чином “заховати” загарбані території теж є абсурдною. Коли неможливо в мішку затаїти кота, то як можна закинути до нього цілий півострів? Владні представники РФ не є магами і на такі чудеса на здатні.

Набагато дивнішою є і гіпотеза про те, що Москва нібито хоче одним махом ручки керманича вирішити питання узаконення Криму на міжнародному рівні.

Кремлівські правителі можуть бути циніками, агресорами, та недолугими кретинами аж ніяк.

Адже лише повний дурень може тішити себе ілюзіями, що внісши до складу віртуального територіального об’єднання півострів, можна його таким чином узаконити і виправдати анексію. І це вже не враховуючи міжнародні норми права.

Три виміри Путіна для півострова

У Путіна було три виміри для прийняття рішення включити Крим до Південного округу. Це кадровий, символічний і корупційний. При цьому другий можна вважати чи ненайважливішим. Адже це є своєрідним “маячком” для офіційного Києва та представників міжнародної спільноти.

Москва просто нагадала жителям Криму, де вони тепер проживають, вказавши на місце, яке вони дійсно займають в РФ.

Вирішення проблеми управління

Якщо йдеться про бюрократичний рівень, то це була спроба владнати протиріччя на арені керування півостровом. Як показав дворічний досвід після анексії, у федеральному окрузі, який має у своєму складі 2 регіони, президентівський повпред сам розпочинає боротьбу за владу, замість того, аби координувати когось. Зокрема, у Севастополі це було особливо помітно, коли з однієї сторони повпред Олег Белавєнцев з губернатором Сергієм Міняйлом “зчепилися” з так званим  російсько спрямованим “народним мером” Олексієм Чалим. Кремлю даний конфлікт набрид. І його вирішили: Белавєнцева і Міняйла відправили на Сибір та Північ Кавказу, округ було розформовано, а губернатором Севастополя став технічний представник з уряду. При чому обійшлося без великої політики – це було тільки вирішенням управлінських протиріч.

Корупційно-фінансовий вимір

Повноважне представництво у своєму розпорядженні коштів не має. Але їх розподіляє. А Кримський півострів має дотацій із скарбниці РФ на мільярди рублів. Тому із призначенням на посаду кримського управлінця екс-генпрокурора Володимира Устинова не прогадали. Оскільки він точно спрямовуватиме фінансові потоки у правильне для Москви русло.

Кремлівський символізм

Символічний вимір – найважливіший. У столиці Росії, мабуть, прийняли рішення, що Крим повинен стати звичайнісінькою провінцією з виходом до моря. Як свідчать результати соцопитування під назвою “Відкрита думка – Крим”, представники півострова перш за все вважають себе кримчанами, а не росіянами. А для Москви така тенденція є небажаною, тому вони й вирішили нагадати їм, що вони є звичайними пересічними жителями Російської Федерації. Путін вирішив продемонструвати, що Сімферополь, Ялта, Севастополь – це аналогічні російські “урюпинськи”, які нічим не відрізняються від інших населених пунктів Московії.