Несподівана заява президента Єврокомісії стала холодним душем для багатьох українців
Жан-Клод Юнкер уперше публічно визнав, що у найближчі 20 — 25 років Україна не зможе набути членство в Євросоюзі. Такі самі невтішні прогнози високопоставлений єврочиновник зробив і щодо вступу нашої країни до НАТО, пише газета «Експрес«.
Як то кажуть, гра закінчилась. Якщо ще два роки тому європейці погоджувались, що Україна має право на членство в Євросоюзі, робили відповідні словесні реверанси, то сьогодні їхній настрій різко змінився. І те, що врешті-решт оголосив президент Єврокомісії, — зафіксувало цю зміну настроїв.
Україна остаточно опиняється у сірій зоні між двома союзами — Європейським і Євроазійським. Наші великі сусіди, як виглядає, лише розділять у певній пропорції економічні права в Україні і негласно вважатимуть її буферною зоною, нейтральною до обох союзів.
Сталося найгірше з того, що могло бути. Два роки непослідовної політики вищого керівництва, внутрішні чвари, корупція — усе це привело нас до сумного результату: ми знову не встигли.
Політики ще пробують заспокоїти українців. Мовляв, особливої ваги словам пана Юнкера надавати не варто. Їх очільник Єврокомісії озвучив у Нідерландах, де за місяць відбудеться референдум щодо асоціації Україна — ЄС. І, мовляв, ця заява розрахована саме на голландців, які можуть зірвати нашу угоду про асоціацію з ЄЄ. Їм таким чином начебто хочуть пояснити: навіть якщо висловитеся “за”, це не означатиме, що Україна невдовзі стане членом Євросоюзу.
Але скептики вважають, що європейські політики слів на вітер не кидають. І Юнкер уперше сказав те, що давно думають ключові політики Європи.
І що тепер? Говоримо про це з головою правління “Майдану закордонних справ” Богданом Яременком та експертом з міжнародних питань Геннадієм Друзенком.
— Наскільки серйозно варто сприймати заяву Президента Єврокомісії? Це дипломатична гра чи вердикт для нас?
Г. Друзенко: — Юнкер говорив правду. Як на мене, він ще й великий оптиміст.
Україні у ЄС ще скоро не бути. Подивімось на реальні приклади. Підписання угод про асоціацію між країнами Східної Європи та ЄС відбулось у першій половині 90-х років. А приєднання їх до ЄС — це 2004-2007 роки. Відповідно, виходить плюс-мінус 15 років. Щоправда, тоді Європейський Союз був на злеті. Нині ситуація зовсім інша — ЄС переживає інституційні та фінансові кризи. Та й Україна має значно гірший потенціал до реформ, має окуповані території, має такого сусіда, як Росія…
Заява Юнкера не дуже сподобалася українцям. Але у нас є вибір: тверезо подивитись на речі, чи за звичкою жити з необгрунтованим маренням про світле європейське майбутнє.
Б. Яременко: — Безумовно, сьогодні найважливішим є тактичне завдання — переконати голландців у тому, що Угода про асоціацію між ЄС та Україною їм нічим не загрожує. Противники асоціації в Нідерландах якраз спекулюють на тому, що відповідна угода наближає Україну до членства в Євросоюзі. Таким чином Юнкер вибиває аргументи у критиків цієї угоди.
Але, думаю, Жан-Клод Юнкер розумів, що його заяву почують не лише в Нідерландах, а й в Україні. Подивімося правді у вічі: навряд чи хтось в Україні чи іншій країні світу знайде переконливі аргументи, щоби спростувати його слова. Видимої перспективи вступу України до ЄС дійсно немає.
— Але чому про це ніхто не говорив раніше? Адже навпаки йшлося про те, що асоціація з ЄС відкриє нам шлях до членства. І відповідні заяви лунали. Що змінилось?
Б. Яременко: — Давайте скажемо правду: Україна — країна з варварською політичною елітою, яка говорить неправду Європейському Союзові, яка може в останню хвилину змінити формулювання законів, потрібних
для запровадження безвізового режиму, яка не може домовитись про те, як захищати себе, яка краде гроші, яка корумпована і так далі. Це ті причини, через які ми не можемо бути країною Європейського Союзу. Нас вважають країною, яка не готова до членства.
Урешті-решт, проблема в тому, що українська сторона погодилась винести за дужки Угоди про асоціацію положення про перспективи її членства в Євросоюзі. Натомість узяла в цій угоді на себе абсолютно непомірні і непотрібні без перспективи вступу в ЄС зобов’язання.
Г. Друзенко: — Проблема ще й в тому, що ми досі не подавали заявки на вступ до ЄС. А вона дуже коротка, один абзацик: “Відповідно до статті 49 Договору про ЄС, просимо прийняти…”. Україна нині у ситуації, коли хоче одружитися, але до загсу документів не несе. Хоча зараз, це, мабуть, уже й не має сенсу.
Я все-таки зберігаю частку оптимізму, вірячи, що виконання Угоди про асоціацію наблизить нас до ЄС. В угодах про асоціацію з Польщею і Чехією перспектива членства у Євросоюзі була передбачена. Вони вступили до ЄС. У нашій угоді з Євросоюзом — ні. Але давайте визнаємо й інше: така сама згадка була в угоді про асоціацію між ЄС та Туреччиною від 1963 року. Ну, і чим це допомогло? Нічим. Туреччина досі не стала членом Євросоюзу. А такі країни, як Австрія, Фінляндія, Швеція, ніколи не укладали угод про асоціацію, однак є членами ЄС.
Тож навіть якби перспектива членства була прописана у нашій угоді про асоціацію, немає жодних гарантій, що ми, як турки, щонайменше на півстоліття не застрягли б у статусі кандидатів, а чи недокандидатів на
вступ до ЄС.
Б. Яременко: — Так, вступ до ЄС — дуже індивідуальна річ. Польща витратила на цей процес понад 10 років, Туреччина — вже 50 років, та досі не вступила. Тому немає сенсу проводити паралелі з іншими державами. Ніхто не братиме до уваги історії приєднання до ЄС інших країн. Зважатимуть на конкретні вимоги до України і відповідність України цим вимогам.
— Це — для України фіаско?
Б. Яременко: — Безумовно, питання формального членства в ЄС важливе. І бажано було б мати якусь перспективу. Але на сьогодні це абсолютно нереально. Україна зовсім не у тому стані, щоб на чомусь наполягати.
З іншого боку, будьмо відверті: якби Юнкера запитали, що чекає на Євросоюз через 20-25 років, він не знав би, що відповісти. Тож тут абсолютно не та ситуація, коли варто посипати собі голову попелом. Просто треба зрозуміти, що ми за країна, які в нас цінності, до якої цивілізації ми належимо, і як ми повинні змінити
себе, щоб світ нас сприйняв як частину цієї цивілізації. От і все. Я вважаю, що Україна через 25 років буде. А от чи буде Європейський Союз — не впевнений.
Г. Друзенко: — У ситуації, в яку ми потрапили, Україні треба робити ставки на себе. Тут логіка дуже проста:
що потужнішою, багатшою буде Україна, то легше нам буде вести розмову з Євросоюзом у майбутньому.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ, газета «Експрес»
