Несподіваний вихід Великобританії із Євросоюзу фактично зняв із повістки дня питання безвізового режиму для України. Адже вся увага європейської спільноти буде прикована до того, щоб з мінімальними втратами “відпустити” Британію і при цьому зберегти статус-кво, імідж та єдність Євросоюзу.
Вільно їздити до ЄС українці будуть ще не скоро, оскільки це питання відклали до кращих часів. З одного боку, поки на інституційному рівні в ЄС влаштовуватимуть “проводи” британцям, з іншого – у Європи з’явився додатковий час, щоб якнайретельніше оцінити готовність країн-претендентів до впровадження практики безвізового режиму, а також ще раз оцінити власні можливості прийняти “безвізових” Україну, Грузію, Туреччину та Косово. Тільки тепер уже з урахуванням внутрішніх перестановок і потенційних настроїв країн-членів.
Оптимізм українських політиків зашкалює
Незважаючи на об’єктивну європейську реальність, українські політики оптимізму не втрачають. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін відзначив, що brexit Великої Британії не позначиться на отриманні нашою державою права вільно перетинати кордони Європи. Щоправда міністр, заявив, що питання безвізового режиму для України просто відкладуть на декілька тижнів. Оптимізм Клімкіна підтримала і віце-прем’єр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Іванна Клімпуш- Цинцадзе, яка переконана в тому, що Україна отримає безвізовий режим вже до кінця року.
Віце-спікер парламенту Ірина Геращенко повідомила, що brexit Великобританії суттєво погіршить відносини між Україною та ЄС через зростання в Європі євроскептичних настроїв, активну підтримку популістських радикальних партій. Однак віце-спікер відзначила, що не варто опускати руки, оскільки іншого зовнішньополітичного вектору для України просто не існує.
Заяви українських політиків досить-таки передбачувані і чітко витримані в руслі зовнішньополітичного проєвропейського курсу влади. Та чи вірять вони самі в свої слова? Невже справді до кінця року ми зможемо вільно подорожувати Європою?
Чи готовий ЄС прийняти українців і чи зможе до кінця року оптимізувати внутрішню політику, щоб встояти перед новими геополітичними викликами?
Європа стала жертвою власних цінностей
Неочікувана для Європи “чорна п’ятниця”, коли британці сказали “ні – ЄС”, не тільки посунула питання відсутності віз, а й нагадала про те, що криза неминуча. Сьогоднішній Євросоюз – це суміш нових глобалізаційних викликів та давно присипаних порохом історії протиріч. Якби парадоксально це не звучало, але Європа стала жертвою десятиліттями пропагованих нею ж цінностей – мультикультуралізму, лібералізму, толерантності та свободи. Зокрема, політика мультикультуралізму призвела до тотального штурму Європи мільйонами біженців. Толерантність та лібералізм, хай навіть опосередковано, — стали сприятливим грунтом для розвитку потенційно небезпечних ідей та тероризму. При чому йдеться не тільки про радикалізованих ісламістів, а й про терористів на кшталт норвезького Андерса Брейвіка. Сучасна Європа перестала бути безпечною. Вона перетворилася на арену боротьби між корінними європейцями і іммігрантами, які завдяки слабким місцям в ідеології та політиці ЄС активно пропагують свою цінності та вимагають реалізації своїх прав.
Єдина чи об’єднана?
Та й самі європейці остаточно не визначилися, в якій Європі жити краще: в єдиній чи об’єднаній. Поки існувала мовчазна компромісна згода, що ЄС – це єдина держава. Але, після британського brexit інші члени союзу теж згадали про свою національну ідентичність.
Це означає, що концепція “Батьківщина – Європа”, суть якої полягає в тому, що Європа – це цілісна єдина держава, зі спільною валютою, громадянством і всіма політичними інститутами, сьогодні фактично наткнулася на ідею колишнього президента Франції Шарля де Голля – “Європа батьківщин”, яка передбачала об’єднання європейських країн, але зі збереження власної політичної самостійності та національної самобутності.
Про це свідчить і вихід Великобританії, яка до речі, ніколи повністю так і не інтегрувалася в ЄС, залишивши собі “особливий статус”, валюту і “виторгувавши” низку політичних і економічних бонусів в Брюсселя під час перемовин Девіда Кемерона з Дональдом Туском. Про кризу ідеї єдиної Європи свідчать заяви деяких політиків Словаччини, Фінляндії і Нідерландів провести аналогічні референдуми щодо виходу з ЄС.
Спочатку ЄС впровадить механізм припинення “безвізового режиму”
Безвізовий режим став “головним болем” Європи. Куди подіти біженців, у Європі не знають. Єдності у країн-членів ЄС з приводу вирішення цієї проблеми теж немає. Навіть після brexit Британії, яка перебувала поза шенгенською зоною, умови для безвізового в’їзду навряд чи стануть простішими. Вимоги можуть пожорсткішати. Таку практику вже застосовують окремі країни-члени. Зокрема, сусідня Польща вже настільки перенасичена трудовими мігрантами з України, що довелося ввести чіткі обмеження. Як повідомляє український заробітчанин Андрій Коваленко, наразі вже на кордоні вимагають документально пред’явити виписку про наявність чималої суми грошей на банківському рахунку. За його словами, в польському посольстві – довжелезні черги і вільних дат для реєстрації немає. Тому, враховуючи високий рівень міграції та заяви лідерів ЄС про те, що спочатку – механізм припинення безвізового режиму, а вже потім – “безвіз”, українців в Європі з широкими обіймами не чекають.
Натомість українські політики впевнено спекулюють питанням впровадження “безвізового режиму”. Воно перевершило навіть війну на Сході і проблеми з внутрішніми переселенцями Донбасу. Якщо Євросоюз після brexit ламає голову над внутрішньою політикою, спрямованою на збереження єдиної і впливової Європи, Україна ж будь-якою ціною рветься в ЄС, навіть, коли це тільки електоральні обіцянки політиків. І навіть, якщо заради популістських “європримар” доведеться пожертвувати власною територією і державністю.
Іванна Готєєва
