Вірменія вже другий рік вважається буремною точкою світу. Два роки тому тут спалахнули протести. А один рік тому медіа переймалися масовими демонстраціями Electric Yerevan.
Тоді сімнадцятого липня усі повідомляли про збройний бунт, що виник після атаки озброєних осіб на полку патрульної поліції країни. Семеро копів було взято у заручники.
У результаті агресії вбили заступника очільника полку Артура Ванояна, декілька офіцерів поліції опинилися в лікарнях з кулевими пораненнями. У заручниках був і заступник начальника копів столиці Вірменії Валерій Осепян.
Народ не підтримав
Бойовики через соціальні мережі звернулися до влади, вимагаючи відставки президента Сержа Саргсяна та звільнити представника від опозиції Жирайра Сефіляна. Себе ж вони назвали “Установчим парламентом”. Нападники закликали жителів країни масово виходити на вулиці, але їх не підтримали, чим ефективно скористалася влада Вірменії.
Представники влади назвали події терактом, стягнули до полку патрульної служби спецпризначенців, спонкуаючи агресорів-нападників здатися та скласти зброю.
Опозиціонер організовував збройні угруповування ?
Окрім цього, медіа почали повідомляти про затримання прибічників опозиційних сил, через події 2-місячної давнини.
Наприкінці травня слідчі Вірменії надали інформацію про те, що розслідуючи автомобільну аварію в Єревані, копи знайшли в автівці учасника нападу 2 автомати АК-74 і з понад сотнею бойових патронів. Поліція відкрила по цьому факту кримінальну справу і встановила особи людей, що перебували в машині.
За словами представника Слідчого комітету, ці особи були причетні до лідера опозиційних сил Ж. Сефіляна, котрий начебто організовував збройні групи для захоплення будівель та засобів зв’язку. Самого очільника опозиціонерів поліція “взяла” двадцятого червня.
Опозиційне об’єднання “Нова Вірменія”, де перебував Сефілян, пред’явила владі звинувачення щодо фабрикування справи проти опозиційного лідера, котрий виступив з протестом щодо передачі земель біля Карабаху Баку. Зокрема, мова йшла про «безпечний територіальний пояс» поблизу Республіки Карабах, котра є невизнаною.
Опозиція і ветерани
Жирайр Сефілян не дуже відомий навіть тим, хто моніторить події у Вірменії, протести щодо росту вірменських тарифів чи ситуацію щодо Нагірного Карабаху. Але у цій країні він вважається дуже відомим, як боєць за Карабах і борець з політичною владою. Родом Жирайр із Бейрута (Ліван). Брав участь у обороні громади вірменців в часи громадянської війни у Лівані. У дев’яностих переїхав до Вірменії і очолив бойовий загін, котрий воює за Карабах. У ті часи добровольцями таких загонів стали багато етнічних представників Вірменії, що походили із різних держав. Загін теперішнього опозиціонера воював до самого кінця, а Сефілян навіть отримав почесний орден.
У 90-х вірменські ветерани Карабаху мали вплив на політичне життя. Зокрема Вазген Саргсян, 1-ий міністр оборони очолював загін добровольців «Еркрапа». Він запропонував залучати на вищі посади вихідців із Нагірного Карабаху – екс- і теперішнього глав Вірменії Роберта Кочаряна і Сержа Саргсяна.
Перед цим Кочарян очолював уряд, а теперішній президент – силові структури країни. Крісло прем’єр-міністр потім дісталося Саргсяну, у часи, коли його політичний блок здобув найбільше голосів на виборах до парламенту.
Перші розстріли
У 1999 році у Вірменії вперше захоплюють орган влади за допомогою сили. Тоді група людей зі зброєю під час виступу прем’єра увійшла в зал засідань Нацзборів. Вони почали стріляти і вбили Саргсяна, спікера законодавчого органу, співголову “Єдності” і 2-х віце-спікерів, а також міністра оборони.
Нападники вимог ніяких не пред’являли і мирно здалися правоохоронцям.
Немає єдиного пояснення тим подіям серед опозиціонерів і до нашого часу. Хто замовив розстріл – невідомо.
Сефілян йде проти влади за зраду націнтересів
Але Роберту Кочаряну тоді вдалося зміцнити позиції в уряді, а ветерани Карабаху більше не мали потужного впливу на політичне життя держави.
Як скінчилася війна, Сефілян займав посади у війську оборони Нагірного Карабаху. Шістнадцять років тому він почав політичну діяльність у Вірменії, очоливши рух під назвою «Об’єднання вірменських добровольців».
При цьому Сефілян відкрито декларує жорстку опозицію до правлячого режиму. У грудні 2006 року його вперше заарештовують за звинуваченням у закликах до насильницької зміни влади і незаконного зберігання зброї.
Перечекавши 1,5 роки опозиціонер продовжив боротися із політичною владою. З 2015 Жирайр увійшов до політичної ради коаліції “Нова Вірменія”. Також до її складу увійшли його прибічник Гарегін Чуказян, очільник “Установчого парламенту” та Раффі Ованнісян, що балотувався у президенти.
Вірменія стала парламентською республікою
Коаліція прагнула створити перешкоди для вірменського референдуму з приводу зміни форми правління на парламентську.
Минулого року Сефіляна кинули за ґрати, звинувативши в організації заворушень. Але через один місяць відпустили на волю.
Результати референдуму продемонстрували що шістдесят три відсотки вірменців сказали “ТАК” парламентській республіці.
А політсила Сефіляна висунула звинувачення керманичу країни в намаганні захопити владу повністю і закликала вірменців йти протестувати. Але народ їх не підтримав. Було проведено кілька маршів, і вже наприкінці минулого року протестні настрої зникли.
Фактор Карабаху
Цього року навесні коли Азербайджан та Вірменія ледь не розпочали війну, а загострення конфлікту навколо Карабаху спонкуало уряд жорсткіше критикувати опозицію. Тоді її представники висунули звинувачення Сержу Саргсяну щодо того, що його зовнішня політика зазнала фіаско, загрожуючи нацбезпеці країни.
Опозиція: “Ні” поступкам Азербайджану!
Гарегін Чуказян, голова “Установчого парламенту” закликав вірменців взяти зброю і забрати в Азербайджану загарбані ним території. Відповідно до тексту мирних переговорів, Азербайджан хоче повернути собі 7 районів, які контролюють в Нагірному Карабасі. Однак Сефілян рішуче не йшов на компроміси з Баку, при чому заявляв про це публічно.
Про зміну формату вирішення військового конфлікту в Карабаху все частіше згадують в контексті активності групи ОБСЄ у Мінську, а також намагань Російської Федерації очолити врегулювання стосунків між Баку та Єреваном. Але ЗМІ не досить-таки повноцінно висвітлюють цю тему. Що свідчить про те, що Вірменія намагається підготувати народ до важких непідтримуваних ним рішень, що може спровокувати нові протести.
Влада боїться протестів, а народ — провокацій
Коли згоди вдасться досягнути, а Росія візьме на себе роль миротворця, у Вірменії не буде вдалої можливості сказати “НІ” мирному плану, навіть якщо його не підтримає народ.
Влада зараз боїться будь-яких протестів, а силові органи вже почали “чистити” політпростір від опозиційних крайніх представників.
А от більшість вірмен шанують Ж. Сефіляна, оскільки він карабаський ветеран, а зрада національних інтересів не додає “плюсів” екс-президенту Саргсяну.
Однак опозиціонер не зміг знайти велику масову кількість прибічників, аби почати радикальні зміни в країні. Але його запроторення за ґрати могло стати каталізатором для того, щоб радикалізовані прибічники захопили поліцейський полк.
Незалежно від результатів вирішення цих протиріч усі сторони фактично вже програли. Адже смерть копа і взяття заручників зіграють не на користь опозиції. Вірменський народ сьогодні сприймає будь-які незрозумілі провокативні дії, як можливість зіграти на користь ворогові, дестабілізувавши ситуацію в державі. А, з іншого боку, вірменська влада підтвердила те, що не здатна вести тверезий і об’єктивний діалог із опозиційними силами. Але це призвело не до поступового припинення протестів, а до свисту куль і жертв зі сторони правоохоронців.
