Міносвіти затвердило нові вимоги до оцінювання учнів початкових класів
По-новому визначатимуть успішність школярів уже з 1 вересня. Тепер оцінювання буде конфіденційною інформацією, яка стосується лише вчителя, дитини та її батьків. Навчальні досягнення учнів не озвучуватимуть на батьківських зборах і не оприлюднюватимуть у формі різноманітних рейтингів, пише газета «Експрес«.
За каліграфію оцінку не знижуватимуть. Вимагатимуть лише, щоб письмо було охайним та розбірливим. Не впливатиме на бал і “неправильний” відступ кількості клітинок чи рядків. А ще з переліку вимог вилучено щомісячне оцінювання за ведення зошитів.
У Міносвіти нагадали: оцінок у першому класі немає! Другокласників можна теж не оцінювати — остаточне рішення за педагогічною радою школи. Не виставлятимуть балів учням і з таких дисциплін, як інформатика, музичне й образотворче мистецтво, основи здоров’я, фізкультура, трудове навчання.
Ще одна цікава новація: домашніх завдань на вихідні, святкові дні й канікули не даватимуть. Загалом роботи вдома для школярів має стати менше. Зокрема, у перших класах домашніх завдань не повинні давати взагалі, у другому класі — не більше, ніж дитина може виконати самостійно за 45 хвилин, у третьому — за 1 годину 10 хвилин, у четвертому — за 1 годину 30 хвилин.
І це ще не все: першокласникам тепер дозволено використовувати для писання простий олівець. Школяр зможе виправляти помилку або гумкою, або закресленням — це вже як вирішить педагог. Час переходу на кулькову ручку учитель визначатиме індивідуально для кожної дитини. Учителеві ж не рекомендують користуватися червоною ручкою під час перевірки письмових робіт у першому класі. Колір ручки для виставлення оцінок у зошитах і щоденниках він може вибирати самостійно.
“Безперечно, такий крок Міносвіти треба вітати, — каже заслужений учитель України Віктор Громовий. — Нам потрібно відмовитися від такої педагогічної дикості, як публічне оголошення оцінок чи вичитування за погану відповідь учня. Цивілізований світ відмовився від такої практики ще кілька десятиліть тому. Це рудименти колишньої компартійної системи…”
— У першому-другому оцінок дітям не ставитимуть. Але ж треба якось мотивувати їх до навчання…
В. Громовий: — Не ставити оцінок — не означає не оцінювати учнів. Хочете заохотити дитину до навчання, похвалити за успіхи? Будь ласка! Клейте їм у зошити зірочки, сонечка, будь-які значечки, пишіть добре слово, ставте тимчасове тату. Є цілий арсенал мотиваційних відзнак, які можна використовувати! Звичні для нас цифрові оцінки мають бути у випускному класі початкової школи. На сьогодні це четвертий клас.
— Тепер оцінок не афішуватимуть. Як це відбуватиметься на практиці: дитина відповість на уроці, а вчитель вголос не казатиме, який бал їй ставить?
— Перш за все скажу, що це неприйнятно, коли конфіденційна інформація про успішність стає предметом публічного обговорення, таврування чи навіть цькування дитини. Хіба може бути позитивний емоційний баланс у класі, коли там висить рейтинг успішності й прізвища п’яти найгірших учнів виділено чорним шрифтом? Хіба може за таких умов бути в дітей любов до школи?!
Я взагалі категорично проти будь-яких оцінок за усні відповіді. Подивіться на практику західної школи! Там оцінюють лише письмові завдання, потім їх можна переглянути, оскаржити бал. У такім разі відкидаємо суб’єктивізм в оцінюванні. Усне ж опитування передбачено для того, щоб учні вчилися говорити публічно.
Тетяна Калашник, психолог: — Не має бути так, що вчитель виголошує: “До дошки піде…”, а бідні дітки тремтять від страху. Вочевидь, Міністерство освіти закликає оцінювати саме письмові роботи. Тоді можна говорити про об’єктивність та конфіденційність. Про оцінки ж за усні відповіді треба забути. Аплодуємо, кажемо дитині, що вона молодець за те, що має свою думку, і досить.
— Домашніх завдань тепер має бути менше. У перших класах їх узагалі не даватимуть. Чи виправдано це?
В. Громовий: — Учитель має пробудити в дитини мотивацію до навчання, до того чи того предмета зокрема. Тоді дитина сама братиметься до читання й писання. Не нормально, коли учням дають купу домашніх завдань, і вони сидять за уроками по півдня. Не нормально, коли батьки цілий вечір ліплять, клеють, вишивають за дітей, щоби ті вранці пішли до школи з виконаним завданням. Практика, коли дітям дають завдання, які й батькам не завжди легко виконати, має відійти в минуле. Це абсурд!
Т. Калашник: — Є елементарні норми навантаження. Якщо нині на виході зі школи ми маємо 90% хворих дітей, то основна причина цього — перевантаження, стресовий характер навчального процесу, який, зокрема, пов’язаний з оцінюванням. На сьогодні ситуація зі здоров’ям дітей просто трагічна. Тому все, що зменшує стреси й навантаження до розумних меж, слід розцінювати лише позитивно.
— Чи правильно те, що з малювання, образотворчого мистецтва, фізкультури й інших дисциплін учням початкових класів не ставитимуть оцінок?
В. Громовий: — Так. Скажіть: як можна об’єктивно оцінити дитину з цих предметів? Ну наступив мені слон на вухо чи голосу в мене немає від природи. І що? Як оцінити мою роботу, пов’язану з мистецтвом? Не сприймаймо таку вимогу як щось нове. Це загальноприйнята практика, яка працює в кожній нормальній країні.
— Дітям радять писати олівцем, а вчителям не використовувати червону ручку для перевірки робіт. Яка користь такої рекомендації?
Т. Калашник: — Учень, як і кожен з нас, має право на помилку. Олівцем значно легше це право реалізувати, бо ти легко можеш витерти гумкою помилку. Про червону пасту вже також давно і багато говорили. Треба від цієї практики відмовлятися. Річ навіть не у червоній пасті, а в тому, що вчитель прагне виправити і вказати на помилку. У всьому світі роблять інакше: підкреслюють правильні відповіді, роблять акцент на позитиві.
— Як гадаєте, чи легко буде вчителям перейти на нові правила?
В. Громовий: — Я далекий від думки, що все це автоматично відбудеться 1 вересня. При тому, що пішов такий імпульс “згори”. Бо вчитель усе вирішує за зачиненими дверима свого класу. У свідомості вчителів живе репресивна педагогіка, і оцінка є одним з інструментів цієї репресивної педагогіки. На жаль, учитель залишається таким собі інквізитором XXІ століття, який на батьківських зборах може розголосити конфіденційну інформацію про оцінки, сказати батькам, що вони погано працюють з дітьми над домашніми завданнями. З нашої авторитарної педагогічної свідомості все це не так просто витравити…
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
