Те що Європейський суд частково задовольнив скаргу українського президента-втікача Януковича свідчить про те, що існують серйозні проблеми із розслідуванням злочинів економічного характеру, вчинених поплічниками екс-глави держави.
П’ятнадцятого вересня суд ЄС, що в Люксембурзі, ухвалив рішення щодо законності “заморозки” рахунків колишнього президента України, очільника його адміністрації Клюєва і сина Олександра. Але суд, з іншого боку, зобов’язав прибрати їхні прізвища із списку санкцій за 2014 рік, оскільки заявники опиралися на не дуже аргументовану базу фактів та доказів.
Українські активісти не вважають це повним фіаско, та вони кажуть, що є такі речі, як затягування, повільність і брак кваліфікації з боку слідчих у розслідуванні злочинів корупційного та економічного характеру режиму Віктора Януковича. Та, все ж таки, хоча й суд частково задовольнив позов екс-глави держави, його банківські рахунки й досі заблоковано.
Мільярди Януковича
Павло Петренко, очільник Міністерства юстиції України, каже, що коли євросуд розглядав скарги Януковича, то стало відомо про те, що він вкрав п’ятсот мільярдів гривень. З них сто шістдесят – двісті сорок мільярдів гривень вивели з України протягом його президентства. Інші мільярди “зникли” на рівні бюджетів.
“Дірка в бюджеті два роки тому була розміром в двісті дев’яносто мільярдів гривень. Це були ті гроші, які начебто перебували на рахунках органів місцевої влади і на рахунках фонду держбюджету. Але цих коштів насправді не було”, — каже Петренко.
Він звернувся до ГПУ, аби ті публічно назвали імена виконавців фінансових “схем” Януковича та його поплічників. Він також сказав, що якщо Рада прийме закон про спеціальну конфіскацію фінансів, які отримуються незаконним шляхом, держава матиме змогу повернути собі гроші не тільки корупціонерів попереднього режиму, а інщих представників корупційних механізмів. Петренко сказав, що, зокрема, це можуть бути брокери, які займалися супроводом угод щодо вкладів екс-президента на суму півтора мільярди гривень в “Ощадбанку”.
Не все так просто
Санкції, застосовані проти Януковича і його родини поступово стають слабшими. Це все тому, що українська влада не дає Європі дані про те, що розслідування корупційних дій попереднього режиму продовжується. Сергій Таран, політолог, каже, що перед українськими правоохоронцями наразі стоять дуже складні завдання та виклики.
“Дані клептократи знаходяться не на території України, а це дуже заважає поліції та іншим органам займатися повноцінним розслідування”, — пояснює політолог.
Він зазначив, що раніше в Україні ще не було прецедентів справ щодо грабування держкоштів з боку високопоставлених чиновників. А справи проти корупціонерів зазвичай є надзвичайно складними для розслідування не лише в нашій державі, а й в усіх країнах світу.
“Якщо навіть ми візьмемо демократичні США, з розвинутою правовою системою, то Аль Капоне так і не запроторили за ґрати через його корупційні схеми. Зловмисника ув’язнили тільки за те, що він не сплатив податки. Тому нічого немає дивного в тому, що всі розслідувальні операції йдуть не настільки гладко, якби хотілося”, — каже Таран.
Бракує професійних слідчих
Ярослав Юрчишин, директор Transparency International Україна, має інакшу думку, на відміну від політолога Тарана. Він каже, що відповідальність за затягування розслідування корупційних справ режиму авторитарного лідера України повинна нести ГПУ.
“У нас майже немає ухвал по конкретних особах, що в списку санкцій, а це дає змогу оскаржувати блокування активів з боку колишніх представників влади. Це не значить, що ці активи можна автоматично розблокувати, однак наразі треба, аби слідчі та судові органи активізувалися”, — каже Ярослав Юрчишин.
Немає політичної волі
Експерт переконаний, що законів для того, аби переслідувати колишніх чиновників не бракує. Натомість просто немає політичної волі, аби повноцінно зайнятися розслідуванням злочинів часів Віктора Януковича.
Юрист відзначив, що сьогоднішні чиновники постійно кажуть публічно про боротьбу з корупціонерами.
“Попередній режим доклав чималих зусиль, аби в правоохоронній системі залишилося надзвичайно мало осіб, котрі могли б довести до зали суду такі надскладні справи. Більшість вміє тільки займатися імітацією роботи, аніж демонструвати реальний результат. І це все є великою проблемою”, — пояснює Юрчишин.
