Міністра Авакова пошили в дурні

«Казино, ігрові салони під виглядом лотерей — стоп! МВС зупинить функціонування усіх ігрових (лотерейних) салонів та клубів по всій країні», — таку гучну заяву Арсен Аваков зробив два роки тому. Потім також прозвітував, що «одноруких бандитів» переможено, пише газета Експрес.

Проте сьогодні кожен українець легко може переконатися, що міністр сказав неправду. Чому?

Декілька місяців після заяви Авакова ігрові салони справді не працювали офіційно, і дехто навіть виїхав з орендованих приміщень. Проте двері більшості були зачинені недовго: впускали досередини тільки своїх і після телефонного дзвінка на номер адміністратора.

Сьогодні ж ігрові салони — щоправда, під іншою назвою — працюють по всій Україні й називаються «Державні лотереї». Знайти їх неважко. Лише в одному районі миста я нарахувала таких щонайменше шість.

Підходжу до дверей «лотереї». Усі вікна заклеєні рекламою. Найперше, що привертає увагу: графік роботи. «Працюємо цілодобово. Технічна перерва від 7.00 до 9. 00». А що? От захотів хтось десь так о третій ночі випробувати фортуну? Навіщо ж йому у цьому відмовляти? Державна лотерея подбала: йди, купуй, вигравай.

Заходжу всередину. Біля дверей мене зустрічає дівчина в короткій чорній спідниці й білесенькій сорочці:

— Чим можу допомогти? — питає вічливо працівниця.

— Хочу чоловікові на подарунок купити миттєві лотереї, — кажу.

— У нас немає таких лотерей, — так само ввічливо відповідає дівчина.

— Але ж на вивісці пише: «лотереї».

— Ну так. Ми лотереї, але дещо інші, — уже трохи нервово каже співрозмовниця. У цей час до неї швидко підходить чоловік кремезної статури, який теж відрекомендовується працівником закладу.

— Паперові лотереї, на яких потрібно стирати, можете купити у магазині по другий бік вулиці, — каже охоронець.

— А у вас тут що, автомати? Я теж люблю грати. Де у вас можна жетони купити? — питаю. У цей час помічаю, що в закладі курять. Причому майже всі.

У супроводі працівників «лотереї» йду до каси — будки із загратованим віконечком.

— У нас немає жетонів, які закидають в автомат. У нас — лотерея. Просто от у такій формі: ви платите, ми видаємо чек, ставите цей чек у термінал і граєте, — каже касир.

Проте принцип гри лишився той самий, він нічим не відрізняється від ігрових автоматів. На заплачені гроші ти отримуєш певну кількість кліків по кнопці (залежить від виду гри), сідаєш за монітор, натискаєш на кнопку й чекаєш, доки на екрані співпадуть картинки. Якщо випали однакові картинки, рахунок поповнюється. Якщо ж ні — ти програв, і тобі одразу ж пропонують купити ще один квиток.

Попри високу вартість мінімальної ставки, відвідувачів тут не бракує. На кнопки в пошуках фортуни тиснуть не лише чоловіки, але і жінки. Вік відвідувачів: 30 — 50 років. Щодо соціального стану, то їх можна поділити на дві категорії: ті, що ще не встигли програти й видаються досить-таки багатенькими, і ті, що вже усе протринькали й дуже давно їли.

У неділю вдень я нарахувала в салоні дев’ять відвідувачів. Після десятої години вечора, коли зайшла у інший заклад, побачила там тільки два вільні місця. Щодо місць. Приміщення зазвичай має два зали. У першому стоїть 10 моніторів. У другий зал «державної лотереї» мене не впустили, обгрунтувавши тим, що, поки є вільні місця у першому, другий не працює. Хоча це неправда, бо з нього також виходили люди (видно, віп-клієнти).

Те, що «державні лотереї» — це ті ж самі ігрові автомати, визнають і бувалі гравці. Зустрічаю сусіда, який кілька років тому лікувався від так званої ігроманії. Каже, ніби, допомогло і до автоматів тепер зась. Проте про нові «лотереї» знає усе.

— Ну так. Вони змінили назву, забрали жетони, самі автомати замінили на монітори. Але принцип гри лишився той самий, — каже колишній гравець Андрій. — Це надприбутковий бізнес. Який придурок його закриє? За роки, відколи граю, я спостеріг, що всі ці автомати запрограмовані так, що виграти може лише відсотків 4 — 5 усіх відвідувачів. То уяви собі, які там гроші крутяться! Як тільки приходить новачок, він після двох-трьох програшів обов’язково виграє. Втягується, починає ходити частіше, а потім програє усе, аж до квартири й машини…

Хто «дахує» цей надприбутковий, але незаконний бізнес? Телефоную в головний офіс «державних лотерей». Там мені відмовляються пояснити на підставі яких документів вони працюють і чому називаються державними. Тоді телефоную до поліції, де мені відповідають, що діяльність «державних лотерей» вони НЕ МАЮТЬ ПРАВА перевіряти.

— Діяльність цих закладів перевіряє Управління захисту економіки Національної поліції, — кажуть у поліції. До слова, мені навіть не змогла сказати, чи зверталися до поліції люди із скаргами на такі салони.

А в Управлінні захисту економіки відповіли коротко: «Легше нам дати по шапці, ніж довести, що ці «лотереї «незаконні».

Найцікавіше, що «державні лотереї» — аж ніяк не державні. Як мені пояснили, вони використовують слово «державний», бо керуються законом України про державну лотерею. А за відкритими даними, власниками компнії, оператора всіх цих салонів, є кіпрське підприємство. Дотепно. Це все одно, наприклад, що сказати, що у мене «державний чоловік», бо ми з ним одружилися згідно із законом України про шлюб.

Та й це ще не все. Більшість закладів працює з 2014 року узагалі без жодних ліцензій, передбачених законом. Чому? Бо, мовляв, «термін ліцензії у них закінчився, але вони мають право працювати до прийняття нового законодавчого акта». Таке пояснення я почула навіть не від представників цих псевдодержавних лотерей. Це слова, які належать Михайлові Теслі, заступнику начальника Управління захисту економіки ГУ НП області. Одного із тих підлеглих міністра Авакова, хто мав би подбати, аби такі заклади давно не працювали. А насправді — усе по-іншому.

Розшифровую: сьогодні у країні працюють тільки ті салони і казино, які платять поліції за «дах», — готівкою, без сплати податків. Усіх інших поліція «викриває» й час від часу урочисто про це рапортує.

Тож Арсен Аваков таки збрехав українцям або пошився у дурні… Бо навіть не хочеться думати, що просто взяв усі казино й салони під свій контроль.

Оля Піліщук, Фото Ярослава Станчака