Державний «Одеський припортовий завод» – український промисловий гігант із виробництва мінеральних добрив. Понад 20 років держава намагається його продати. Однак приватизація завжди зривається в останній момент. Чи не тому, що ОПЗ використовують найвищі посадовці як таку собі «дійну корову», а його продаж їм просто невигідний? Про те, хто наживається на цьому держпідприємстві після Революції гідності, – у розслідуванні програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший».
Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» – це гігантський український виробничий комплекс, що працює з 1978 року. Він розташований за 30 кілометрів від Одеси і займає площу 250 гектарів. Основна продукція – карбамід та аміак – мінеральні добрива, які використовують аграрії.
Сховища аміаку на «Одеському припортовому заводі»
«На сьогоднішній день цей завод є не тільки кращим підприємством в колишньому СРСР, а й усієї Східної Європі», – вважає президент Союзу хіміків України Олексій Голубов.
Та попри свій стан, «Одеський припортовий завод» фіксує збитки. Востаннє фігурувала сума у чверть мільярда гривень лише за півроку 2016-го. Тож держава в особі Кабміну і Фонду держмайна наполягає на продажі заводу – це могло б принести в бюджет мільярди гривень. Але є сили, які цього дуже не хочуть.
Заробітки на збитках
Чому ж «Одеський припортовий завод», який системно модернізують, показує збитки? І чому держава протягом десятиліть не може його продати? Чи не тому, що ОПЗ використовують найвищі посадовці як таку собі «дійну корову»? Його приватизація їм просто невигідна, каже керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій. «Люди, які близькі до влади, мають певний зиск з того, що цей завод залишається в державний руках. Адже ми знаємо, що у нас прийнято: все що державне – воно нічийне», – зауважує він.
На ОПЗ завжди існувало дві схеми, каже Олексій Голубов. Перша – це коли «свої» фірми продають заводу газ втридорога за завищеними цінами, завдаючи збитків заводу і виводячи прибуток на офшори. А оскільки газ – це основа цих добрив, то його завод потребує регулярно у великих обсягах. Хто постачає газ – той заробляє надприбутки.
При Вікторі Януковичу на заводі заробляв олігарх Дмитро Фірташ – його фірма Ostchem продавала на ОПЗ газ. Із ким і коли підписати контракт – це вирішується у Києві і просто спускається вказівкою на завод. Це хоч і без ентузіазму, але визнають і самі керівники заводу. «Рішення остаточні ухвалюються в Києві. І ця централізація не сприяє розвитку підприємства», – каже заступник директора ОПЗ Олександр Федчун.
Друга схема – це продаж вже готової продукції, тобто мінеральних добрив, конкретним фірмам за заниженими цінами. Коли державний завод замість того, аби побільше заробити, віддає продукт потрібному покупцю дешевше. Такими регулярними покупцями за Януковича, наприклад, були знову ж таки структури Фірташа.
Хто ж заробляє на «Одеському припортовому заводі» після зміни влади? Можливо, ці схеми поборені і завод працює на державу, а не на тих, хто має владу його контролювати? Навряд чи. У старих схемах просто з’явились нові імена. Це підтверджують і міноритарні приватні акціонери заводу, які провели свій аудит. «Грубий аналіз, який ми проводили за результатами 2015 року, говорить про те, що «Одеський припортовий завод» міг недоотримати прибутку від 30 до 50 мільйонів доларів», – підрахував Олександр Паращій.
Завод на двох
Яким чином міг здійснюватися вплив на роботу «Одеського припортового заводу» з боку представників влади після революції і хто міг використовувати державний завод для власного збагачення?
За прем’єрства Арсенія Яценюка та після інавгурації Петра Порошенкаправління ОПЗ поповнилося новими кадрами. Це були люди з оточення і прем’єра, і президента. У травні 2015 року наглядову раду ОПЗ очолив Сергій Перелома, бізнес-партнер Миколи Мартиненка, який був призначений особистим розпорядженням Арсенія Яценюка. Ще одним членом правління став Микола Щуріков, якого також пов’язують із Мартиненком. З іншого боку – членом правління заводу стала Ольга Ткаченко, яка раніше працювала помічницею депутата від «Блоку Петра Порошенка» Олександра Грановського, близького до Ігоря Кононенка – армійського друга Петра Порошенка та заступника голови фракції БПП у Верховній Раді.
У 2016 році схемами на ОПЗ зайнялися детективи Національного антикорупційного бюро України, і навіть в липні цього року затримали наближених до представників «Народного фронту» Перелому і Щурікова – якраз через підозру у використанні «Одеського припортового заводу» для виведення коштів.
Фабула інкримінованого злочину якраз стосується першої схеми – сприяння в закупівлі газу у фірми-посередника за завищеною ціною. За даними НАБУ, за сприяння Переломи і Щурікова у 2015 році постачальником газу, видобутого «Укрнафтою», для потреб ОПЗ стала одна із фірм-посередників, а саме ТОВ «Енергоальянс». Закупівля газу через ТОВ «Енергоальянс» здійснювалася за цінами, вищими за середньоринкові. «Встановлена сума збитків, завданих діями даних осіб державі, складає 205 мільйонів гривень», – каже речниця НАБУ Світлана Оліфіра.
Микола Щуріков, який наразі перебуває на підписці про невиїзд, прокоментував «Схемам» розслідування НАБУ. «Крім того, що була мета збити приватизацію і знизити вартість заводу, – я не бачу», – заявив він. Також Щуріков заперечив обвинувачення і свій зв’язок зі спонсором «Народного фронту» Миколою Мартиненком. «Я знайомий з Мартиненком із 2004 року. Познайомилися ми на Майдані, як це не парадоксально. Із 2004 року ми за весь час зустрічалися, в кращому випадку, разів 20», – розповів він.
Інший фігурант справи НАБУ – бізнес-партнер Мартиненка Сергій Перелома так і не вийшов на зв’язок із редакцією. Наразі він має бути під домашнім арештом.
Фігурують у корупційному скандалі, пов’язаному зі зловживаннями на ОПЗ і компанії, що можуть бути наближені до президентської політсили.
За фабулою НАБУ, вони заробляли за другою схемою, а саме на купівлі мінеральних добрив із заводу за заниженими цінами. Спершу контракт, що швидко був викритий у ЗМІ, підписали із новоствореною фірмою Expotrade Global Limited (Гонконг), прямо пов’язаною з Ольгою Ткаченко – ставленицею Грановського.
«Ольга Ткаченко не займалася хімічним бізнесом до ОПЗ. Тому, як вона зайшла в правління, – це результат лобі з боку більш впливових людей. Оскільки вона була помічником пана Грановського і працювала в його бізнесі – керувала торговим центром SkyMall, то, очевидно, що пролобіював призначення Ткаченко саме Грановський», – вважає журналіст видання «ЛIГАБiзнесIнформ» Євген Головатюк, який робив розслідування щодо ОПЗ.
Журналіст видання «ЛIГАБiзнесIнформ» Євген Головатюк, який робив розслідування щодо ОПЗ, стверджує, що Ольга Ткаченко керувала торговим центром SkyMall
Після викриття у ЗМІ, схоже, довелось шукати іншого, нового контрагента. Так, у 2015 році «Одеський припортовий завод» почав продавати свою продукцію іншій маловідомій фірмі, тепер уже британській Newscope Estates Ltd. За даними НАБУ, торік державний завод продав цій компанії карбамід на суму 1 мільярд 630 мільйонів гривень із 5-відсотковою знижкою. Це, власне, і завдало збитків заводу у вигляді недоотриманого прибутку, вважають у НАБУ.
Чи має ця фірма так само стосунок до Ольги Ткаченко, як і попередня? У НАБУ підозрюють, що так – під час обшуку у неї вдома був вилучений мобільний телефон Iphone 5s – і отримане з мобільного листування свідчить про причетність Ткаченко до оборудки з Newscope Estates Ltd. Але суд відмовився долучити це листування як доказ, таким чином фактично вивівши соратницю Грановського з-під удару.
«Пана Грановського давно називають куратором судової, правоохоронної системи від Адміністрації президента. Мені важко уявити іншу людину, яка б могла повпливати на суддю, щоб той ухвалив таке рішення», – каже голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
Сам Олександр Грановський заперечує зв’язок із Ткаченко. «Ольга Ткаченко зараз до мене, як і багато років, не має ніякого відношення», – заявив він.
Олександр Грановський
Отримати коментар Ольги Ткаченко не вдалося – на дзвінки та повідомлення журналістів вона не відповіла.
Кому ж фізично належить фірма, яка отримала такий вигідний для себе контракт? Британська компанія володіє 100% акцій української фірми ТОВ «Ньюскоуп Істейтс», яка раніше мала назву ТОВ «Поділ-Сіті». Реквізити цієї фірми збігаються з реквізитами багатьох фірм бізнесмена Сергія Тищенка.
Ім’я Тищенка опинилося в епіцентрі корупційного скандалу у 2014 році, коли його фірми змогли придбати арештовані нафтопродукти олігарха-втікача Сергія Курченка. Зазвичай Сергія Тищенка пов’язували з членом «Народного фронту» Сергієм Пашинським. Але є підстави припускати, що робити бізнес на ОПЗ він прийшов вже по президентській вертикалі через Грановського і Ткаченка. Більше того – навесні, а саме у травні 2016 року, коли розслідування НАБУ було в активній фазі, журналістам «Схем» вдалось зафіксувати зустріч Сергія Тищенка і народного депутата Олександра Грановського в одному з київських ресторанів.
Розмову з Олександром Грановським веде Сергій Тищенко
Сергій Тищенко виходить з ресторану «Інк» після зустрічі з Грановським
Окрім того, що Грановський через Ткаченко пов’язаний з ОПЗ, його ще й називають куратором від Адміністрації президента у прокуратурі та судах – то ж можна тільки уявити коло спільних тем із Тищенком, фірма з орбіти якого отримала контракт від «Одеського припортового заводу» та потрапила через це у розслідування НАБУ.
Отримати коментар Сергія Тищенка не вдалося – він не відповідав на телефоні дзвінки журналістів.
Гра в монополію
15 вересня 2016 року інформатор програми «Схеми» побував на закритих для преси зборах акціонерів «Одеського припортового заводу».
Засідання акціонерів «Одеського припортового заводу»
На ньому було ухвалено рішення про призначення членом наглядової ради Олександра Візіра, який рік тому був помічником народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Ігоря Кононенка.
Водночас із наглядової ради виключили людей, яких пов’язують із «Народним фронтом» – Сергія Насвiщука та Сергія Перелому. Це може свідчити про те, що «Одеський припортовий завод», попри кримінальне провадження та розслідування НАБУ оборудок на підприємстві, повністю перейшов під контроль наближених до президента людей.
Натомість Ігор Кононенко у коментарі «Схемам» це заперечив. «Це неправда, це брехня», – заявив він.
Така розстановка сил у наглядовій раді ОПЗ – привід замислитися, наскільки щирими є наміри влади продавати завод. Адже спокуса залишити усе як є, але під контролем виключно «своїх людей» у президентської сили та і самого президента може бути велика. Навіть попри запевнення голови Фонду держмайна Ігоря Білоуса, що після невдалої спроби приватизації 18 липня завод все ж продадуть у цьому році.
«Нас спіткала невдача в першій спробі приватизації. Буде ще одна спроба приватизації. Якщо ще раз спіткає невдача, значить ми за це будемо нести відповідальність», – заявив голова Фонду державного майна Ігор Білоус.
Ігор Білоус, голова Фонду Держмайна
А поки «Одеський припортовий завод» продукує збитки, а ставленики влади вигадують схеми для заробітків, держава тільки втрачає. Останній зрив продажу – це неотримання бюджетом щонайменше 13 мільярдів гривень. Для порівняння, 13 мільярдів – це половина останнього траншу Міжнародного валютного фонду, наданого Україні в кредит для поліпшення економічного стану.
