Попри очікування українців, що перша особа держави подасть приклад іншим і швидко заповнить електронну декларацію, сталося все навпаки. Петро Порошенко «вирішив бути хедлайнером свята» і оприлюднив статки увечері у неділю, в останній день подання декларацій.
На декларацію президента України цього тижня чекали чи не найбільше.
Документ з’явився на сайті НАЗК близько 22:00. Статки Порошенка, схоже, залишать українців без сну цієї ночі.
«Вирішив полистати декларації перед сном, ну щоб бути в тренді. І тут бац – Петро Олексійович з’явився у базі. Лонгрід, мушу визнати», – пишегромадський активіст Євген Черненко.
Що і в якій кількості задекларував президент України – ретельно вивчають журналісти, активісти та пересічні українці.
«Порошенко закликає довіряти банкам, а гривні, натякає, довіряти не варто», – така думка була непоодинокою у соцмережах.
Тож за підсумками е-декларування «готівковим багатієм» номер один Порошенко таки не став.
Петро Порошенко вказав у своїй декларації і близько 400 мільйонів гривень благодійної допомоги для армії.
Українці обурюватимуться статками держслужбовців кілька тижнів, однак знали ж, за кого голосують, вважає публіцист Віталій Портников.
«Е-революція» відбулася. Що далі?
У соцмережах продовжують жартувати над предметами розкоші та формулюваннями, які можна побачити в деклараціях чиновників.
Однак, крім жартів та дискусій щодо оприлюднених у деклараціях статків, у соцмережах обговорюють і значення того, що так звана «Е-революція» все ж відбулася.
«Чесно кажучи, я зараз дійсно вдячний президенту, що, може, і нехотячи, але виконав обіцянку і е-декларування відбулось! Хоча б цим він уже увійде в історію. А якщо він ще проявить волю та запустить реальні та системні, а не вибіркові розслідування за мотивами цих декларацій, то колись йому може й пам’ятник поставлять. Але, на жаль, лише на волю президента тут не доводиться розраховувати. Суспільству треба продовжувати тиснути і вимагати справжньої війни з корупцією», – пише активіст Автомайдану Роман Маселко.
«Вони ж, переважно, освічені люди, їхні діти вчаться в найкращих вишах світу, вони багато подорожували, побачили світ, повинні були розширити кругозір і хоч з боку побачити, що таке смак, стиль, почуття власної гідності врешті-решт. Але немає, жлобогопнік у золотих ланцюгах виявився живучим. Вони ж бачили, як весь світ сміявся над пшонкостилем. Самі сміялися на публіці, а вдома любовно натирали золоті кренделі на меблях? Це все нагадує трохи розбагатілих африканців у ПАР, у різнокольорових піджаках і золотих ланцюгах серед розрухи», – зауважує керівник департаменту комунікацій «Transparency International Україна» Ольга Тимченко.
«Було б добре, аби е-декларування пройшли ще колишні президенти, прем’єри і міністри. Януковича і К можна про-е-декларувати заочно», – пропонує журналіст Сергій Руденко.
Журналіст Віталій Портников вважає, що електронне декларування та реакція суспільства на нього – а реакція нерідко зводилася до закликів «відібрати і поділити», «повернути все державі», – це гарний індикатор суспільних настроїв.
«Історію з електронним декларуванням необхідно було вигадати, щоб зрозуміти суспільні настрої. У суспільстві очевидний запит на справедливість. …Суспільні настрої природним чином перетворюють Україну в типову країну «третього світу» з роздоллям популістів і прірвою між багатими і бідними. Такою країною – за будь-яких реформ – Україна буде, поки покоління людей, які виросли в атмосфері запиту на соціалістичну справедливість, просто не вимруть. Зараз дуже важливо не дати цим людям «правильно» виховати своїх дітей і онуків», – зазначає він.
«Вражений не змістом е-декларацій, а тим, що існує якась надсила, яка змусила цих чахликів невмирущих повідчиняти свої скрині із золотом. Цей факт є беззаперечною перемогою та залишає надію на імовірні переміни в нашому веселому житті», – пише музикант гурту Kozak System Іван Леньо.
«Декларування уперше з 1991 року легалізувало постколінальну еліту, перевело награбоване у законне поле і зробило невідворотним процес подолання корупції.
Вони мають тепер прозоро будувати бізнес, платити податки і нести соціальну відповідальність за країну, грабуючи яку, вони розбагатіли.
Вони мають давати гроші на необхідні речі… Вони мають працювати на країну, яка їх зробила багатими. І то добре працювати.
Суспільство ж має уважно стежити за цим, за усіма наступними деклараціями, у яких вже нічого не зможе з’явитися нізвідки, щоб не стати причиною для арешту», – зазначає журналістка Ірина Штогрін.
