«Економічна правда» кілька років поспіль стежить за одним з найбільш збиткових і проблемних державних підприємств — ДПЗКУ.
Компанія з такою дивною абревіатурою — державний зернотрейдер. Їй поталанило у 2012 році отримати від Китаю кредит на 1,5 млрд дол з державними гарантіями.
За це вона повинна поставляти китайській корпорації China National Complete Engineering Corporation (CCEC) до 2028 року до 5 млн тонн зерна на рік.
Компанія поки що скористалася лише 500 млн дол від цієї суми. Проте скористалася своєрідно. Після двох років в обороті половина цих коштів дивним чином випарувалася. З корпорації тишком-нишком вивели 250 млн дол.
Гроші переважно перекочували на рахунки офшорних компаній, які «забули» розрахуватися з корпорацією за поставлене зерно. Виводили у 2013-2014 роках. Як саме це відбувалося, ЕП уже писала.
Через неповернення в країну валютної виручки ДПЗКУ взагалі можуть заборонити займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Мінекономрозвитку уже вдавалося до таких кроків три місяці тому, але заборона була призупинена з умовою, що корпорація поверне валютну виручку. 15 липня відведений термін сплив.
Втім, навіть у такій критичній ситуації для зернотрейдера готують чергові «схеми».
Півярда за вісім місяців
Один з українських аграріїв-бізнесменів колись дотепно визначив суть ДПЗКУ. «Це великий «обнал» під виглядом зернової компанії», — казав він, наголошуючи, що за рік у корпорації крадуть більше, ніж коштує його бізнес.
За словами бізнесмена, три основні канали виведення коштів в попередні роки — це міжнародні контракти, закупки зерна всередині країни і фрахт.
У першому випадку це продаж зерна компаніям-«одноденкам», які потім зникають і не розраховуються. У другому — це «відкати», беззмістовна попередня оплата або купівля товару за завищеними цінами. У третьому — це оплата послуг перевізників за неадекватними цінами.
Однак таких каналів набагато більше. У розпорядження ЕП потрапили документи, які підтверджують: Мінагропрод має плани «тіньових» доходів для держпідприємств.
Принаймні, такий план існує для ДПЗКУ. На жаль, сам документ ЕП не може опубліквати, але зміст його ми можемо передати.
У документі детально розписано, на яких видах діяльності з корпорації можна виводити кошти. Тариф — у доларах з тонни. План також містить обчислення за місяцями.
 |
| Натисніть для збільшення |
 |
Загалом чиновники з міністерства розраховували за вісім місяців «заробити» на ДПЗКУ близько 23,4 млн дол. З них 15 млн дол — на закупівлі зерна на внутрішньому ринку.
З документа також випливає, що з кожної тонни проданого зерна державною корпорацією більше 8 дол перетікатиме «в тінь». Це без урахування «лівих» відрахувань на форвардних закупівлях зерна, які також присутні у плані.
Коли саме цей документ готувався, достеменно невідомо. Утім, сам план розрахований на 2015-2016 роки. Тож, імовірно, його готували зовсім недавно. Перед цим у ДПЗКУ та Мінагропроді відбулося кілька знакових подій.
«Валеру збили»
Після отримання корпорацією китайських грошей у 2012 році її життя умовно можна поділити на три періоди.
Перший — це час до втечі Віктора Януковича. Тоді аграрне міністерство очолював Микола Присяжнюк, який зараз розшукується за кількома кримінальними справами. Крісло керівника державного зернотрейдера займав Ігор Якубович.
Другий період — з квітня до грудня 2014 року — час першого післяреволюційного уряду. Тоді міністром був «свободівець» Ігор Швайка, головою ДПЗКУ — Петро Вовчук.
Саме протягом цих двох періодів з корпорації вивели 5 млрд гривень. За даними фактами досі нікого не притягнуто до відповідальності. Згаданих екс-керівників ДПЗКУ або їх підлеглих навіть не затримували. Лише у січні 2015 року Генпрокуратура оголосила в розшук Якубовича.
Третій період, сучасний, починається з другого післяреволюційного уряду. Дійові особи цього етапу — обраний за квотою «Самопомочі» міністр Олексій Павленко, його радники та нові керівники корпорації.
Компанією останні півроку керували менеджери в статусі в. о. Один з них — Валерій Томіленко. Він очолив корпорацію в грудні, а наприкінці квітня уже звільнився. За офіційною інформацією — за власним бажанням.
 |
| Валерій Томіленко. Фото 24tv.ua |
Незадовго до цього Томіленко отримав догану. Як зазначається на сайті Мінагропроду, — «за перевищення службових повноважень при підписанні додаткової угоди до генерального договору з китайською корпорацією ССЕС». Згаданий додаток №3 був підписаний у березні 2015 року.
Виявилося, що очільник корпорації підписав документ без погодження з міністром. Останньому, як зазначає прес-служба Мінагропроду, про це стало відомо після підписання. Хоча на підписанні був заступник міністра Ярослав Краснопольський.
«Краснопольський не розмовляє англійською. Ми дізналися про підписання завдяки дзвінку з одного високопоставленого кабінету тільки десь через місяць після підписання», — каже один з топ-чиновників Мінагропроду.
Павленко навіть створив робочу групу для розслідування цієї справи. До її складу залучили фахівців з BakerTilly, BDO та Української зернової асоціації. Що вдалося з’ясувати, невідомо. У міністерстві відмовилися надати ЕП таку інформацію, посилаючись на конфіденційність договорів з китайцями.
Існує також версія, що підписаний Томіленком документ може завдати ДПЗКУ величезних збитків. Зокрема, в інтерв’ю ЕП радник глави МВС Михайло Апостол називав цифру 4 млрд дол.
Отже, що принципово змінив додаток №3? Якщо раніше за орієнтир ціни бралися котирування ф’ючерсів на Далянській біржі, Китай, то тепер — ціна українського ринку — FOB Чорне море із завантаженням товару на судно. Ціна на Даляні — близько 400 дол «мінус» витрати, а українська експортна ціна — на рівні 170 дол.
Співрозмовники в МВС кажуть, що навіть з урахуванням логістичних витрат мова йде про 100 дол втрат на кожній тонні. В Мінагропроді це заперечують. «Додаткова угода нічого поганого для країни чи корпорації не принесла. Вона, навпаки, більш безпечна для України», — заявив ЕП в. о. глави ДПЗКУ Борис Приходько.
За його словами, ціни на кукурудзу для китайської корпорації CCEC, яку поставляла ДПЗКУ, ніколи не були близькими до котирувань ф’ючерсів на біржі Далянь. Детальне роз’яснення керівника ДПЗКУ можна почитати тут.
 |
| У генеральній угоді, яка є у розпорядженні ЕП, пункт про Далянську біржу описаний так |
Загалом у правоохоронців до діяльності ДПЗКУ в той період було дві претензії, за якими відкрили кримінальні провадження. Одна з них — підписання додатку №3. Друга — купівля зерна у трейдера Noble Resources SA наприкінці 2014 року.
Коли Томіленко очолив компанію, виявилося, що ДПЗКУ повинна поставити китайцям до 31 грудня 2014 року 550 тис тонн кукурудзи. Часу було обмаль і відправити у підсумку вдалося лише сім кораблів з необхідних десяти.
Інші три були куплені за валюту в останню мить у компаній, кораблі яких знаходилися у портах. Зокрема, один з них — у Noble — 55 тис тонн. У Службі безпеки пізніше заявили, що «корпорація уклала шахрайський контракт за свідомо завищеною вартістю». Йшлося буцімто про збитки на рівні 500 тис дол.
Сам Томіленко це спростовує. Каже, що контракт не був збитковим, і ціна закупівлі зерна у Noble була нижчою, ніж ціна, за якою потім зерно продали китайцям. «Інколи ти буваєш у скрутному становищі. А хто про це не знав? Запитайте на ринку у будь-якого зернотрейдера. Вони всі знали, що ми горимо», — пояснював він.
Опитані ЕП учасники ринку підтверджують, що у керівника ДПЗКУ в тій ситуації варіантів не було. Він міг відмовитися від дорогого контракту, але тоді втрати були б в рази більшими. По-перше — штрафи. По-друге — розрив відносин з китайською корпорацією ССЕС, що міг би вилитися у вимогу КНР про повернення кредиту.
Власник однієї з українських аграрних компаній стверджує, що тиск з боку правоохоронних органів мав лише одну мету — посунути Томіленка з посади.
«Валеру не випадково «збили». Його викликав міністр і сказав: «Пиши заяву, на тебе справи відкрили». Ми, мовляв, будемо захищати тебе з усіх сил, але ти їдь з країни». Думаю, міністр не дарма його лякав. Все це робили, щоб поставити більш підходящу кандидатуру і завести нову команду», — каже він.
 |
| Олексій Павленко. Фото із сторінки міністра у Facebook |
«Збитого» менеджера замінив інший в. о. — Борис Приходько. Донедавна він очолював невелику консалтингову компанію Trade Advisor, засновником якої був сам. До цього новий керівник ДПЗКУ працював в агрохолдингу «Райз». Звідти також вийшли міністр Павленко та його перший заступник Ярослав Краснопольський.
Корпорацію контролює не лише профільне міністерство. За словами колишнього її співробітника, у ДПЗКУ кілька років був наглядач від правоохоронних органів, останній — від СБУ. Зазвичай такій людині дають керівну посаду, за якою закріплюють функцію контролю за системою безпеки підприємства.
Як зазначив співбесідник, нинішнього куратора невдовзі повинна замінити інша людина, яка буде представляти інтереси обох відомств — ГПУ та СБУ.
Міністерство. Заміна куратора
Зміна менеджменту ДПЗКУ свідчить про перерозподіл сфер впливу в міністерстві.
Зокрема, як кажуть співбесідники ЕП, втрачає вплив на міністерство депутат з «Самопомочі» Іван Мирошниченко. У 1990-х роках він працював у великих міжнародних зернотрейдерах — Cargill і Noble. У 2009-2013 роках був позаштатним радником втікача-міністра Присяжнюка.
Мирошниченко володіє кількома фірмами на Кіровоградщині, звідки він родом. Відомо, що депутат і міністр — не чужі люди. Мирошниченка називають людиною, яка «зробила» Павленка міністром. Саме він його рекомендував, і саме завдяки його зусиллям, помноженим на квоту «Самопомочі», це стало можливим.
«Після призначення прем’єр запропонував мені увійти в уряд у статусі віце-прем’єра з питань АПК. Однак фракція «Самопомочі» вирішила, що наша команда зосередиться на роботі у Верховній Раді. В уряд же повинні делегуватися молоді, енергійні технократи, з європейською освітою та історією успіху.
Кандидатуру Олексія Павленка першим назвав я, запропонувавши розглянути її на засіданні фракції», — заявив ЕП Мирошниченко.
 |
| Іван Мирошниченко. Фото latifundist.com |
Народного депутата стали називати «сірим кардиналом» Мінагропроду. «Він представлявся як людина, яка може вирішити будь-які питання в міністерстві, в тому числі кадрові. Був навіть момент, коли він у присутності певних людей пропонував крісло голови Аграрного фонду», — каже депутат з БПП.
Томіленка також називають креатурою Мирошниченка. Коли в березні екс-керівник ДПЗКУ підписував додаток №3, з ним у Китаї, крім Краснопольського, був Мирошниченко. Що нардеп робив у складі цієї делегації, незрозуміло.
За його словами, він був у Піднебесній як член парламентського комітету з питань АПК і учасник міжпарламентської групи дружби і співробітництва «Україна-Китай». Проте, наголошує нардеп, він був лише на офіційній зустрічі представників ДПЗКУ з керівництвом китайської ССЕС, а при підписанні документів його не було.
Наразі Мирошниченка посунули від важелів впливу в міністерстві, каже співрозмовник в уряді. Зараз на першому плані в міністерстві інша людина — Олександр Лієв — штатний радник міністра.
 |
| Олександр Лієв. Фото hromadske.tv |
Експерт з комунікацій. Так Лієва називають у ДПЗКУ, міністерстві, парламенті і на ринку. До анексії Криму він був міністром курортів і туризму АРК, а потім зробив вибір на користь України, поповнивши список персон нон ґрата на півострові. Є й інша версія, чому він обрав «материк»: не домовився з «владою» Криму про посаду.
Серед впливових осіб, які зустрічалися на кар’єрній драбині Лієву, чимало знайомих облич. Це, зокрема, Арсеній Яценюк, з якими вони познайомилися в Криму, коли прем’єр був міністром економіки півострова.
Також, за словами Лієва, йому доводилося перетинатися з Яценюком під час роботи в Чернівецькій облдержадміністрації, де він працював у 2006-2007 роках.
Експерт з комунікацій близько знайомий з радником президента, екс-прем’єром АРК Сергієм Куніциним. Саме за його пропозицією у 2004 році Лієв долучився до політики, ставши довіреною особою Януковича в Криму на виборах 2004 року.
Співпрацював він з «регіоналами» і пізніше, але уже під крилом покійного Василя Джарти — одного з найвпливовіших членів Партії регіонів.
У Мінагропроді Лієв з Павленком з перших днів. До того він працював першим заступником гендиректора Національної телерадіокомпанії. Як зазначив Лієв, міністр пропонував йому посаду заступника, але той буцімто відмовився.
«Це було недоцільно, враховуючи, що у мене нема досвіду в аграрній політиці і є бекграунд відносин з Арсенієм Петровичем. Через це міністр міг зіткнутися з певними ризиками. У мене ж який образ? Образ міністра курортів і туризму АРК ще й члена Партії регіонів, у якій я був лише півроку», — заявив він ЕП.
У міністерстві Лієв відповідає за найважливіші ділянки. Крім того, що очолює патронатну службу міністра, він також організовує процедуру конкурсів на голів усіх ДП. Крім того, він вибудовує модель взаємодії міністерства з ДП.
Частина опитаних ЕП урядовців і депутатів схиляються до думки, що міністр виконує роль «ширми», а Лієв вирішує більшість головних питань. Інші ж вважають, що Павленко самостійна фігура, але його радник має на нього неабиякий вплив. Нібито саме за його поданням був посунутий Мирошниченко.
Сам Лієв каже, що такі чутки поширюються через «сильну довіру», яка існує між ним і міністром. Також він наголошує, що не впливає на Павленка, і той «самостійна і самодостатня людина, яка вміє слухати і збирати різні думки».
«Мою думку він теж бере до відома. Так, мене називають «сірим кардиналом», але це персонаж, який має власний інтерес. Моя ж роль — це роль консультанта в питаннях держслужби і публічного адміністрування. Питання через мене вирішувати не вдасться. У мене нема комерційних інтересів в аграрній сфері. Ніяких. У мене нема ніякого бізнесу. Взагалі ніякого», — наголошує радник міністра.
Загалом фігура аграрного міністра — одна з найбільш неоднозначних у Кабміні, якщо дивитися на неї крізь призму підтримки існуючих політичних центрів. Голові Мінагропроду досі вдавалося лавірувати між прем’єром та Адміністрацією президента і при цьому мати в запасі підтримку «Самопомочі».
 |
| Борис Ложкін |
Недавно Павленко і глава Адміністрації президента Борис Ложкін сильно побили горшки через конкурс щодо обрання керівника «Укрспирту». Креатура АП — нинішній в. о. Роман Іванюк — у список основних претендентів на посаду не потрапив. Як відомо, конкурс завершився скандалом.
Зараз конфлікт між міністром і головою АП — на стадії тліючого. Той випадок породив чутки, що Павленку шукають заміну. Проте до розриву відносин з АП це не призвело, каже чиновник з Мінагропроду.
Джерело: Економічна правда
