Сам по собі факт відпливу мізків з України, особливо серед молодшого покоління, ні для кого не є таємницею, — пише ЕП.
Однак не тільки молоді й висококваліфіковані спеціалісти покидають нашу країну в пошуках кращого життя.
Які ж реальні масштаби цього явища, і що з цим можна зробити?
Польська мрія
За даними Держстату, на кінець 2016 року в Україні жило близько 17,4 млн людей працездатного віку. При цьому рівень безробіття — близько 9,4% або 1,7 млн осіб.
Пошуки роботи для представників багатьох професій можуть тривати роками. Часто необхідних вакансій просто нема. Чим менший населений пункт, у якому живе людина, тим складніше їй знайти прийнятну роботу, не кажучи про пошук місця роботи з найкращою зарплатнею та умовами праці.
Статистика Державної служби зайнятості показує, що у селах рівень безробіття ще вищий — 10,4% або майже 600 тис осіб працездатного населення. Ті, що знайшли роботу, навряд чи насолоджуються плодами своєї праці. Статистика Мінфіну показує, що середня зарплата в Україні становить 5 406 грн або близько 190 євро.
При цьому середня зарплата вираховується середнім арифметичним. Це означає, що існують люди, які заробляють набагато менше. Таких, за даними Держстату, чимало. Майже 500 тис осіб в Україні отримують зарплату, меншу за мінімальну. Ще 1,9 млн осіб заробляють 1147-1500 грн.
Тимчасом рівень зарплат в сусідніх країнах значно перевершує наш. У Румунії середня зарплата становить 395 євро, в Угорщині — 497 євро, у Чехії — 702 євро, у Словаччині — 745 євро, у Польщі — 750 євро. Зростаючі економіки вимагають приросту робочої сили, і нестачі робочих місць там не спостерігається.
Працездатне населення цих країн часто виїжджає ще далі на захід — у Німеччину, Францію, Великобританію. Цим країнам вдається підтримувати економічне зростання в тому числі і завдяки робочій силі із сусідніх країн, що не входять в ЄС, і величезна частина трудових мігрантів приїжджає саме з України.
Розчаровуючись у роботі на батьківщині, багато працездатних українців цілеспрямовано шукають роботу за кордоном, де виконують роботу, яка не вимагає високих кваліфікацій. Там можна заробляти в два-три рази більше, ніж в Україні отримує людина з вищою освітою.
Показники міграції вражають і жахають. Наприклад, Угорщина збирається розширити кількість вакансій для трудових мігрантів на 50 тис. Чехія, де вже працює 220 тис українців, збирається створити ще 140 тис вакансій.
Проте головним імпортером українських працівників, безсумнівно, є Польща. Якщо у 2015 році тут працювало близько мільйона українців, то у 2016 році для українських робітників було відкрито ще 900 тис робочих віз, і ще мільйон Союз підприємців і роботодавців Польщі збирається видати у 2017 році.
Не варто забувати: йдеться тільки про офіційно влаштованих співвітчизників, хоча далеко не всі трудові мігранти заробляють в Польщі та інших країнах ЄС легально.
Українська міграція в Польщу стала настільки масовою, що там зняли комедійний серіал про нелегку долю українських робітниць, які приїхали до Варшави на заробіток. Серіал став одним з найпопулярніших шоу на польському телебаченні.
Тимчасом Союз підприємців Польщі відзначає, що зростання кількості мігрантів з України принесло польському бюджету майже 2 млрд євро за рік — сума, яка більш ніж удвічі перевищує третій транш Україні від МВФ.
Імітація освіти
Однак у великих містах України ситуація виглядає не так сумно. Зарплати у великих промислових і фінансових центрах, як і рівень життя, значно вищі.
Багато в чому це відбувається завдяки тому, що великі міста мають хороші освітні бази. Вони дозволяють створити фахівців, на яких є попит в Україні. Однак при детальнішому розгляді ситуація виглядає дуже сумно.
У міжнародному рейтингу університетів Times Higher Education вказано тільки чотири українські ВНЗ, у рейтингу QS World University Rankings — шість.
При цьому в даних рейтингах наші університети посідають місця переважно у другій половині списку. Наприклад, з 916-ти позицій рейтингу QS World University Rankings українські ВНЗ перебувають на 382, 431-440, 551-600 і 701+ позиціях.
У 2015 році в Україні було понад 800 університетів, проте завдяки новому закону «Про вищу освіту» кількість університетів планується скоротити до 317-ти. У той же час в Німеччині, яка має 82 млн населення, існує всього 250 вищих навчальних закладів, які посідають куди більш високі позиції у світових рейтингах.
Величезна кількість державних і приватних університетів дозволяє значній кількості молодих людей отримати диплом про вищу освіту, але лише десятки університетів справді здатні дати знання, які підкріплює цей диплом.
Застарілі освітні програми, відсутність професійних кадрів, погані матеріальні бази призводять до того, що університети України просто «штампують» дипломи.
Талановиті та успішні студенти і вчені рідко затримуються в рідних університетах через погані умови праці і низькі зарплати. Талановиті і успішні студенти прагнуть покинути Україну і завершити освіту там, де існує виборність курсів, матеріальна база для навчання та перспективи майбутнього працевлаштування.
Понад 50 тис студентів з України навчаються в одній тільки Польщі, і з кожним роком цей показник росте, позбавляючи Україну кваліфікованих талановитих громадян, які будуть працювати на економіки інших країн.\
Дані UN за 2015 рік
Відсутність професіоналів
У результаті кількості професіоналів, здатних ефективно управляти, створювати продукт або успішно реалізувати існуючий, стрімко скорочується.
Не маючи можливості отримувати гідні зарплати тут, інженери, програмісти, технологи та інші фахівці мігрують у країни Західної і Північної Європи, Америки та Азії, де отримують просто космічні за мірками України зарплати і гідний рівень життя — розвинену систему охорони здоров’я і права.
Лише одиниці з фахівців високого класу залишаються в Україні з морально-патріотичних міркувань або прив’язаності до родин.
Навіть в Україні високооплачувані фахівці найчастіше працюють на іноземні компанії, які можуть оплатити роботу дорогого професіонала, чого не скажеш про більшість українських компаній, особливо регіональних.
У державному секторі ситуація така, що, маючи вкрай низькі офіційні прибутки, чиновники декларують нечувані суми і предмети розкоші, які могли б стати експонатами передових музеїв світу.
Неконкурентні зарплати і нелегкі умови праці відштовхують велику кількість чесних і кваліфікованих експертів від роботи в держструктурах, приваблюючи тих, хто не розглядає офіційну зарплату основним джерелом прибутку на посаді чиновника.
У результаті на хвилі реформ Україна зіткнулася з гострою нестачею професійних кадрів з досвідом керування, які могли б очолити проведення реформ.
Призначення Войцеха Балчуна керівником «Укрзалізниці» або Айвараса Абромавічюса міністром економіки свого часу викликало чималий резонанс в суспільстві. Мовляв, невже не можна знайти спеціалістів в Україні?
На жаль, відповідь на це питання — радше ні. За словами Абромавічюса, гостра нестача професіоналів є однією з головних причин гальмування реформ в Україні.
Однак і в сфері бізнесу, де є можливість отримати високі за мірками України гроші, не все так просто. Рівень вакансій для працевлаштування значно поступається рівню пропозицій, що дозволяє роботодавцям диктувати умови.
Проте навіть у таких умовах закривати кадрові потреби з року в рік стає все складніше через потік «спеціалістів» з фіктивною вищою освітою, не підкріпленою реальними навичками чи досвідом, якщо мова йде про молодь.
В результаті, ми маємо незадоволених працедавців, яким важко зібрати професійну команду, і розчарованих молодих працівників, які, витративши роки на здобуття омріяного диплома, позбавлені можливості знайти роботу.
Що робити
Щоб зупинити зростаючу загрозу українському ринку праці, необхідно серйозно зайнятися підготовкою професійних кадрів. Поки освітні реформи почнуть діяти, мине не одне десятиліття, тому основне завдання — підвищення кваліфікації робітників — лежить на самих підприємствах.
Багато компаній IT-галузі пропонують програми стажувань, в ході яких талановиті і старанні можуть отримати необхідні знання, яких не дають університети.
Це дозволяє тим, хто успішно пройшов таке стажування, влитися в частину команди або принаймні підвищити свою кваліфікацію. Схожі стратегії існують і для інших професій — менеджерів, юристів, журналістів, економістів.
Формування професійної команди значно підвищує ефективність компанії і дає їй можливість підвищити не тільки власний прибуток, а й впливати на ринок завдяки високим стандартам якості продукту та організації робочого процесу.
Формування касти топ-менеджерів і ринкові умови праці в держсекторі зможуть дати результати всій країні. Це дозволить вплинути на глобальну ситуацію у сфері трудової міграції в Україні, створювати робочі місця і підвищувати рівень життя.
Хорошим прикладом того, як професійні кадри змінюють життя країни, є державні закупівлі. Ініційована громадським сектором реформа вилилася в систему електронних закупівель і завоювала нагороди на престижних світових конкурсах.
Створений з команди професійних закупівельників Центральний закупівельний майданчик (ЦЗО) буде співпрацювати з підприємствами, які проводять закупівлі, але не здатні оплатити роботу штату фахівців із закупівель.
В результаті співпраці з ЦЗО закупівлі підприємств перейдуть в руки експертів, що допоможе ефективніше витрачати кошти. Розумний підхід і професійний аналіз закупівельної потреби дозволить знизити суму закупівлі до 40%.
Глобальна проблема відпливу кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили з України — значно серйозніша загроза, ніж можна уявити на перший погляд. Ігнорування цієї проблеми може завдати непоправної шкоди українській економіці.
Завдання, яке слід вирішити українському уряду, надзвичайно складне. Однак усякий шлях починається з маленького кроку, і зробити його слід уже зараз, залучаючи і створюючи професійні кадри для роботи в Україні на її користь.
