«Прогуляв це скликання — не потрапиш у наступне»
Верховній Раді запропонували кардинальний спосіб боротьби з депутатами-прогульниками. Йдеться про те, щоб тих парламентарів, які пропустили понад половину засідань, позбавляти можливості балотуватися вдруге, пише газета «Експрес».
«Суть пропозиції така: якщо нардеп не відвідує своє робоче місце в більш ніж 50% випадків (за винятком поважних причин, прописаних у Кодексі законів про працю), то він не має права балотуватися на наступних парламентських виборах», — написав нардеп Дмитро Білоцерковець. — Проблема невідвідування народними депутатами пленарних засідань у нас хронічна. Так, за даними письмової реєстрації, 75 народних депутатів пропустили половину і більше засідань Ради в січні — лютому цього року. Із них 21 народний обранець прогуляв понад 80%(!) засідань.
Такі дані оприлюднив Комітет виборців України. Тому не дивно, що з’являються доволі радикальні пропозиції для вирішення цієї проблеми. Однак перед тим, як їх втілювати, потрібно проаналізувати, як це зробити так, щоб не було суперечностей із законодавством. Так, ухвалити закон, який би забороняв прогульникам обиратися вдруге, не можна. Річ у тому, що стаття 76 Конституції передбачає: народним депутатом може бути обрано громадянина, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в державі протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради лише той, хто має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Про прогульників там жодного слова не сказано. Отже, ухвалення відповідного закону означало б позбавлення їх конституційного права бути обраними. Висновок: щоб привести народних обранців до тями, треба внести зміну до Конституції.
Але зробити це мають тi самі парламентарі 300 голосами… Фантастика! Однак нині принаймні на рівні партії, якщо вона позиціонує себе як відповідальна політсила, можна ухвалити рішення, яке не дозволить вдруге балотуватися прогульникам. Це може бути навіть прописано в статуті політсили. Статут — це не закон. А кожна партія має повне право визначати власні критерії добору кандидатів. Та для того, щоб це реалізувати, потрібен суспільний тиск. Боюся, політсили навряд чи рватимуться реалізовувати такі ініціативи за власним бажанням. Отож дуже важливо максимально інформувати виборців про те, як їхні представники виконують покладені на них обов’язки, оприлюднювати кількість прогуляних ними засідань, пояснювати, що за таких “кадрів” не варто голосувати. Та й самі українці мають бути зацікавлені в тому, щоб моніторити активність парламентарів. Регламент роботи Верховної Ради дозволяє не виплачувати зарплату за дні, які були прогуляні.
Однак такий механізм покарання впливає не на всіх парламентарів. Усім відомо, що під куполом чимало мільйонерів, яких зарплата не дуже цікавить. І в цьому випадку апелюю, знову ж, до свідомості виборців. Не треба обирати тих, для кого бізнес є головним, бо вони не зможуть придiлити належну увагу виконанню депутатських обов’язків. Треба вимагати, щоб партії не висували таких людей. І ще, звісно, багато залежить від загального рівня культури як депутатів, так і виборців. Парламентарі на Заході не прогулюють засідання, оскільки не можуть навіть допустити таке безвідповідальне ставлення до своїх обов’язків. Костянтин МАТВІЄНКО, політичний експерт, співорганізатор Корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»
