Радник президентiв i урядiв Олександр Пасхавер упевнений, що розпочатi реформи неодмiнно дадуть результат
Пiсля останньої революцiї вже пройшло кiлька рокiв. I багатьом здається, що непростий економiчний перiод мав би минути. Однак покращення добробуту нiяк не видно. Отож люди щораз бiльше розчаровуються, пише Експрес.
I справдi, чи є пiдстави сподiватися на iстотний економiчний ривок? Чи заклала наша влада реформи, якi дадуть результат в осяжнiй перспективi? Цi та iншi питання ми поставили заслуженому економiстовi України, президентовi Центру економiчного розвитку Олександровi Пасхаверу.
— Чи не найбiльшу несправедливiсть у країнi вiдчувають старенькi — майже двi третини пенсiонерiв отримують мiнiмальнi 1247 гривень. Притiм максимальний розмiр пенсiї, як визнає мiнiстр соцполiтики, нинi становить 58 тисяч!
— Чи повиннi пенсiї вiдрiзнятися? Так! Чи набагато? Можливо. Зарплати ж рiзняться ще бiльше. Але чи може солiдарна система, коли грошi на пенсiї беруть з одного джерела — наших вiдрахувань до Пенсiйного фонду та держбюджету, забезпечувати всiм гiдний рiвень виплат? Нi, не може. Тобто за теперiшнiх реалiй держава не здатна забезпечити всiм не те що високi пенсiї, а навiть такi, на якi можливо прожити.
Причина в тому, що багато рокiв через низьку народжуванiсть спiввiдношення кiлькостi працiвникiв i пенсiонерiв погiршується. А солiдарна система розрахована на те, що кiлькiсть платникiв податкiв збiльшується швидше, нiж кiлькiсть пенсiонерiв. Загалом кажучи, вона чимось нагадує фiнансову пiрамiду. Як тiльки починається вiд’ємне зростання населення, солiдарна система в принципi працювати не може.
— I що ж робити в такiй ситуацiї?
— У багатьох країнах солiдарна система досi працює, але вона забезпечує лише мiнiмальний рiвень пенсiй для того, щоб захистити людей вiд крайньої бiдностi. Її поступово замiнюють добровiльною накопичувальною системою. Тобто людина сама вiдкладає для себе на пенсiю. При цьому держава робить двi речi: по-перше, не бере податкiв iз грошей, вiдраховуваних на накопичувальний пенсiйний рахунок, по-друге, вона повинна гарантувати, що цi заощадження не зникнуть.
I в нашiй країнi пенсiйна реформа задумана доволi давно. Уже до 2007 року були готовi доволi складнi розрахунки. Але уряди не починали її реалiзацiї з однiєї причини: вони не могли забезпечити стiйкiсть пенсiйних накопичень. Однак теперiшня влада таки вирiшила розпочати цю складну реформу. I я впевнений, що це дуже добре.
— А як ви загалом оцiнюєте соцiально-економiчну полiтику цього уряду?
— Тi новацiї, якi зiбрався втiлювати Гройсман, тяжкi. Це, крiм пенсiйної реформи, також реформа освiти, охорони здоров’я, ринку землi. Хоча мене здивувало, що вiн не згадав про необхiднiсть продовження антикорупцiйної реформи. Без неї всi iншi не працюватимуть. Але в будь-якому разi вiн рухається вперед.
— Та чи можна говорити хоч про якийсь вiдчутний результат?
— Не можу оцiнити дiяльнiсть уряду незалежно вiд дiяльностi парламенту та Президента. Можу сказати про владу загалом. Так от, за останнi три роки ми добилися iстотних результатiв. Попри те, що в нас доволi бiдна країна, а на час втечi Януковича ще й була розвалена сфера оборони, ми не програли вiйну, змiцнили армiю, прилаштували 1,7 мiльйона бiженцiв. I при цьому на фонi воєнного конфлiкту ще й забезпечили зростання економiки на 2,3%! Крiм того, провели низку реформ. Але все ж, питаєте, чому
вони не дають тих результатiв, яких ми чекаємо? Бо цi реформи швидко не йдуть.
— А чому так? Хiба неможливо швидше?
— Хто такi нашi урядовцi? Це люди, якi усвiдомили, що потрiбнi змiни, але вони — зi старого полiтикуму. Отож використовують зв’язки, технологiї, якi були ранiше. I це все уповiльнює процес. Та все ж вiн триває. Для прикладу, за попереднiх керманичiв держави нiяк урядовцi не могли пiдвищити цiни на енергоресурси. Через це утворилася цiла армiя людей, якi збагачувалися на схемах переливання в бiзнес дешевих енергоносiїв, призначених нiбито для населення. А тепер цi схеми поламали.
Активно триває й медична реформа. До речi, подивiться, скiльки негативних вiдгукiв про неї. Звiдки така злоба? Бо новацiї зачiпають iнтереси сотень тисяч злодiїв, не дають їм заробляти на старих схемах.
Хоча, на жаль, не всюди бачимо системний пiдхiд, не всюди є зрушення. Та й загалом потрiбно розумiти, що революцiя, яка триває тепер на новому рiвнi, — важка рiч. Якщо якийсь усталений порядок ми починаємо знищувати, настає дуже важкий перiод.
— Але ж рано чи пiзно вiн має минути!
— Звичайно, що так. Для нас прикладом ефективних реформ є Польща. Там так звана шокова терапiя тривала 7-8 рокiв. А в нас реформи почалися лише 2,5 року тому. Але при цьому варто розумiти, що в нас реформи можуть бути складнiшi, довшi, нiж там.
Багато також залежить вiд того, хто буде при владi в наступнi роки. Чи, в разi її змiни, тi новi керманичi держави втiлюватимуть i далi започаткованi реформи. Боюся, щоб країну не очолили популiсти, котрi захочуть перекреслити досягнення попередникiв. За оптимiстичного сценарiю, якби вдалося безперервно проводити реформи, результати були б через кiлька рокiв. За песимiстичного, боюся, що, ймовiрно, молодi люди побачать їх результат, а я вже нi.
— Що, крiм влади, для нас може стати гальмом на цьому шляху?
— Корупцiя. Нам треба розв’язати цю проблему, щоб вона була хоч на рiвнi Грецiї. Треба розумiти, що вигоди вiд масового хабарництва мають не п’ятнадцять осiб на верхiвцi, а сотнi тисяч. Кожен, хто може, створює свою маленьку монополiю й наживається незаконним шляхом. Це знищує нас, робить бiдними. Звiсно, люди i їхнi пiдходи також iз часом змiнюються, але це не вiдбувається швидко.
Та все ж нехай у нас є труднощi, нехай ми болiсно проходимо їх, але зате маємо шанс — наше майбутнє. I ще хотiв би нагадати, що за останнi роки для того, щоб здобути його, ми зробили головне — вiддалилися вiд Росiї, зв’язок з якою перетворював шлях перед нами на непролазне болото. Тепер же — тiльки вперед!
