Уважно подивився годинне кіно-«розслідування» «Громадського» про обставини вбивства Шеремета. Висновки фільму тенденційні й зумовлені заздалегідь сформованим політичним меседжем: «Шеремета вбила українська влада», — пише ЦН.
Автори опрацювали справді великий масив ексклюзивної інформації. Використовуючи різні прийоми, автори наполегливо обґрунтовують єдину версію: за вбивством Павла Шеремета стоїть нинішня українська влада. Головне нібито підтвердження цьому: ідентифікований ними дивний чоловік, який, виходячи з фільму, ймовірно причетний до злочину, станом на 2014 рік (!) працював в СБУ. На цьому хиткому логічному містку побудована головна гіпотеза всього розслідування. З точки зору формальної логіки, все могло бути саме так. Але ж, точно так само, могло й не бути! Викладу лише два логічні аргументи:
1. Версія про вбивство Шеремета українською владою від початку була, й залишається, найменш логічною з усіх можливих. Ніхто, в тому числі й журналісти «Громадського», навіть не намагався обґрунтувати: навіщо саме Шеремета?! В перші хвилини після вбивства тисячі поінформованих людей старалися пригадати: чим же покійний Шеремет теоретично міг так дошкулити владі — щоб його публічно вбивати. І не пригадали. Порівняно з сотнями розслідувань про корупцію серед депутатів, міністрів, оточення Президента; про зрадників і агентів Кремля серед «силовиків», журналістський викривальний доробок Павла Шеремета практично непомітний.
Водночас ця версія суперцінна для російської пропаганди. Насамперед — для пропаганди на закордонні аудиторії (які нічого не знають ані про Україну, ані про діяльність покійного). І тут важлива деталь: Шеремет — громадянин Росії. Отже, вбили російського опозиційного журналіста, який «викривав українську владу». Кремль, як відомо, застосовує найскладніші, найвигадливіші засоби для дискредитації і дестабілізації України — і витрачає на це мільярди доларів. Скоро ми побачимо, як до «журналістського» фільму «Громадського» підверстуються постійні заяви «Опоблоку» про нібито зростання екстремізму і ущемлення свободи слова в Україні. Постійні і наполегливі, наголошую. Для українців ці заяви є примітивною, рутинною брехнею. А для необізнаної, наївної західної авдиторії цілком.
2. Є великі сумніви, чи всі співробітники СБУ станом на 2014 рік служили українському народу і українській владі. Це ж, до речі, стосується і нинішнього складу СБУ. Навіть сумніву немає, що дехто з них продовжує служити ворожій державі.
На жаль, тема «Україна вбила Шеремета» буде кочегаритися й надалі. Зокрема, певним середовищем журналістів і псевдожурналістів. Одним опортуністам вона потрібна, щоби представити себе жертвою влади перед західними донорами. Мовляв, треба ще кілька мільйонів доларів — і ми захистимо всіх журналістів і поборемо всіх борців із журналістами. А війни ніякої нема, це проект ворогів вільної преси. Отже, не варто західним донорам відволікатися на якогось Путіна.
Для інших — це хороший привід генерувати політичну нестабільність, яка є головною метою гібресії проти України. А за гібресію дуже добре платять нафтогазодоларами.
Для західних «гібридних партнерів» — це просто цукерочка. Точніше, «відмазка». Ще один доказ, що для «вирішення українського питання» треба тиснути не на Москву, а на Київ.
P. S. Українському керівництву кинули серйозний виклик, звинувативши у вбивстві Шеремета. Може, хоч це нарешті мобілізує владу на вирішення системних політичних суперечностей сьогоднішньої України?!
