У Петра Порошенка є всього два варіанти: стати президентом ще раз або ні. — пише УП.
І як би чинному главі держави не хотілося іншого, обидва ці сценарії є цілком реальними.
З одного боку, в силу своїх амбіцій Порошенко навіть не хоче розглядати можливості того, що наступним президентом буде не він. За останні три роки він зав’язав на себе всі політичні рішення й фінансові потоки, вибивши собі позицію медіатора між різними промислово-олігархічними групами. Усі, хто зараз має доступ до ресурсів, отримали його, у більшості своїй, з волі саме Порошенка.
От тільки у цієї ситуації є й інший бік.
Отримавши «блокуючий пакет» у розподілі фінансових потоків, Порошенко поставив у залежність від себе чи не весь політичний клас. І ця влада занадто його сп’янила.
Петро Олексійович став президентом завдяки позиції «компромісної фігури» для більшості олігархічних і політичних груп. Але вже з перших місяців після обрання Порошенко почав систематичну роботу над захопленням усе більших повноважень і впливу.
Тож не можна виключати варіант, що чинний президент вдруге об’єднає навколо своєї фігури всіх акціонерів ЗАТ «Україна».
Однак цього разу не за – а проти себе.
Перші ластівки такої можливості з’явилися в процесі обговорення в стінах Адміністрації президента проекту так званої «єдиної партії влади» – об’єднаної сили на базі «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту».
Цей проект мав гарантувати переобрання для Петра Олексійовича, і в той же час – збереження місця у владі всім нинішнім групам впливу.
Але зараз він опинився на межі провалу.
Найяскравіше це показав нещодавній з’їзд «Народного фронту», де його лідери передали Порошенку кілька дуже неприємних привітів. І головне – зробили це публічно.
Чи можна остаточно ставити хрест на об’єднанні команд Порошенка і Яценюка, та як у такому разі президент планує переобратися?
«Українська правда» розпочинає цикл статей про підготовку Петра Порошенка до походу на другий президентський термін.
Навіки разом?
«Якби Порошенко захотів, ми б могли уже завтра об’єднатися. Але він цього не хоче. Тому ми вирішили не чекати», – так пояснював УП причини несподіваного проведення з’їзду їхньої партії один із лідерів НФ.
Певну справедливість такого твердження визнають і в оточенні президента.
«Це об’єднання на базі БПП і НФ було б дуже логічним кроком. Усім пішло б на користь, якби влада не воювала між собою. Але поки що домовитись ніяк не вдається», – визнає високопоставлений співрозмовник в АП.
Причин такого стану речей є кілька. Перша з них – Порошенко вміло користується тим, що в моноліті «Народного фронту» намітилася тріщина. І проходить вона між ключовими гравцями цієї політичної сили.
Коли на з’їзді НФ лідери партії змінювали один одного на сцені, разом з ними змінювалися дві різних концепції.
Першу представляли Арсеній Яценюк та глава МВС Арсен Аваков. Обидва були максимально критичними щодо Порошенка і дуже скептично висловлювалися щодо можливості об’єднання з ним.
Ідеологом протилежної концепції виступав секретар РНБО Олександр Турчинов. Усі тези його виступу з трибуни і пізніших розмов із журналістами зводилися до одного – треба єднатися.
Цю помічену УП різницю визнали і співрозмовники в НФ.
«Турчинов просто найбільш піддається «чарам» Порошенка. Він занадто багато часу з ним проводить – щоденні наради, консультації і так далі. Але колись і Саша зрозуміє, що Петро дурить нас усіх», – сказав один із лідерів «фронтовиків».
Серйозність цих розбіжностей у поглядах лідерів НФ може проілюструвати така деталь.
Один із керівників партії розповів УП історію, яка сталася після затримання сина Авакова. Тоді між Порошенком і Яценюком відбулася досить натягнута розмова.
«Арсеній йому сказав, що якщо той спробує зняти Авакова, то мінімум 55 наших депутатів вийдуть з коаліції», – розповідають у НФ.
Ця історія цікава не так методами, якими ведуться політичні переговори, як озвученою цифрою. У фракції «фронтовиків» 81 депутат, вийти мали 55.
Чи не групи Турчинова, який агітує за об’єднання, та Миколи Мартиненка, у якого свої «дружні» стосунки з Аваковим, і склали ту «нестачу», за яку Яценюк не міг ручитися?
Порошенко, поза всяким сумнівом, дуже добре обізнаний із внутрішньою кухнею НФ. І так само безсумнівно намагається грати на внутрішніх конфліктах партнерів по коаліції. Хоч би і тим, що не пропонує Турчинову очолити свій виборчий штаб, але і не відмовляється від цієї ідеї. Така гра дуже дратує «фронтовиків».
«Партія без ручки»
Це не єдина причина, чому об’єднавчі переговори рухалися так повільно. Є й інша, можливо, навіть більш важлива.
«Розумієте, «Народний фронт» – це валіза без ручки. Що вони можуть нам запропонувати? Чесно – нічого, крім проблем. Хоча того ж Яценюка по-людськи шкода, він багато зробив, і його треба буде брати «на борт». Але решта?» – заявив УП один із членів найближчого оточення президента.
І справді, в плані електоральної підтримки НФ може запропонувати небагато, щоб не сказати нічого. Останні соцопитування показують, що президентський рейтинг Яценюка – близько 1%, партійний рейтинг НФ складає 0,8%.
Але в плані створення проблем Порошенку у «фронтовиків» арсенал куди більш широкий.
Що, як деякі лідери НФ спробують провести через Раду закон про імпічмент? Або простими голосуваннями у 226 голосів заберуть у Порошенка всі повноваження, що не записані в Конституції, як-то призначення глави НАБУ, ДБР, Нацгвардії, усунення його впливу на Кабмін, ДФС, СБУ чи НБУ?
Що буде, якщо НФ знайде 226 голосів для початку Конституційної реформи в частині переходу до «чистої» парламентсько-президентської моделі?
Усі ці пункти – не вигадка УП. Це – тези з затвердженої з’їздом НФ програми дій на 2018-2019 роки.
Є зовсім свіжий приклад того, як у Раді можуть «випадково» знайтися голоси під невигідний Порошенку закон. Не так давно парламент підтримав у першому читанні зовсім не потрібний Банковій Виборчий кодекс.
Якщо подивитися на «послання» НФ трохи ширше, то може виявитися, що його адресатом є не тільки і не стільки Порошенко. Адже в процесі обмеження влади президента може знайтися дуже багато ситуативних партнерів: від чинного прем’єра та парламентської опозиції до більшості олігархів, яких усе більше дратують апетити глави держави.
Така перспектива нічого хорошого Порошенку не принесе. Можливо, саме тому він досі й підтримує видимість об’єднавчих переговорів.
Нікому і нічого
«У Порошенка є дві головні задачі. Перша – не відпустити від себе Яценюка і компанію, щоб вони не грали проти нього. Для цього він періодично повертається до питання про об’єднання. Друга – підготуватися до переобрання, нікому нічого не обіцяючи», – пояснив мету Порошенка один із членів його команди.
Усі переговори про «єдину партію» почалися саме з того, що всі сторони хотіли отримати гарантії своєї участі в наступній владі.
Порошенко хотів переобратися, «фронтовики» – хоч частково зберегти нинішні позиції.
«Найбільш логічним варіантом, найбільш дієвим, було саме створення спільної партії. Це б гарантувало, що ніхто з чинної влади не буде воювати між собою», – розповідають у керівництві НФ.
Але ці перемовини застопорилися на самому початку – на питаннях про лідера партії та майбутнього прем’єра. Тож до реального поділу квот навіть не дійшло.
З одного боку, зібралося забагато суб’єктів, які претендували на місце під сонцем: Порошенку треба своя частка, і Яценюку треба «щось дати», і Авакову, і Турчинову, і Луценку, і Гройсману «його 20%».
З іншого боку, президент попросту не готовий нікому нічого гарантувати, бо спочатку відбудуться «вибори президентські, а вже потім парламентські».
«Як президент має гарантувати місця якимось мажоритарникам, якщо не ясно, як вони відпрацюють президентську кампанію? Якщо якийсь претендент на округ дасть Порошенку, скажімо, менше 10% підтримки, то для чого президент зараз має йому щось гарантувати?» – пояснюють логіку Порошенка співрозмовники в АП.
У «фронтовиків» і прем’єра Володимира Гройсмана логіка зовсім інакша.
«Петро хоче, щоб усі разом зробили його президентом, а потім спробує всіх же разом і кинути», – обурювався в розмові з УП співрозмовник з оточення прем’єра.
Саме тому, до речі, Яценюк і Гройсман досі обговорюють ідею створення «партії на двох».
«Сєня і Володя з літа носяться з ідеєю зробити окрему партію під прем’єра Гройсмана. Вони і Луценка запрошували, але той відмовився. Бо треба розуміти, що партія Гройсмана реально може взяти відсотків десять. Якщо ж він піде разом з Яценюком, то хай би 2% взяли. Як би «Фронт» не надував щоки і які б з’їзди не проводив», – розповідають в оточенні Порошенка.
До речі, до згаданого з’їзду, де НФ спробував підвищити ставки і натякнути на самостійну гру, у президента ставляться досить рівно.
«Чи треба було їм зібратися? Так. Чи варто було розповідати про «помилки президента»? Не думаю. Бо ми ж насправді нікуди не дінемось одне від одного, все одно муситимемо якось домовлятися», – вважає співрозмовник УП на Банковій.
Щоравда, на яких умовах і про що саме буде домовлятися Порошенко з НФ, поки не зовсім зрозуміло.
Станом на зараз виглядає, що президент зацікавлений виключно в тому, щоб ув’язатись у довгі переговори і потягнути час.
Така відстрочка Порошенку необхідна, щоб перелаштувати адміністративну вертикаль по країні на режим «роботи під вибори». Як тільки президент вибудує власну робочу «сітку», всі погрози «фронтовиків» почнуть сприйматися куди менш загрозливо.
Цю роботу Порошенко уже проводить. Про неї читайте незабаром у продовженні серії «Другий термін Порошенка».
