Українські банки, включаючи найбільший у країні «ПриватБанк», підвищили курс долара та інших іноземних валют для безготівкових операцій. При цьому деякі фінустанови не пішли на такий крок, вирішивши, що вони зможуть поборотися з конкурентами за клієнтів, яких не влаштовує ситуація, що склалася. «Апостроф» з’ясовував, що зараз відбувається на вітчизняному валютному ринку, чому банки підвищують обмінні курси і до яких наслідків це призводить.
Блиск і злидні «карткового туризму»
Низка великих українських фінансових установ, зокрема державні «ПриватБанк» і «Ощадбанк», а також популярний у населення віртуальний monobank, останніми днями підвищили обмінний курс долара до гривні для карткових,тобто безготівкових, розрахунків, який до цього був суттєво нижчим, ніж готівковий курс. Таким чином банки вирішили позбутися диспропорцій на валютному ринку, які приносили їм немалі збитки.
«Фактично протягом декількох місяців війни в Україні діяли три різних курси гривні, — пояснив у розмові з «Апострофом» експерт CASE Україна Євген Дубогриз. — Окрім офіційного курсу Національного банку (29,25 гривні за долар), був також картковий, який складав близько 31-32 гривні за долар, а також «ринковий» готівковий курс, який був помітно вищим і перебував в межах 35-36 гривень за долар. По суті зараз банки вирішили встановити єдиний курс для готівкової і безготівкової валюти».
Можливість самостійно визначати курс обміну валют при розрахунках картками Нацбанк надав банкам ще півтора місяці тому. Проте вони не відразу скористалися цією опцією, намагаючись максимально зберегти клієнтську базу.
«Картковий курс обміну є одним з важливих інструментів конкуренції, — сказав у коментарі виданню фінансовий експерт Василь Невмержицький. — Банки, які встановлюють нижчий курс, є більш привабливими для клієнтів. Це дуже важливий, хоча і не єдиний показник. При виборі банку клієнти також беруть до уваги інші фактори — різні комісії, які стягує банк при здійсненні операції, а також ліміти на зняття готівки або розрахунки».
Саме для того, щоб не відлякувати клієнтів, банки тривалий час залишали картковий курс незмінним. Проте існування різних курсів, як відомо, неминуче призводить до появи різного роду схем. Адже якщо валюту можна в одному місці купити дешевше, а в іншому продати дорожче, то завжди знайдуться люди, які цим скористаються.
Зіткнувшись зі значною різницею в курсах, українці дуже швидко знайшли спосіб на цьому заробити за допомогою схеми, яка отримала назву «картковий туризм». Він останнім часом набув великого поширення переважно в прикордонних областях.
Суть цього «туризму» полягає в тому,що людина, яка володіє гривневими коштами в Україні, розміщує їх на картковому рахунку і ненадовго виїздить за кордон. Там вона знімає з картки готову валюту і повертається з нею в Україну. Тут валюта здається в обмінний пункт, а виручена гривня повертається на картковий рахунок. Можна знову перетинати кордон і повторювати цю нехитру операцію.
При значній різниці між курсами, «картковий туризм» давав можливість заробити кілька гривень на кожному доларі.
«Пізніше, в міру розширення популярності цієї схеми, вона була вдосконалена таким чином, що вже не було потреби щоразу виїздити за кордон, — говорить Василь Невмержицький. — Власник української карти передавав її дані своєму родичу чи знайомому за кордоном. Той реєстрував її в Apple Pay чи Google Pay і знімав готівку. Далі гроші поштовим переказом відправлялися в Україну, де власник, отримавши готівку, обмінював її на гривню, і цикл знову повторювався».
Звичайно, така схема приносила українським банкам суттєві збитки. Тож нарешті вони вирішили, що конкурентна перевага від заниженого карткового курсу не виправдовує витрат на його підтримання.
«Банківський сектор в Україні наразі перебуває в дуже непростій ситуації, — говорить Євген Дубогриз. — За час війни банки втратили величезні активи. Значна кількість кредитів стали проблемними і не повертаються. Нові кредити зараз майже не видаються. Тому банки намагаються заробити гроші, де тільки можна і мінімізувати витрати. В цих обставинах надавати клієнтам пільгові курси — занадто дороге задоволення».
У кожного свій інтерес
Підвищення обмінного курсу по різному впливає на різні категорії клієнтів банків.
«Сьогодні за кордоном перебуває дуже багато громадян України, які живуть там за рахунок своїх довоєнних заощаджень або переказів від родичів, які залишилися в Україні, — говорить Василь Невмержицький. — Для цих людей після підвищення курсу життя стало дорожчим, оскільки за ту ж саму суму в гривні вони тепер отримують меншу кількість валюти».
З іншого боку, для українських заробітчан, які отримують доходи за кордоном і переказують їх родичам в Україну, ситуація стала більш сприятливою.
«За останні місяці надходження валюти в Україну від заробітчан сильно скоротилося, — каже Євген Дубогриз. — Одна з причин: занижений картковий курс, який вони вважали для себе невигідним, і через це воліли притримати гроші при собі, поки ситуація не виправиться. Підвищення обмінного курсу до рівня реального обмінного можливо стане аргументом на користь того, щоб переслати валюту в Україну».
Втім мінімізувати свої втрати різні категорії клієнтів наразі можуть, правильно обираючи банк. Адже підвищення курсу не носить рівномірного характеру. Деякі банки вирішили підняти курс більше за інших — вище 37 гривень. Інші навпаки поки що зберігають курси на значно нижчому рівні — 32-33 гривні за долар. Це, звичайно, створює підстави для конкуренції між банками за клієнтів.
«Сьогодні спостерігається перехід найбільш активних і мобільних клієнтів до банків, які пропонують кращий курс та інші умови (комісії, ліміти тощо), — говорить Василь Невмержицький. — Існують навіть спеціалізовані групи в соцмережах, в яких люди діляться докладними розрахунками і інформацією з цього приводу. Важливою конкурентною перевагою для банку також є наявність зручного мобільного застосунку, який дозволяє дистанційно відкрити рахунок і отримати віртуальну картку. Такі сервіси дуже цінуються громадянами, які зараз вимушені перебувати за кордоном».
Тож найближчим часом, якщо карткові курси в банках не вирівняються, великі державні установи можуть втратити частину клієнтів. Проте, на думку Євгена Дубогриза, перехід навряд чи буде масовим.
«При виборі банку люди, як правило, орієнтуються не лише на курс валют, — говорить фахівець. — Важливими факторами також є надійність банку, рівень і якість послуг, які він надає, гарантія збереження вкладів. Саме тому сьогодні переважна більшість фізичних осіб обслуговується в державних і великих приватних банках, і вони навряд чи масово перенесуть рахунки в маловідомі невеликі банки (які зберігають знижені валютні курси — «Апостроф»)».
Дожени мене, якщо зможеш
Тим часом, валютний ринок досить оперативно реагує на зміну політики банків. Попри всі свої недоліки, схема «карткового туризму» мала і одну перевагу — вона забезпечувала приплив валюти на готівковий ринок, на якому з початку масованого вторгнення спостерігається підвищений попит з боку людей, які намагаються захистити свої кошти. Ці надходження значною мірою сприяли насиченню цього ринку валютою і стримуванню курсу.
Проте після підняття банками карткових курсів схема «карткового туризму» перестала працювати.
«Це призвело до того, що потік готівкової валюти в Україну скоротився, і в результаті цього підвищився готівковий курс обміну, — говорить Василь Невмержицький. — Тож сьогодні при картковому курсі в найбільших банках близько 36,5 гривні за долар готівковий курс уже піднявся до 37,5 гривні. Таким чином, різниця між двома курсами, хоч і дещо зменшилася, все одно зберігається. І якщо готівковий курс надалі зростатиме, це може дати новий поштовх до «карткового туризму».
Для того, щоб запобігти новому витку валютних спекуляцій, банкам ймовірно найближчим часом доведеться знову підняти картковий курс, навздогін за готівковим. Проте чи не викличе це нового подорожчання валютної готівки, і на якому значенні курсу закінчиться ця гонка, поки що ніхто сказати не може. Тим більше, що ситуація в українській економіці сьогодні дуже сильно залежить від подій на фронті і надходження фінансової допомоги від союзників. І те, і інше сьогодні дуже важко прогнозувати.
