Врегулювати трудові відносини у країні українські нардепи намагаються не перший рік. Увесь цей час чиновникам не дає спокою старий КЗпПр, прийнятий понад 50 років тому. Сьогодні до цієї старої перепони додалася нова – війна, яка вже ускладнила стосунки між роботодавцями та співробітниками до неможливості. Чи спростить їх закон №5371, ухвалений 19 липня? Думки експертів із цього приводу виявилися діаметрально протилежними.
Набридлий КзпПр
Пояснювальні записки до всіх законопроектів, якими хочуть змінити трудові відносини, написані як під копірку. Мовляв, в Україні, яка вже давно є країною з ринковою економікою, трудові відносини все ще регулюються застарілим КЗпПр, прийнятим у далекому 1971 році. І ця «радянська зарегульованість» не відповідає актуальним потребам ринку праці.
Не відзначився оригінальністю і законопроект складної долі №5371, внесений до ВР ще у квітні 2021-го.
«Роботодавці, які створюють нові робочі місця та забезпечують зайнятість, фактично не можуть уникнути порушень застарілих і часто просто неадекватних норм законодавства про працю. Крім того, вони перебувають під постійним тиском контролюючих органів та ризикують бути притягнутими до відповідальності у вигляді значних штрафів, тому змушені вдаватися до «тіньової» зайнятості чи скорочувати робочі місця», — нарікали автори документа.
Неважко помітити, що укладачі документа все ж таки дещо лукавлять.
По-перше, твердження про те, що нинішній КЗпПр є радянським, це все ж таки певна маніпуляція. Так, приймався він 50 років тому, але за цей час до нього було внесено сотні правок, тож нинішній Трудовий кодекс має мало спільного із самим собою зразка 1971 року.
Не витримує жодної критики й твердження, що саме КЗпПр є основною причиною «тіні». Економісти не раз казали, що до тіньової зайнятості ведуть занадто високі податки та правила гри, що постійно змінюються.
Як би там не було, а автори документи виявилися сповненими рішучості виправити ситуацію. І зробити це вони запропонували шляхом внесення змін до кількох законів, включаючи КЗпПр. Зміни викликали обурення у соцмережах.
Що змінили
Документ вносить до КЗпПр низку змін:
- запроваджується договірний режим регулювання трудових відносин, який застосовуватиметься до трудових відносин, що виникають між працівниками та роботодавцями – суб’єктами малого та середнього підприємництва з кількістю працівників до 250 осіб, а також між роботодавцем та працівником, заробітна плата якого становить понад 8 мінімальних заробітних плат на місяць;
- передбачається добровільність застосування договірного режиму регулювання трудових відносин працедавцями;
- визначається механізм та особливості застосування договірного режиму;
- передбачається, що встановлення вимоги щодо ведення та надання суб’єктами господарювання документів з питань, врегульованих трудовим договором, не допускається;
- визначаються особливості надання щорічних оплачуваних відпусток та відпусток без збереження заробітної плати в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин;
- визначаються основні регулюючі функції, суттєві умови (у т.ч. загальні засади організації індивідуальних умов праці, зміни умов праці, безпеки й захисту праці працівника) та порядок укладання трудового договору в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин;
- встановлюються строки та періодичність виплати заробітної плати в умовах договірного режиму регулювання трудових відносин – визначається, що заробітна плата виплачується не рідше, ніж один раз на місяць;
- визначається порядок припинення трудового договору за умов договірного режиму регулювання трудових відносин, зокрема припинення трудового договору з ініціативи роботодавця з виплатою компенсації працівникові.
А що трапилось?
Навіть якщо продертися через споконвічний канцеляризм українських законопроектів, нічого особливо страшного в законопроекті побачити не виходить. Що ж так обурило експертів?
Особливо обурені вже написали про дискримінацію та сегрегацію українських співробітників, яка полягає в тому, що всі підприємства поділятимуться на дві частини – понад 250 осіб та менше 250 осіб. Мовляв, ті, хто працюватиме на великих підприємствах, залишаться під захистом чинного Трудового кодексу, а співробітники у малому та середньому бізнесі отримають індивідуальні трудові договори, де скільки і за скільки працювати визначатиме роботодавець.
— Ухвалений закон дискримінує співробітників підприємств із чисельністю менше 250 осіб та позбавляє їх трудового захисту, включаючи колективні трудові права, — висловив загальну думку обурених на своїй сторінці у Фейсбуці керівник прес-центру ФПУ Юрій Робота.
Водночас аналітик Данило Монін вважає всі ці нападки смішними, оскільки договір, яким новий закон пропонує регулювати трудові відносини у малому та середньому бізнесі, це саме і є згода двох сторін.
– Сьогодні половина економіки працює взагалі без договору, під слово честі, і щось гучних обурень із цього приводу не чути, – зазначив експерт у коментарі «КП в Україні». – Не витримують критики й заяви, що роботодавець повністю «керуватиме» співробітником. Наразі, з урахуванням відкриття європейського трудового ринку, взагалі нічого нав’язати не можна – це можливо, тільки якщо у людини немає вибору.
Більше того, аналітик звернув увагу на виправлення у документі, яке було внесено перед самим голосуванням і, за його словами, «відправило трудову реформу в утиль».
Ця правка свідчить, що «закон набирає чинності з дня, наступного за днем публікації, та діє протягом воєнного стану». Тобто закон, про який сьогодні зламано стільки копій, припинить свою дію разом із закінченням війни.
ПИТАННЯ РУБА
Кому вигідний цей скандал?
У розмові з «КП в Україні» експерти називали різні версії. Одні вважають, що сполошилися профспілки, роль яких зменшується дедалі більше, інші вважають, що країну взагалі і трудові закони зокрема тягнуть назад ретрогради, які просто не сприймають нічого нового.
Але є й конкретніша версія: скандал вигідний тим, кого Галина Третьякова дістала до печінок, тобто усім. Тим більше саме зараз відбувається збір підписів за петицію «Відкликати Галину Третьякову з посади голови Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів».
Тут треба сказати, що голова Комітету має унікальний дар налаштувати проти себе всіх, кого можна і кого не можна, – достатньо згадати її «дітей низької якості» або «ФОПи, які не платять навіть 8 тис. грн на рік».
Найсмішніше, що у цьому випадку проти неї об’єдналися як прихильники, так і противники змін до КЗпПр.
Противники нагадують, що саме Третьякова є основним ініціатором законопроекту №5371, який вони вважають антитрудовим та дискримінаційним.
А прихильники обурені тим, що саме Третьякова внесла перед самим голосуванням ту саму правку, завдяки якій жодної «реформи» не відбудеться: щойно війна закінчиться, дія цього закону припиниться.
