У понеділок, 4 вересня, президент Туреччини Реджеп Ердоган прибув до Сочі з одноденним робочим візитом для зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним на його запрошення. Серед іншого, сторони обговорювали поновлення зернової угоди, але Путіна за підсумками переговорів відмовився від пролонгації Чорноморської зернової ініціативи, вимагаючи виконання низки своїх умов. Що саме означає путінське «ні» і які ще теми Реджеп Ердоган міг обговорювати з Путіним, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Вкрай бажаний гість
Найважливішим пунктом порядку денного переговорів двох президентів було заявлено обговорення продовження так званого Чорноморського зернового коридору, з якого РФ вийшла 17 липня. Також сторони мали намір обговорити, окрім двосторонніх політичних та економічних відносин, останні події, пов’язані з російською агресією проти нашої країни.
Переговори почалися за участю делегацій, а далі перейшли у формат «віч-на-віч».
На поширених ЗМІ відео першого моменту зустрічі президентів ситуація виглядає курйозним. Російський президент, порушуючи дипломатичний протокол, зустрічає Реджепа Ердогана на ганку вілли, всіляко підлабузнюючись перед ним. На інших відео вже в залі переговорів кремлівський диктатор поводиться досить нервово, важко контролюючи хаотичні рухи.
Було помітно, що психологічно кремлівський диктатор перебував у слабшій позиції, ніж президент Туреччини.
Війна в Україні призвела до того, що Володимир Путін вимушено та різко обмежив свої міжнародні контакти. Крім того, змінилася їхня структура. Якщо раніше російський президент на рівних, а то й зверхньо спілкувався з лідерами країн Заходу, то тепер він радий і вдячний будь-якому політику, який готовий до нього їхати і з ним говорити, зазначила у розмові з «Апострофом» політичний психолог Світлана Чуніхіна.
«Зустріч російського та турецького президентів показала, наскільки сильно Путін втратив у політичній вазі. Ердоган і раніше виявляв недолік поваги до російського колеги, змушуючи себе чекати. Сьогодні він демонстрував поблажливе та заступне ставлення до Путіна за допомогою «фіксуючого рукостискання» — захопивши і утримуючи руку російського президента досить довго, щоб той відчув незручність та збентеження. Зазвичай зневажаючи своїх європейських партнерів за слабохарактерність, кинувши виклик Заходу, Путін прирік себе на спілкування з політиками, куди більш жорстокими і цинічними, ніж він сам», — сказала Світлана Чуніхіна.
Осляча позиція Путіна
Переговори Путіна та Ердогана у певному сенсі завершилися прогнозовано. Бункерний диктатор на підсумковій прес-конференції заявив, що Москва не готова повернутись до Чорноморської зернової ініціативи. Щоб це сталося, Путін вимагає виконання раніше озвучених Кремлем умов.
«Росія буде готова реанімувати зернову угоду і зробить це відразу, як тільки будуть виконані всі зафіксовані домовленості«, — наполягає російський диктатор. Серед іншого Путіна очікує зняття частини санкцій щодо російських компаній, які постачають зерно та добрива на європейські ринки.
«У деяких в Україні та за її межами були якісь сподівання, що Ердоган вмовить Путіна повернутися до зернової угоди, але більш реалістичні прогнози припускали, що Путін відмовиться. За його відмовою лежить щось більше, ніж просто прагнення заблокувати український експерт зерна, вдаривши по нашій економіці. Його дії вказують на те, що Кремль націлюється саме на затягування війни«, — зазначив політичний експерт, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Прагматична позиція Ердогана
Президент Туреччини мав свої резони летіти в Сочі на переговори з бункерним диктатором. Вкрай сумнівно, що Реджеп Ердоган або його політичні радники в цілому не уявляли, як саме поведеться Путін, якому на тлі нескінченних провалів в Україні і всередині РФ хочеться постати сильним лідером, який говорить жорстке «ні».
У нинішніх умовах для президента Туреччини економічні чинники виходять на один рівень із геополітичними. Згідно з останніми даними, інфляція в Туреччині в серпні наблизилася до 60%. У країні йдуть угору ціни на пальне та податки, що потенційно може створити суттєві проблеми.
На цьому тлі для Ердогана набувають істотного значення переговори щодо зерна та з енергетичних питань. Нині, як повідомляють західні видання, Анкара та Москва близькі до угоди щодо створення центру торгівлі природним газом. Вигода для сторін очевидна: Туреччина прагне отримати доступ до відносно дешевих енергоносіїв, а Москва вишукує альтернативні маршрути експорту газу.
Володимир Путін, відкриваючи переговори з Ердоганом, зазначив, що в частині створення енергетичного хаба сторони з більшими шансами досягнуть угоди.
«Сподіваюся, що найближчим часом ми завершимо наші переговори«, — сказав Володимир Путін, висловивши сподівання, що енергетичний хаб у Туреччині зробить економічну ситуацію в регіоні стабільнішою.
«Продовження зернової угоди для Ердогана має архіважливе значення, оскільки Туреччина стала великим продовольчим хабом, але в нього є й інші інтереси, які також зводяться до економічних тем: торгівля енергоносіями, переговори щодо турецького експорту в РФ (славнозвісні «помідори»), ситуація на Близькому Сході, де Москва та Туреччина займають конкуруючі позиції. Ердогану потрібно стабілізувати ситуацію в турецькій економіці. Якщо для цієї мети можна щось отримати від притисненого до стіни Путіна, то чому б і ні?», — зазначив у розмові з «Апострофом» глава Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
У цьому контексті, як зазначають експерти, нинішня відмова Путіна продовжувати угоду щодо зерна для турецької сторони виглядає вкрай непереконливою.
«Для президента Туреччини нинішнє путінське «ні» щодо зернової угоди зовсім нічого не означає. В Анкарі все це сприймається як продовження торгу. Дії Путіна для турецького керівництва виглядають просто спробами набити собі ціну, щоб потім на вигідних для себе умовах відновити угоду або підписати умовну «зернову угоду – 2». Питання у тому, у кого більше часу та простору для маневру. Явно не у Путіна«, — резюмував Віталій Кулик.
